Проект звіту ПАРЄ щодо України(повний текст, частина перша)

Політика
11 Січня 2012, 23:15

Парламентська Асамблея

Док. 12814

9 січня 2012 р.

 

Функціонування демократичних інститутів в Україні

Звіт

Комітет з дотримання обов’язків і зобов’язань країнами – членами Ради Європи (Моніторинговий комітет)

Співдоповідачі: пані Майліс Репс, Естонія, Альянс лібералів і демократів за Європу, та пані Маріетта де Пурбе-Лундін, Швеція, Група Європейської народної партії.

 

РЕЗЮМЕ

Моніторинговий комітет висловлює занепокоєння з приводу кримінальний справ, порушених проти низки колишніх членів уряду. Комітет уважає, що звинувачення являють собою криміналізацію постфактум звичайного політичного процесу прийняття рішень. На думку Комітету, оцінка політичних рішень та їхніх наслідків – це прерогатива парламентів і, зрештою, виборців, а не судів. Тому він закликає українську владу видалити з Кримінального Кодексу статті, які дозволяють криміналізувати нормальний процес прийняття політичних рішень, і просить зняти з колишніх членів уряду всі звинувачення, що ґрунтуються на цих статтях.

Крім того, Комітет переконаний, що численні порушення, зауважені в ході судових процесів над колишніми членами уряду, могли перешкодити їм скористатися правом на справедливий судовий розгляд згідно Статті 6 Європейської конвенції з прав людини. На думку Комітету, ці порушення – результат системних вад українського правосуддя. Ці порушення, які не нові і вже давно непокоять Парламентську Асамблею, підпадають під зобов’язання України перед Радою Європи, прийняті в процесі вступу до Ради Європи. Тому Комітет закликає владу якнайшвидше вирішити ці питання відповідно до рекомендацій Асамблеї.

У зв’язку з майбутніми виборами, Комітет висловлює жаль з приводу того, що у новому законі про парламентські вибори не враховано основні рекомендації Асамблеї та Венеціанської комісії. Комітет закликає владу запровадити низку ключових рекомендацій до початку наступних виборів. У цьому зв’язку Комітет вважає майбутні парламентські вибори в Україні лакмусовим папірцем, який покаже, наскільки Україна дотримується демократичних засад.

Що стосується програми реформ, запропонованої українською владою, Комітет непокоїть, що, попри позитивні початкові результати, зменшується наполегливість та політична воля до запровадження цих реформ. Тому він закликає владу негайно розпочати реформи, необхідні для виконання Україною своїх зобов’язань як члена Ради Європи, і побудувати в країні сильну демократію.

А. Проект резолюції

1. Парламентська Асамблея висловлює занепокоєння з приводу кримінальних справ, порушених за статтями 364 (зловживання службовим становищем) та 365 (перевищення службових повноважень) Кримінального Кодексу України проти низки колишніх урядовців, включно з колишнім міністром внутрішніх справ Юрієм Луценком, колишнім виконувачем обов’язків міністра оборони Валерієм Іващенком і колишнім першим заступником міністра юстиції Євгеном Корнійчуком, а також проти колишнього прем’єр-міністра Юлії Тимошенко.

2. Асамблея вважає, що статті 364 і 365 Кримінального Кодексу України можуть застосовуватись надто широко і фактично дозволяють криміналізувати постфактум звичайний процес прийняття політичних рішень. Це суперечить принципу верховенства права і є неприйнятним. Тому Асамблея закликає владу негайно видалити ці дві статті з Кримінального Кодексу і зняти звинувачення проти колишніх членів уряду, які базуються на цих статтях. Асамблея хоче наголосити, що оцінка політичних рішень та їхніх наслідків є прерогативою парламентів та, в кінцевому підсумку, виборців, а не судів. Асамблея вважає, що слід розробити чіткі міжнародні стандарти для розмежування політичної та кримінальної відповідальності.

3. Асамблея висловлює жаль з приводу численних порушень, зауважених в ході судів над колишніми урядовцями, і вважає, що це могло перешкодити підсудним скористатися правом на справедливий судовий розгляд, згідно Статті 6 Європейської конвенції з прав людини (ETS№5)

4. На думку Асамблеї, ці порушення – результат системних вад українського судочинства. Ці порушення не нові і давно є предметом занепокоєння Асамблеї, зокрема, відсутність незалежної судової влади, зловживання досудовим утриманням під вартою як запобіжним засобом, в тому числі затягування терміну утримання під вартою, нерівноправність обвинувачення й захисту, а також недостатнє правове обґрунтування з боку обвинувачення та судів у офіційних документах та рішеннях.

