Напередодні 8 березня в Кабміні відбулося найдивовижніше за останні роки засідання за участю президента. Віктор Федорович таку купу всього наобіцяв, що перевершив навіть великого комбінатора Остапа Бендера. Обіцянки гаранта не могли нікого залишити байдужим. І хоча всім зрозуміло, що присвячені вони зовсім не Дню жіночої солідарності, а початку нової виборчої кампанії, їх все-таки варто було почути. Надто натхненно Віктор Федорович їх роздавав.
Утім, почути керманича пощастило не всім. Поки найвищі урядовці насолоджувались спілкуванням з гарантом, дрібні чиновники з будівлі Кабміну мусили працювати, щоби втілити обіцянки президента в життя. Ретельно працює охорона. Щоразу вигадуючи нові і нові схеми для пропуску гостей. На шостий поверх через сьомий, або на третій з сьомого через перший.
На другому поверсі відбувається жвава торгівля потрібними дрібницями. Найпопулярніший товар – колготи і панчохи. Напевне, у стінах Кабміну вони особливо сильно зношуються. Є ще лак для волосся й інша косметика. В кімнаті навпроти – цілий магазин одягу. Продають светрики, блузочки. Щоб працівниці не бігали в робочий час на шопинг у місто, то шопинг влаштували на самому робочому місці.
В іншому кінці будинку недорога їдальня: суп –4,40 грн, відбивна – 10,25 грн, млинці з вишнями – по 7,15 грн. Турбота про народ у дії. Назвати чиновників багачами язик не повертається – зарплати в них замалі, тому дешеві обіди – це посильна допомога держави своїм вірним служивим. Сподіватимемося, що ініційований президентом перегляд пільг цієї категорії «потребуючих» не торкнеться, позаяк в іншому разі всі його ініціативи вони поховають з превеликим задоволенням.
Інформація про те, що на засіданні Кабміну обговорюватиметься тема бідних, витала в повітрі задовго до початку засідання. Втім, ніхто не міг передбачити, що за незаможних візьмуться так ревно. Що сам президент прочитає понад півгодинну проповідь і зазирне чи не в кожен закапелок державного механізму, де все ще ховаються проблеми.
Чи то жіноче свято, що аж наступає на п’яти, чи то якась інша оказія позитивно вплинули на Віктора Федоровича, але, зважаючи на все, настрій в нього був украй доброзичливим. Розпочавши з того, що «наше бажання переважає наші можливості», президент повідомив суспільству, що останні два роки він прожив за кордоном і займався там пошуком ринків збуту. Таке одкровення з вуст лідера трохи спантеличило присутніх і викликало загадкове хіхікання журналістів. Річ справді серйозна. Якщо президент жив за кордоном, а не в Межигір’ї, то постає безліч запитань. Наприклад, на кого падав вінок чи хто з’являвся на офіційних заходах і представлявся президентом, кому опозиція кричала «Юлі волю!» і хто влаштовує у столиці численні затори, прикриваючись рухом президентського кортежу? Врешті-решт, хто протягом цих двох років керував країною. Коли керманич їздив базарами і, природно, не мав часу займатися нічим іншим, від його імені якийсь персонаж правив майже 50-мільйонним народом… Скандал.
Є, щоправда, варіант, що Віктор Федорович знову обмовився і сказав не те, що мав сказати. Але оскільки це не доведено, то віритимемо на слово.
Отож, проживши два роки за кордоном і розпродавши трохи вітчизняних товарів, завдяки чому збільшив експорт на 30%, Віктор Федорович повернувся в Україну і взявся за голову. Лихо чорне. Треба щось робити.
Втім, підбивши дебет і кредит, гарант з’ясував, що, попри світову економічну кризу, за два роки йому і його чиновницькій братії вдалося «оптимізувати фінансові витрати» та «частково вивести економіку з тіні», що посприяло «збільшенню доходів у бюджет» і тепер «дає можливість підняти рівень соціального захисту». Якщо перекласти це людською мовою, то в уряду звідкись з’явилися зайві гроші і він їх хоче викинути на передвиборчий популізм. Керманич це пояснив ось так: «Незважаючи на те, що ми мали надзвичайно низькі температури, ми бачимо, що економіка дає позитивні результати і динаміка, яка намітилась, нам дає оптимізм, і ми повинні це використати для того, щоб підняти рівень життя соціально незабезпечених людей. Тих, кому найважче сьогодні жити».
Дякувати Богові, що «низькі температури» не тривали надто довго, бо, зі слів гаранта, «динаміка, що намітилась», в такому випадку мала всі шанси злетіти так швидко і далеко, що про жоден «оптимізм» не могло навіть і йтися. А так, на щастя, з оптимізмом все гаразд, а отже, все у нас буде добре.
