О 10:00 ранку до виставкового центру почали з’їжджатися дуже дорогі машини. Найдорожчі в країні. Їх заздрісно зустрічали очима хлопці та дівчата, яких винайняли за кілька десятків гривень махати прапорами і сумно проводжали до стоянки. Ледь не з більшим сумом в очах вони проводжали до зали пасажирів та пасажирок цих автівок, вбраних у так само неймовірно дорогі костюми.
До компанії у здорових заздрощах молодим «махачам» пристали правоохоронці й «тайняки», яких чиясь мудра голова розставила по периметру тримати мовчазну оборону ангара, в якому мав відбуватися з’їзд правлячої партії. Їх також нервувала вся ця казкова розкіш, яку вони мусили не з приязні, а з неволі охороняти.
Охороняють і заздрять
Міліціонерам було комфортніше. Вони звиклі до такої роботи, а от «тайняки» відверто бісились. Навчені до роботи в натовпі, коли треба розчинитися і вистежувати когось непомітно, вони в’янули, мов ніжні квіти на сонці, в ролі охоронців, що стоять в усіх на виду. Ховали очі, відвертались і, не дай Боже, навести на них об’єктив камери.
Отже, з 10-ї ранку до виставкового центру на Броварському проспекті почали з’їжджатися делегати 13-го з’їзду ПР. Хлопці з державної служби охорони витрясали з них на рамках все, що хоч якось було схоже на метал і, лише пересвідчившись в цілковитій їх безпечності, пускали до зали. Уважно придивившись до делегатів, охоплював якийсь надзвичайний сум. Абсолютно сірі обличчя з мішками директорів і начальників під очима, з тельбухами колишніх голів колгоспу на череві й інтелектом вихідців із «єдиного і неділимого» навівали жахливу нудьгу. Коли ці люди справді кращі з кращих у правлячій партії і є до того ж елітою країни, тоді наша держава в жахливій небезпеці – її дожирає міль.
Усміхнені регіоналки
Близько 11-ї стало веселіше. Почали з’являтися депутати Верховної Ради, міністри і просто знані персонажі на кшталт Нестора Шуфрича, який не депутат, не міністр, але зустріти його завжди приємно… Одним із перших приїхав міністр Табачник у вишневій краватці. З’явився з сином депутат Макєєнко. Якось загадково й романтично крокував до столів реєстрації диригент Чечетов. Попри те, що дівчата його впізнали, він все-таки простягнув їм запрошення, щоби ті впевнились, що перед ними не привид і не підробка, а сам Михайло Васильович.
На диво веселим прийшов на з’їзд голова фракції Єфремов. Усмішку на його зазвичай червоному обличчі побачити випадає нечасто, а тут чоловік просто розквіт. Остаточно заріс депутат Горбаль. Помалу стає схожим на батюшку. До лаврських ченців його борода ще не дотягує, але вже недалеко. Невже Горбаль так глибоко увірував, що не лише лаври хоче подарувати церкві, а й сам вирішив прийняти постриг? Цілком імовірно.
Василь Горбаль в «церковному» амплуа
З’явився на люди і знаменитий акордеоніст Ян Піньович Табачник. Його нині і зустріти можна хіба що на з’їздах рідної партії або на урочистих державних заходах. З непристойною засмагою постав перед очима поміж делегатів і екс-профспілковий діяч Стоян. Чи то він щойно повернувся з курорту, чи занадто захопився солярієм та будь-що, втім, надмірна засмага йому не пасує. Виглядає як людина, котра цілодобово сапає в полі буряки. Найпомітнішим серед гостей, як і годиться, виявився Юхим Звягільський. Поцілуватися з ним мав за честь чи не кожен регіонал, але не кожному випала така честь.
Диктор з гучномовця постійно закликав делегатів займати місця в залі, але ті не поспішали. Їм хотілося спілкуватися, вітатися, цілуватися. Гучні чоловічі «чмоки» родом з брєжнєвського застою лунали звідусіль. Ось з’явився віджилий на кримському курортному повітрі екс-міністр МВС Могильов. Свіженький рум’янець на щоках і усмішка демонстрували, що в Могильова все гаразд. Прийшла новоспечений міністр Раїса Богатирьова і розцілувалась зі Звягільським. Потім казна звідки взялася Ганна Герман. Також розцілувалась зі Звягільським, але навіть оком не кинула в бік Богатирьової. На мить здалося, що і Богатирьова демонстративно відвернулася від радниці президента. Втім, можливо, це лише здалося.
Юхим Звягільський – рекордсмен з регіональних поцілунків
Дарка Чепак про щось мило вела бесіду з Дмитром Джангіровим, чи то ділилася чимось, чи то переймала досвід. Олена Бондаренко, запекла ненависниця української музики в сіренькій маринарці в смужечку та блузочці з бантом постійно комусь телефонує. Якимось дивом колишній завгосп Кабміну Толстоухов змушує розслабитись Кінаха і вони вдвох люб'язно усміхаються. В чудовому гуморі прийшли міністри Бойко, Лавринович і Близнюк. Втім, найщасливішим все-таки на з’їзді був харківський губернатор Михайло Добкін, який приїхав чомусь без свого колеги мера Геннадія Кернеса, зате з червоною текою.
