І англіканська церква, й римо-католицька меншина засудили озвучені нещодавно ідеї дозволити гомосексуалістам вступати в повноцінний громадянський шлюб із такими самими правами та обов’язками, як і в традиційних подружжях. Римо-католики, чиє ставлення відображає непохитну позицію Папи з цього питання, обурені найдужче. На початку березня глава католицької церкви у Шотландії, кардинал Кіт О’Брайєн охрестив пропозицію «божевіллям» і звинуватив уряд у намаганні «переписати реальність».
Читайте також: Дилема духівництва
Він назвав такі наміри «гротескним поваленням загальноприйнятого права людини». Ці слова викликали неабияке обурення серед захисників свобод гомосексуалістів і масове звинувачення церкви у нетолерантності. Хоча один із представників Європейського парламенту, який пристав до думки кардинала, порівняв аморальність одностатевих шлюбів із рабством, інцестом і полігамією.
11 березня у 2500 римо-католицьких храмах по всій Британії священики зачитали листи від ієрархів своєї конфесії, які закликали паству до підписання петиції проти такого кроку, стверджуючи, що зміна правового визначення шлюбу змінить його чітку природу.
Англіканський клір висловлюється не так відверто, але його зверхники теж проти урядової позиції. Архієпископ Йорка, родом з Уганди, який обіймає другий найвищий чин у британській церкві, заявив, що зміна закону призведе до невиправданих змін і неминучої трансформації суспільного розуміння мети шлюбу.
Однак Кемерон не відступається. Він заявив, що підтримав ці інновації, бо ж гомосексуалісти мають право на повну рівність. І хоча Консервативну партію раніше асоціювали з традиційними родинними цінностями, прем’єр сказав, мовляв, підтримує зміни саме «тому, що консерватор». Міністр з прав жінок та забезпечення рівності прав теж заявила, що цілком солідарна з планами щодо змін.
У Британії вже діє інститут цивільного партнерства, запроваджений 2005 року. Його наявність дозволяє одностатевим парам узаконювати свої стосунки у відповідних установах (аналогах українських РАГСів. – Ред.) так само, як чоловіки й жінки реєструють їх у цивільному шлюбі. Цивільне партнерство є повноцінним інститутом перед законом і дає кожному партнерові такі самі фінансові, податкові, спадкові та пенсійні права й зобов’язання, як і в традиційних подружжях. Його можна розірвати тільки через правову процедуру, аналогічну до розлучення.
Читайте також: Слабкий союз
Такі союзи набули величезної популярності. Від 2005 року майже 100 тис. чоловіків та жінок формалізували свої стосунки в міських ратушах і весільних закладах по всій країні. Серед найвідоміших – Елтон Джон і Девід Ферніш. Однак через опір священнослужителів церемонії укладення таких партнерств у храмах не проводяться. Крім того, багато церков досі не дозволяють їх благословляти, хоча чимало непокірних священиків не зважали на настанови своїх єпископів і робили це.
Ці партнерства, по суті, і є одностатевими шлюбами, тільки називаються по-іншому. А пропозиція називати їх шлюбами з’явилась, оскільки багато хто вважає дискримінацією те, що держава досі розділяє союз між партнерами на дві категорії, залежно від статі його учасників.
За два покоління громадська думка щодо цього питання істотно змінилася. До 1967 року будь-яку гомосексуальну активність між чоловіками – навіть дорослими, за добровільної згоди й не на публіці – визнавали кримінальним злочином, тож щороку арештували й ув’язнювали тисячі чоловіків (але не жінок). Поступово соціальні настрої пом’якшувались, але 1988 року уряд Марґарет Тетчер відніс до категорії злочину «пропагування» таких стосунків у школах та з боку вчителів на уроках зі статевого виховання. Як наслідок – у більшості середніх загальноосвітніх закладів узагалі заборонили будь-які дискусії з цього приводу.
2003 року закон скасували, і відтоді ставлення до одностатевих шлюбів різко змінилося, особливо серед старших людей, які дедалі більше притримуються толерантності, що межує з байдужістю до цього питання. Остання, до речі, досить поширена й серед сучасної британської молоді. Відображенням цього стало поліпшення становища гомосексуалістів у музиці, мистецтві та царині моди, а також збільшенні кількості тих (зокрема, представників парламенту й бізнесу), хто не боїться афішувати свою нетрадиційну орієнтацію. В лейбористському уряді Тоні Блера, який запровадив цивільні партнерства, певного часу працювали три гомосексуальні міністри.
Багато консерваторів у парламенті втомилися від конфронтації з церквою. А от виборці – ні. Останнє опитування громадської думки свідчить про несподівано вагому підтримку одностатевих шлюбів: 45% опитаних висловилися за і тільки 36% – проти. Кемерон розуміє, що Консервативна партія має апелювати до молодшого покоління, в якому панують сучасніші, порівняно з вікторіанськими, настрої.
Сполучене Королівство – одна з найменш побожних країн Європи, і в його державних справах релігія відіграє незначну роль. Але нещодавно вплив і помітність церкви значно зросли, особливо у дискусії з приводу британської ідентичності, моральних цінностей та ролі мусульман у Британії. Торік до країни завітав Папа. А також вибухнув сексуальний скандал, що опорочив і англіканську, й католицьку церкви. Перша серйозно розділилася на ґрунті того, що там служать багато гомосексуальних священиків, і ледь не розкололася через питання допуску священиків-жінок та висвячення гомосексуальних єпископів. А католицька церква постраждала через низку скандалів, пов’язаних із сексуальною наругою над дітьми з боку тамтешніх священиків, що дуже нашкодило її репутації.
Обидві церкви зіштовхнулися з масовим осудом за лицемірство кампанії проти одностатевих шлюбів. Ця тема викликає такі бурхливі емоції, що має всі шанси залишатися на перших шпальтах іще багато місяців.
Читайте також: Шанс для консерваторів