5. Що стосується незалежності судової влади, то Асамблея:

5.1. ще раз підтверджує глибоке занепокоєння з приводу відсутності незалежності судової гілки влади і вважає це головною проблемою судової системи в Україні;

5.2. вважає, що нинішня процедура призначення суддів підриває незалежність судової влади. Вона дає можливість владі скасувати або принаймні значно скоротити п’ятирічний випробувальний термін для суддів, а також усунути Верховну Раду від процедури призначення;

5.3. вважає, що під час проходження випробувального терміну судді не повинні головувати при розгляді політичних або складних справ;

5.4. вважає, що склад Вищої ради юстиції суперечить принципу поділу влади, а також підриває незалежність судової гілки. Тому Асамблея просить прийняти поправки до відповідних законів, які назавжди виведуть представників Верховної Ради, президента України та прокуратури зі складу Вищої ради юстиції. Доки ці поправки будуть прийматися, ці три інститути повинні призначити неполітичних членів Вищої ради юстиції;

5.5. запрошує Верховну Раду негайно прийняти необхідні конституційні поправки, які б усунули положення, що перешкоджають упровадженню рекомендацій Асамблеї, згаданих у пунктах 5.2 та 5.4;

5.6. висловлює занепокоєння з приводу численних достовірних повідомлень про застосування дисциплінарних заходів і усунення суддів з посад Вищою радою юстиції на підставі скарг прокуратури, оскільки при розгляді певних справ ці судді приймали рішення всупереч побажанням обвинувачення. Такі дії несумісні з принципом верховенства права і повинні негайно припинитися.

6. Що стосується утримання під вартою як запобіжного заходу, Асамблея:

6.1. висловлює занепокоєння з приводу надмірного застосування українським правосуддям утримання під вартою, часто без причини або належних підстав;        

6.2. зазначає у цьому зв’язку, що незаконне і надмірне утримання під вартою є одним із головних питань у рішеннях, що приймаються Європейським судом з прав людини проти України;

6.3. ще раз підтверджує, що, відповідно до принципу презумпції невинуватості, утримання під вартою повинно застосовуватися лише як крайній засіб, за наявності очевидного ризику втечі від правосуддя або втручання в діяльність судової системи;

6.4. закликає владу забезпечити включення до Кримінального Кодексу чітко розписаної процедури для визначення законності і тривалості утримання під вартою. Крім того, слід додати нормативи, за якими утримання під вартою застосовується лише як крайній захід і лише на підставі обґрунтованого судового рішення.

7. У частині рівноправності обвинувачення і захисту Асамблея:

7.1. із занепокоєнням відзначає наявність необ’єктивності, характерної для українського правосуддя, коли перевага надається обвинуваченню;

7.2. закликає владу забезпечити внесення до Кримінально-процесуального кодексу гарантій рівності обвинувачення і захисту як по букві закону, так і на практиці;

7.3. просить владу забезпечити, зокрема, чітке формулювання в Кримінально-процесуальному кодексі можливості захисту отримати копію справи від обвинувачення і достатньо часу, під контролем судді, для ознайомлення з її матеріалами.

8. Асамблея з занепокоєнням відзначає повідомлення про те, що стан здоров’я колишнього міністра внутрішніх справ Юрія Луценка і колишнього виконувача обов’язків міністра оборони Валерія Іващенка, які перебувають під вартою, швидко погіршується, і їм обом необхідне лікування за межами пенітенціарних закладів. Асамблея просить виявити гуманність до обох цих осіб і звільнити їх до закінчення розгляду їхніх справ, а також і з огляду на занепокоєння з приводу застосування в Україні утримання під вартою як запобіжного заходу.

9. Асамблея вітає запровадження низки важливих реформ, зокрема, в царині інтеграції української економіки до європейського економічного простору. Це підкреслює ту важливість, яку влада надає тіснішій європейській інтеграції своєї країни.

Продовження читайте в наступній публікації