До осінніх виборів Віктор Федорович разом зі своїм другом Миколою Яновичем планують навести лад із пільгами і скасувати їх тим, кому вони не потрібні (невже депутатам і чиновникам?), почати боротися з майновим розшаруванням суспільства, запровадити податок на багатство, перерахувати всі пенсії, а з 1 травня підвищити їх щонайменше на 100 грн, а також з квітня розпочати поетапний перерахунок страхових виплат.
Розібравшись з пенсіями, Віктор Федорович пообіцяв дати лад цінам на ліки і зробити їх фіксованими.Та найсенсаційніша звістка від президента стосувалася іпотеки. З травня, мовляв, запрацює державна іпотека, де можна буде брати кредити на житло під 2–3% на цілих 10 а то й 15 років. Неймовірно. Чи не так?
Читайте також: Чого вартий популізм Януковича
Подокорявши чиновникам за помилки, прорахунки і природну лінь, Віктор Федорович також заявив, що до літа буде створено єдину транспортну базу, яка спростить реєстрацію автомобілів і, можливо, навіть буде скасовано збір до пенсійного фонду при купівлі авто. Над цією президентською пропозицією Кабмін ще має помізкувати, але беручи до уваги, як наполегливо президент пропонував, відмовити йому Микола Янович не зможе.
Завершивши роздачу слонів, Віктор Федорович запросив на трибуну головного спеціаліста з латання дір у бюджеті і відшукування коштів на різні важливі справи віце-прем’єра Сергія Тігіпка. Той був так вражений почутим із вуст керманича, що не зміг навіть приховати своїх емоцій. Тігіпко повідомив, що йому надто приємно було чути виступ гаранта, який розповів про такі серйозні ініціативи у соціальній сфері, і тепер готовий з головою поринути в їхнє виконання.
Захоплення Тігіпка президентом не має дивувати. Востаннє такий популістський спіч гарант виголошував ще напередодні президентських перегонів і після того, як і зазвичай, говорив про речі буденніші, як-то: газ, труби, Юля… Тепер же знову на першому місці таке давно забуте «почую кожного», а це означає, що справи вкрай кепські і вибори знову наближаються.
Окрім щирого захоплення президентом і його батьківською турботою про тих, кому «найважче», під час слухання його спічу, з’явилося чомусь непоборне бажання дізнатися, звідки все-таки взялися в нього на такі святі речі гроші. Популізм популізмом, але навіть дурень розуміє, що на всі ці обіцянки треба не один мільярд гривень, і якусь їхню частку таки намагатимуться втілити в життя. За підрахунками Тігіпка, потрібно щонайменше 16 млрд грн. І не на все, а на частку. Тим паче, що кілька місяців тому грошей взагалі не було. Навіть на пенсії для чорнобильців бракувало. Тоді той самий віце-прем’єр на всі закиди лише приречено розводив руками і повторював «немає». То звідки ж взялися?
Вірити в те, що президент знайшов під своїм палацом в Межигір’ї золоті поклади, принаймні наївно. Навіть якщо б таке трапилося, то не витрачав би він їх на передвиборчу кампанію своєї партії. Вірогіднішими є два варіанти. Або вирішили ввімкнути друкарську машину й вивести на ринок трохи свіженьких гривень, або заради перемоги на виборах вирішили остаточно зруйнувати країну, середній і малий бізнес тощо. А після перемоги якось воно буде.
Після завершення публічного обговорення проблем бідних і знедолених Кабмін продовжив свою роботу за зачиненими дверима. Детальніше ініціативи президента вирішили опрацьовувати без зайвих вух. Яким ініціативам після ретельнішого аналізу і перерахунку каси справді випаде доля бути втіленими в життя, побачимо восени. Курчат, як відомо, восени лічать, а наразі можемо лише сподіватися, що керманич справді знав, що казав, і мав хоч якісь підстави розсипатись щедрими обіцянками.
О 13-й годині в будівлі уряду всі пани та пані тверезі. В коридорах ніхто не п’є і не лихословить. Можливо, в кабінетах уже наливають, адже з їдальні в усі боки час від часу невпізнані групи людей носять якісь закуски, але точно підтвердити чи спростувати це, не можна. 7 березня скорочений день перед святом, проте в історію він увійде не лише цим, а стартом «нових національних ініціатив» Віктора Федоровича Януковича, спрямованих на боротьбу з бідністю.
А якщо серйозно, то починаються парламентські вибори…