За свята народні обранці відпочили і набрались енергії. Неозброєним оком помітний був у їхніх очах запал і неймовірне бажання працювати на благо народу. Втім, запал цей блищав лише в очах і, можливо, в гарячих депутатських серцях, але аж ніяк не відображався на їхній працьовитості. Нардепи поводилися мляво і доволі загадково. Обіймалися, цілувалися, вітали одне одного з «прошедшим» і відразу розбігалися групками, щоби пошепки обговорити якісь дуже важливі теми. Про те, що шепочуться депутати не про весело відзначені свята, не про відпочинок на курортах і не про нових пасій, можна було зрозуміти з їхніх кислих фізіономій. Напевно, на порядку денному стояли питання важливіші, які, попри їхню на те волю, потрібно було «перетерти».
Мабуть, рішення призначити на наступний після різдвяних канікул день сесійне засідання, таки було, м’яко кажучи, помилковим. Одразу працювати, відірвавшись від святкового столу, заставленого шинками, ковбасами, кутею та вишуканими напоями, не здатен навіть народний депутат українського парламенту, не кажучи вже, про звичайного громадянина. Внеси хтось цього дня на порядок денний пропозицію перший тиждень працювати в півсили й з обіду, парламентарії із задоволенням би її підтримали. Адже що може бути гірше, як працювати тоді, коли все твоє єство ще пережовує домашню ковбасу з різдвяного столу.
Втім, попрацювати в Раді першого робочого дня нового року декому таки довелося. Почали естафету охоронці. Вони були змушені не лише ввічливо усміхатися чиновникам і журналістам, а й скласти іспит на профпридатність. Спричинилися до цього студенти, яким забаглося поспілкуватися з нардепами. Про свій прихід вони належно не повідомили, а тому їх ніхто і не чекав. Тільки-но в парламенті розпочалася погоджувальна рада, як близько 50 студентів спробували увірватися до Верховної Ради – святая святих української демократії. Те, чого не вдалося ані чорнобильцям, ані афганцям, зробили хирляві борці з табачникізацією освіти. Вони увійшли до вестибюля парламенту і почали вимагати, щоби до них вийшли лідери парламентських фракцій. Звісно ж, охорона заблокувала студентів, але витурити на вулицю одразу не змогла, позаяк ті, навчені на помилках соратників, посідали у вестибюлі на підлогу і почали вигукувати гасла проти освітніх реформ сидячи. Лише після того, як вийшов голова профільного комітету Максим Луцький, охороні вдалося вивести їх за двері.
Відтак за роботу взялися самі народні обранці. Вони статечно розсілися в залі і, засукавши рукави, намагались створити видимість роботи. Переглядали свіжу пресу, моніторили інтернет і вчитувались у роздані законопроекти. Вирішувати долю української газової труби депутати відмовились, чим продемонстрували неабияку державницьку позицію. Голова фракції ПР Олександр Єфремов заявив, що про це можна буде вести мову лише після вдалого завершення переговорів щодо зниження ціни на блакитне паливо, а голова Верховної Ради Володимир Литвин, сказав, що депутати вирішили відтермінувати розгляд резонансного законопроекту, допоки не заслухають доповідь міністра енергетики Юрія Бойка про все ті ж газові перемовини з Росією.
Попри явне небажання працювати, протягом дня депутати все-таки встигли розглянути чимало законопроектів і поговорити на різні цікаві теми. І про якість вина і про інфекційні хвороби. Втім, найцікавішим виявилося обговорення закону про заборону самогоноваріння. На радість українцям, на його підтримку ризикнули проголосувати лише 35 народних обранців, серед яких і спікер Литвин. Як ці люди тепер дивитимуться в очі своїм виборцям і чи світить їм у майбутньому народна підтримка, буде нагода дізнатись на осінніх виборах, до яких депутати ретельно готуються.
Те, що вибори для обранців вже почалися, в парламенті можна побачити неозброєним оком. Депутати залюбки коментують рекламні потуги своїх колег і їхні перспективи виграти в тому чи іншому окрузі, жартують, прогнозують і смакують деталі. Спікер Литвин навіть принагідно вирішив скористатися патріотичними почуттями своїх гіпотетичних виборців і провести собі маленьку рекламну кампанію прямо у стінах парламенту. З цією метою в кулуарах на третьому поверсі він відкрив виставку вишивок і поспілкувався зі спеціально запрошеними журналістами, які донесуть потрібний меседж до спікерових земляків.
Довелося попрацювати в стінах парламенту в перший день і кухарям. Не маючи запалу до роботи, народні обранці залишали свої робочі місця та йшли трапезувати до буфету. За свята шлунки, мабуть, добряче розтягнулись, а тому наповнювати їх слід частіше, ніж зазвичай. З буфету до зали засідань поверталися не всі, приблизно третина присутніх кудись поділася, а друга третина безцільно блукала кулуарами, роздаючи коментарі.
Після обіду трибуну парламенту ненадовго заблокували бютівці, вимагаючи перерви і можливості виступити із заявою. А позаяк битися з ними ніхто не хотів, то їхні вимоги задовольнили і вислухали.
Загалом, про людське око, депутатський день виглядав навіть дуже продуктивним. Депутати серйозно зайняті роботою, дбайливо вчитуються у законопроекти, іноді виступають. І якби не нудьга на їхніх обличчях, можна було б подумати, що нічого у світі їх більше не цікавить, окрім роботи.
Хоч би як там було, але 10 січня 2012 року у Верховній Раді таки ввійде в історію, ретельно віддрукованою стенограмою сесійного засідання. І це вже добре.