«Коли справляєш обід або вечерю, не клич твоїх друзів, ні твоїх братів, ані твоїх родичів, ані сусідів багатих, щоб часом і вони також тебе не запросили й не було тобі відплати; але як справляєш бенкет, заклич убогих, калік, кривих, сліпих. І ти будеш щасливий, тому що вони не мають чим тобі відплатити, – тобі бо віддасться в день воскресіння праведних». (Святий Лука 14, 12-14)
Їдальня Києво-Могилянської Академії. Три величезні зали святково вбрані ялинками, прикрашені новорічними гірляндами, поздоровленнями з Різдвом. Столики на чотирьох зсунуті у довге застілля. Майже 300 людей різного віку, життя яких не склалося за якихось причин, зібрали молоді волонтери, аби разом з ними відсвяткувати чи не найголовнішу подію всіх християн.
Член організаційного комітету Ірина Дробот: «Це вже традиційний захід, який ми проводимо з 1999 року. Почалося все з роздачі бутербродів нужденним голодним людям. Тоді ми й зрозуміли, що це величезна несправедливість залишати їх на самоті на Різдво. Вони ж бачать, як в передсвяткові дні всі заклопотані: шукають подарунки, готують сюрпризи для свої рідних. І хоча 7-ого січня дуже хочеться бути разом зі своєю сім’єю, ми вирішили саме в цей день влаштовувати Різдвяний обід для бідних і самотніх. Так і вони стали нашою родиною. Родиною, яка найбільш потребує нашої уваги, турботи, нашої близькості.
Зараз щотижня у вівторок, середу, четвер ми йдемо на майдан Незалежності, Привокзальну площу, на Поділ біля Фроловського монастиря й роздаємо там безхатченкам і жебракам бутерброди, пропонуємо чай, ліки, зібраний одяг. Зазвичай це десь біля сотні нужденних. Всіх, з якими таким чином знайомимося впродовж року, ми запрошуємо відсвяткувати Різдво разом. Кошти на оренду їдальні НаУКМА і святкові страви – це пожертви, внески членів Спільноти Святого Егідія, хто скільки зміг дати, і допомога Міжнародного Фонду Відродження та Міжнародного жіночого клубу. Обслуговують вечерю волонтери: колеги по роботі, навчанню, сусіди».
За кожним столом поміж святково вбраних гостей теж сидять волонтери – всі разом куштують смаколики, підтримують розмову, підспівують різдвяним колядкам, що їх виконують музично-вокальні гурти як професійні так і самодіяльні.
Головне правило допомоги – не питати документи у бідаків, ніколи не розпитувати про перипетії життя, тільки, якщо ті самі захочуть щось розказати, поділитися проблемами, вислухати й допомогти по максимуму. Більшість з запрошених і не знає, що ними опікується Спільнота Святого Егідія, яка з 1982 року на п’яти континентах підтримує сотні тисяч бездомних, дітей-сиріт, калік, хворих на СНІД, колишніх в’язнів, самотніх літніх людей, не звертаючи уваги на релігійну приналежність чи атеїзм.
Олександр Петрович: «Я корінний киянин, освіта вища, в 90-і втратив квартиру – обдурили мене. Спасибі майже незнайомим волонтерам – замовили мені окуляри, а головне допомогли поновити пенсію. Зараз можу з неї платити за ночівлю в Будинку соціального захисту».
Наталія Архипівна: «У мене мізерна пенсія і троє онуків. Де їхні батьки – не знаю. Жебраю, бо інакше не прожити. Сьогодні разом прийшли відсвяткувати Різдво».
Всі гості Різдвяного обіду в їдальні НаУКМА отримали подарунки: поздоровні листівки та теплі речі. Рукавички, шкарпетки, шапки, шарфи. Жінки – ще й безрукавки. Це допомога київських шкіл, де вчаться діти, братики й сестрички волонтерів та організаторів святкового столу.