«Головна зовнішньополітична мета Кремля сьогодні – відновити прив’язку України до Російської Федерації, а в ідеалі – заснувати новий союз трьох східнослов’янських держав під керівництвом Москви» , – зазначає Умланд.
Він зауважує, що таке визначення цілей пов’язане з програмними особливостями зовнішньої політики РФ: «Кожен, хто має російське зовнішньополітичне мислення, відстоюватиме думку, що Україна є якщо й не головним, то одним з пріоритетів Росії у так званому “ближньому зарубіжжі”. Вихід Києва із трійки східнослов’янських націй – “великорусів, малорусів та білорусів” – до сьогодні викликає фантомні болі російської народної душі».
Російська влада, на думку дослідника, не цурається використання дипломатичних зв’язків для реалізації власних стратегій.
«Кремль продумано використовує німецьке незнання, необережність або самообман щодо мотивів та геостратегічного контексту російської зовнішньої політики у східній Європі», – вважає політолог.
«Різні німецькі фірми та публічні фігури допускають залучення до непропорційно близької співпраці з російськими державними та урядовими акторами. Дивує провідна роль колишнього політика Соціал-демократичної партії Німеччини у імперії газпрому: колишній Бундесканцлер Ґерхард Шредер з 2005 року перебуває на посаді у керівництві компанії, що володіє ‘Північним потоком’, в той час як колишній мер Гамбурга Геннінг Фошерау виконує з 2012 року ту ж функцію в акціонерному товаристві South Stream Transport. Спантеличує те, як безсоромно високі представники німецької соціал-демократії служать державному концерну авторитарного режиму Путіна та здійснюють його підозрілі геоекономічні проекти», – наголошує Умланд.