«Путін переслідує агресивний владний курс, як всередині держави, так і поза її межами. В межах цього курсу Путін примусив замовчати своїх внутрішніх противників та утвердив себе на світовій арені. Ціною цієї політики стали невдалі реформи, економічна стагнація та зовнішньополітична ізоляція – помилка довготривалої стратегії. Після засудження Навального опозиціонер Дмітрій Гудков назвав внутрішньополітичний курс Кремля бумерангом із невідомим радіусом польоту. Цей образ загалом пасує політиці Путіна. Як довго летітиме вперед, сказати важко. Але, незважаючи на силу, з якою його кинуто, бумеранг повернеться до того, хто його кинув», – пише Пабст.
З одного боку, така політика, на думку експерта, гарантує російському Президенту стійкі політичні позиції у короткостроковій перспективі: «Внутрішньополітична позиція російського президента міцна. Протестні рухи, що взимку 2011–2012 років мобілізували десятки тисяч демонстрантів, а можливо й сотні тисяч, зараз мовчать. Зовнішньополітична позиція Путіна також досить сильна. Такої як зараз ваги на Близькому Сході Росія не мала протягом двадцяти років. Російська позиція в Сирії перешкоджає втручанню Заходу та Лівії, зокрема постачанню зброї».
З іншого боку, ця політика загрожує режиму Путіна у довгостроковій перспективі. За висловом Фолькера Пабста, «незважаючи на теперішні успіхи, сумнівним є те, як довго владна політика Путіна буде успішною для нього». Перш за все, це пов’язано із суспільним спротивом: «Для багатьох росіян ціна за політичний протест наразі є зависокою. Однак, політичний інтерес і злість через зарозумілість Кремля не зникли. Це демонструють дискусії у незалежних медіа та соціальних мережах».
Крім того, курс Путіна загрожує втратою російською державою міжнародних позицій: «Мета відновлення Росії в якості держави одного рівня з США не нова, але новою є конфронтаційна стратегія Путіна, сформована для здійснення цієї мети. Росія демонстративно віддаляється від Заходу, особливо від стосунків з США. Критиків режиму Кремль називає маріонетками Америки, суперечливий закон про іноземних агентів спрямовано, передусім, проти організацій, які отримують гроші від США. Справа Сноудена може розпочати подібну спіраль санкцій, як і справа померлого за нез’язсованих обставин юриста Магнітського. У відповідь на зростаючу критику репресивного курсу Росії Кремль пояснив, що російська система цінностей не перетинається із західною. Відповідно до невеликого значення Росії, держава втрачає вплив у межах підпорядкованих домінуванню Вашингтону форумів, таких як “велика вісімка” чи Рада НАТО-Росія. Нові ж партнерські відносини поки що не даються взнаки».