Головна причина з’їзду це злиття з партією Сергія Тігіпка «Сильна Україна». Втім, більшість делегатів налаштовані до такого акта доволі скептично. Офіційно кажуть, що це дуже важлива подія в їхньому нелегкому і сповненому небезпек житті, а не на диктофон зізнаються, що їм цей Тігіпко так треба, як волові сідло. Що з ним, що без нього, результат один. З’їзд, мовляв, радше PR-трюк, не більше. Але пережити його треба. І не лише пережити. А й оплатити. Змонтована з нуля зала – це недешеве задоволення. Телевізійний кран для зйомки з повітря, плазми по обидва боки сцени, величезний банер посередині, все оббито ковроліном тощо. Творцем цього шедевру є фестивальна контора «Таврійські ігри», колишні вірні соратники Юлі Володимирівни Тимошенко.
Могильов Тігіпку: Тепер ти наш!
Розпочинається дійство із запізненням. За однією з версій, через Тігіпка, який зранку раненько проводив з’їзд своєї «Сильної України», де мав спочатку її розпустити, а відтак швидко їхати на з’їзд регіонів, щоби відзвітувати про виконану роботу. Чи то застряг сердешний у заторі, чи ще якесь лихо спіткало? Втім, Тігіпко таки з’явився, але дійство все не починається. Найбільшу радість його поява викликала у фотографів та Могильова. Сергій Леонідович сів в першому ряду з табличкою «Тігіпко» на сидінні, виглядаючи як переможець. Що міг – те зробив. Тепер головне, лише б не обдурили.
Читайте також: Як Сергій Тігіпко розуміє національну ідею
Все скидається на те, що відкриття затримують через президента. Вже і Клюєв прийшов і Литвин скромно всівся у перший ряд, а Віктор Федорович все ніяк не приїде. Раптом охорона зарухалась. Журналістів просять зайняти свої місця, звільняють прохід і за мить на сцену виходять дві старечі постаті. Шістдесятиоднорічний Віктор Федорович і шістдесятичотирьохрічний Микола Янович. Сідають в президію і все розпочинається. На добрий почин, як і годиться, Гімн України. Ані президент, ані прем’єр навіть не ворушать губами під час його виконання. Чи то не знають слів, чи то не хочуть знати, чи то не люблять співати. Далі гімн Партії регіонів. В мелодиці та хітовості він суттєво програє національному, але на інше й не варто було сподіватися… Після офіціозу керманич і прем’єр кличуть до себе ще трьох: Тігіпка, Єфремова і Рибака та починають нарешті з’їзд.
Читайте також: Уряд два роки йде шляхом недореформ
Першим бере слово президент, далі прем’єр, відтак по черзі Тігіпко, Єфремов, Литвин та інші важливі персони. Втім, всі вони говорять таку ахінею, що навіть не запам’ятовується і ні до чого не зобов’язує. Якісь переведення стрілок на попередників, порожні обіцянки, заклики. Стандартний набір фраз, що не змінюється вже багато років і всім нормальним людям вкрай остогид. Якби до зали випадково потрапив хтось, не посвячений у велику місію Партії регіонів і не закоханий в наймудрішого її лідера Віктора Федоровича, то без нецензурних слів у бік цього дійства явно б не обійшлось. Помалу стає зрозумілим, навіщо задіяна така масштабна охорона і вжито такі безпрецедентні заходи безпеки. Не терористів чи конкурентів тут бояться, а людей з банальним здоровим глуздом. Вони найнебезпечніші.
Поміж тим «біло-блакитний шабаш», перефразовуючи шановну Людмилу Янукович, триває. Сергія Тігіпка приймають до лав ПР і дарують йому окрім партійної ксіви ще й великий букет червоних троянд. Потім з’їзд успішно обирає його заступником голови партії і програма мінімум виконана. Далі приймають резолюцію, знову співають гімни та розбігаються. В розкладі завбачливо хтось написав, що захід не має тривати більш як півтори години. Так воно і сталося. Про святковий обід чомусь ніхто не подбав. Напевно, в партії включено жорсткий режим економії. В державі ж бо криза, а президент таку купу всього наобіцяв, що доведеться, не дай Боже, ще й зі своїх кишень платити…
Читайте також: Янукович зіграв Діда Мороза під 8 березня
Президента з прем’єром вивели з зали першими. Поки вони один з одним прощались, нікого з зали не випускали, але коли проблема розсмокталась, всім дали свободу. Щасливі делегати виходять на вулицю та смачно затягуються цигарками, прощаються, знову розціловуються і розсідаються по автівках. Розкішний автопарк помалу міліє, кращі люди країни їдуть по своїх справах. І лише міліціонери і «тайняки» далі несуть свою монотонну службу, охороняючи ангар, в якому правляча партія проводила свій символічний 13-й з’їзд. Нащо – хтозна.
P.S. Завдяки з’їзду партії регіонів в околиці виставкового центру нарешті прибрали і вивезли сміття. На кілька годин у цьому районі різко впав рівень злочинності, бо за правопорядком, за підтримки снайперів, стежили кілька сотень правоохронців і ще невідомо скільки людей в цивільному. Танків ніби не було…