Як і ведеться, американський гарант розпочав свою промову з того, що розповів про перемоги та здобутки своєї адміністрації. Він розказав, як зустрічав останніх американських військовослужбовців, котрі повернулися з Іраку. Республіканці раніше намагалися було критикувати його за виведення військ. Вони стверджували, що ухвалене президентом рішення дестабілізувало близькосхідну країну, посиливши там вплив Ірану. Що, власне, і відбувається. І процес цей набиратиме обертів. Саме зараз Тегерану час посилити свій вплив у країні. Іншим разом це їм буде не до снаги. Однак фразі керманича про те, що американських солдатів в Іраку більше немає, аплодував навіть спікер палати представників республіканців Джон Бейнер, котрий сидів за спиною президента.
Наступним пасажем, що об’єднав усі партії, була згадка про знищення Усами бен Ладена. Цьому весь Конгрес аплодував стоячи. Втім, єднання на цьому завершилося, як, зрештою, і зовнішньополітичні успіхи. В захваті від згадки про послаблення талібів присутні не були, тим більше, підтримки ця новина не здобула. Не дуже доказово, що послаблення талібів насправді сталося. Зважаючи на проблеми пакистанської армії, котра на північному сході країні нещодавно вела справжній бій із застосуванням артилерії та гелікоптерів, американський президент трохи необачно заявив про їхнє послаблення.
Відтак глава держави перейшов до головної частини свого послання, і його тон став доволі жорстким. «Мільйони американців, котрі завзято працюють та живуть за певними правилами щодня, заслуговують на те, щоб влада і фінансова система робили те саме. Прийшов час застосовувати одні й ті самі правила і знизу, і нагорі. Жодних операцій зі спасіння, жодних милостинь, жодних відмовок. Америка, побудована на віки, вимагає відповідальності від кожного».
На виконання цього тезису Обама підтвердив намір суттєво змінити систему податкового та фінансового регулювання. Від вимагав підвищення до 30% податку з доходів для тих, хто отримує понад $1 млн на рік. Таке враження, що президент є активним учасником акції Occupy Wall Street («Захопи Волл-стрит»), взяв на озброєння та мав намір зробити стрижнем своєї передвиборчої кампанії гасло «Нас 99%», спрямоване проти 1% надбагатих американців.
На підтвердження тезису про несправедливість нинішнього рівня оподаткування Білий дім запросив на виступ президента секретарку мільярдера Воррена Деббі Босанік. Вона слухала промову Обами в ложі поруч із першою леді Америки та ще кількома десятками почесних гостей. Фінансист, що підтримує демократів, активно виступає за підвищення соціальної відповідальності великого бізнесу, стверджуючи, що сам сплачує менший податок з доходів, ніж інші працівники його фірми.
Так сталося, що в день виголошення послання один із можливих кандидатів на посаду президента Мітт Ромні оприлюднив свою податкову декларацію. Колишній губернатор штату Массачусетс, котрий лише за останні два роки заробив $42 млн, заплатив з них лише 13,9% 2010 року та збирається ще сплатити 15,4% 2011-го. І це не тому, що він намагався надурити податкову, такого не може собі дозволити жодний американський політик, в протилежному разі це завершиться політичною смертю раз і назавжди. Ромні сплачує податок за меншою ставкою, ніж більшість американців середнього класу, оскільки він є інвестором. А останніх зацікавлюють вкладати гроші в бізнес, а не витрачати на яхти та шикарні курорти.
Але популіст Обама у такі тонкощі заглиблюватися особливого бажання не має. «Ви можете це назвати класовою війною, як ви всі хочете, однак просити мільярдера платити ті самі податки, як його секретар, – більшість назвали б це здоровим глуздом». У таких випадках англійці кажуть tell that to the marines, тобто, якщо дослівно, розкажіть це солдатам морської піхоти, а інакше кажучи, це сон рябої кобили. Адже податкові відсотки мільйонера важать значно більше, ніж найманого працівника. Наслідком введення додаткового податку, який пропонує Обама, стане зменшення вкладень у бізнес. Це давно відомо. Римський імператор Тиберій на пропозицію підвищити податки відповів, що добрий пастух стриже овець, однак не обдирає шкури.
Крім того, керманич запропонував зафіксувати мінімальну ставку нового податку з доходів, які отримують американські компанії за кордоном. Він вважає необхідним створення нового контролюючого органу, який би стежив за дотриманням правил чесної конкуренції на іноземних ринках, включаючи китайський.
Але підвищуючи податки, навіть на багатих, на цьому популярності в американців не здобути, тому, власне, й пропонуються пільги для тих компаній, які повертають капітали і виробництво у США.
Другим пріоритетом внутрішньої політики президент оголосив досягнення енергетичної незалежності Америки. «Протягом останніх трьох років ми дозволили буріння на мільйонах акрів нафтових та газових родовищ, і сьогодні ввечері я віддаю наказ своїй адміністрації відкрити понад 75% наших потенційних шельфових ресурсів… Нашій країні потрібна єдина, всеохопна стратегія, котра дасть змогу розвинути всі джерела енергії у США. Вона сприятиме чистоті довкілля, здешевленню енергоресурсів та створенню нових робочих місць». Але як це буде узгоджено зі скасованим будівництвом нафтогону Keystone XL з Канади? Мало того, що будівництво й експлуатація забезпечували 23 тис. робочих місць, нафтогін би значно посилив сталість енергопостачання та його безпеку.
За американською традицією після президента виступили його республіканські опоненти. Губернатор штату Індіана Мітч Даніелс, який має великий авторитет, оскільки його штат досяг чималих успіхів у розвитку, заявив, що президент вдається до «екстремізму», пропагуючи політику, котра перешкоджає економічному зростанню, і розділяючи американців, замість того, щоб згуртовувати їх.
Даніелс зауважив, що республіканці віддають перевагу політиці економічного зростання за рахунок створення робочих місць у приватному секторі, завдяки чому у всіх з’являться нові економічні можливості та зростуть доходи державної скарбниці, котрі дадуть їй змогу сплачувати свої рахунки.
Колишній республіканський кандидат у президенти Герман Кейн відповів своєю промовою на виступ Барака Обами від імені консервативного Tea Рarty (Руху чаювання). Він назвав промову Обами «мішаниною маленьких ідей» і сказав, що країна потребує всеохопних реформ. Він закликав до ухвалення збалансованого бюджету та простішого і справедливого податкового кодексу.
Зовнішньополітична частина послання була невеликою. Обама наполягає, що США активно проводитимуть свою політику, перерахував низку особливо важливих для Америки регіонів, включаючи тихоокеанський та далекосхідний, висловив підтримку Ізраїлю, торкнувся взаємовідносин з Іраном. І все це в традиційному напрямку. Варто зауважити, що Росія у посланні згадувалася якось мимохідь. Як сказав заступник директора Інституту США та Канади Російської академії наук Віктор Крємєнюк, «відносини з нашою країною (Росією. – Авт.) – це не та тема, котра нині виграшно звучатиме для президента США. Відносини з Москвою не склалися, і тому вести мову про те, що не вийшло, недоречно».
Зовнішня політика практично ніколи не була домінантою американських виборів, виборці значно більше стурбовані внутрішніми проблемами. Саме з цих питань точитиметься гаряча дискусія. Наразі Обаму підтримують лише 45–47 опитаних. Єдине, що полегшує його становище, це те, що серед республіканців немає гідного конкурента. Понад половина потенційних виборців, опозиційних Обамі, не визнають жодного з республіканських кандидатів. Як-то кажуть, на безлюдді й Хома – чоловік.