Франсуа Олланд під час своєї президентської кампанії майже не торкався проблематики зовнішніх відносин Франції з рештою світу. Виняток становили дві теми: французька присутність в Афганістані та криза в зоні євро. Ще до обрання на посаду, його пропозиції вже забезпечили публічне невдоволення з боку Барака Обами та Анджели Меркель. Саме з цими двома керівниками Франсуа Олланд негайно побачиться відразу після іновгурації.
“Обрання Олланда не вигідне Андгелі Меркель, – зазначає часопис “Libération» за 7 травня. – Німецька канцлер до останнього підтримувала консерватора Ніколя Саркозі. Зі зміною влади, німці залишаються без підтримки стосовно свого бюджетного пакту ЄС, бо і Греція не бажає дотримуватися жорсткої бюджетної дисципліни, яку пропонує Берлін”. Газета наголошує, що пані Меркель зовсім не до вподоби намір нового французького президента переглянути бюджетну угоду Євросоюзу. Отже, спілкування під час зустрічі віч-на-віч між Олландом та Меркель, заплановане орієнтовно на 16-17 травня, обіцяє бути не простим.
Тижневик “Le Point» присвячує статтю темі майбутніх відносин між Францією та Сполученими Штатами. “Американський президент був одним з перших, хто привітав щойно обраного пана Олланда телефонним дзвінком вже через чотири з половиною години після закриття виборчих дільниць, – наголошує журнал. – Він запропонував зустрітися удвох перед зборами Великої Вісімки в Кейп-Девіді, 18 травня.” “Le Point» повідомляє, що вже під час вітальної розмови президент Сполучених Штатів заторкнув болючі для французів теми європейського боргу, в якому Вашингтон бачить загрозу для власної реміссії, та дострочного виведення франіцузьких військ з Афганістану.
Загалом повний вихід союзницького контингенту з Афганістану запланований на 2014 рік. Кандидат Олланд пообіцяв був виборцям забрати французьких миротворців до кінця поточного року. Себто майже на два роки раніше, ніж було заплановано угодами. Це не зовсім співпадає з планами Барака Обами, який нині здійснює свою передвиборчу кампанію, в перспективі президентських перегонів США у листопаді 2012 року.
Отже, гроші ЄС та участь у миротворчих операціях за кордоном. Крім цих тем, жодна з міжнародних проблем поки що не прозвучала ані в промовах самого Олланда, ані в коментарях французької преси. Натомість очевидно домінують фінансові дискусії: зможе чи не зможе новий президент виконати свої щедрі та не дешеві для бюджету обіцянки?
Спеціалізований економічний журнал ““L'Expansion» висловлює сумніви, що програму Олланда в принципі можна втілити: “11 травня Європейська Комісія оприлюднить прогнози щодо економічного розвитку ЄС, – попереджае мас-медіа. – Документ мусить проконстатувати зниження темпів зростання у Франції наступного року до 0,5 відсотків. Проте Франсуа Олланд побудував свою програму на інших прогнозах: 1,7 зростання в 2013 та 2-2,5 в 2014. Щоб зменшити бюджетний дефіцит країни з 5 відсотків до 3, Олланд буде змушений поставити до дії певні обмеження, і отже відмовитися від виконання кількох передвиборчих проектів.”
“L'Expansion» пропонує перелік неминучих витрат, які постануть, якщо Франсуа Олланд втілить все, що обіцяв виборцям: “Новий президнет уже в липні збирається збільшити мінімальну платню, зупинити на три місяці ціни на бензин (за прогнозами Інститута Монтеня, це коштуватиме 480 мільйонів євро), відрядити на пенсію всіх тих, хто почав працювати у 18 та відпрацював 41 рік (додаткові витрати на 941 мільйон), зменшити податки з малих та середніх підприємств (ще 2,8 мільярди), винайняти 1000 нових вчителів (плюс 9 мільйонів на рік), підвищити шкільну допомоги на 25 % (ще 400 мільйонів)… Загалом — це 5 мільярдів на рік та 20 на каденцію. Щоб знайти ці кошти, Олланд хоче збільшити податки для заможних родин та великих підприємств. Але із цим йому все одно бракуватиме з 10 мільярдів на президентський термін”.
Щоденний часопис “Le Figaro» написав про знепокоєння Китаю стосовно обрання Олланда президентом Франції. “Китайські підприємці з правом голосу майже всі голосували за Саркозі”, – мовиться у редакційній статті. Ця ж газета пише про сподівання Італії сформувати “соціалістичну вісь” у Європейському Союзі, “щоб гуртом впливати на непоступливу Ангелу Меркель”.
“Новий президент не передбачив для себе жодного відпочинку, – наголошує “Le Figaro». – Щойно обраний переможець присвятив понеділок формуванню нового уряду та спілкуванню з іноземними лідерами”. Імовірним кандидатом на посаду прем’єр-міністра називають Жана-Марка Айро, голову фракції соціалістів у Національній Асамблеї.
У перший день по завершенні президентських виборів у Франції вже стартувала парламентська кампанія. Також у понеділок, партія колишнього президента Саркозі Союз за народний рух проводить свої збори з метою визначити стратегію наступної кампанії. Мета правих — сформувати потужну й впливову опозицію в Національній Асамблеї. Часу обмаль. Боротьба за депутатські крісла обіцяє бути жорсткою.