«Через п’ять років Великої Британії більше не буде!» – проголосив наприкінці жовтня лондонський тижневик Observer. Автор заголовка шотландець Кевін Маккена називає себе юніоністом, тобто прихильником союзу з Англією, але стверджує, що підстави для його радикального висновку серйозні, й навіть зауважує, що «інші сторони союзу» наразі не можуть зробити нічого, щоб стримати просування Единбурга до самостійності.
«Коли я виростав у 1970-х у маленькому містечку неподалік Оксфорда, – розповідає лондонець Стів Малл, – то для мене все було Англією. Шотландія, Уельс тощо – це все сприймалося просто як її частини».
На запитання, чи шкодував би він, якби Шотландія відокремилася від Англії, Стів стенає плечима й без запалу каже: «Мабуть, так». Чи вважає він, що його однодумці можуть провадити якусь кампанію відговорювання шотландців від самостійності? На це запитання Стів має однозначну відповідь: «Ні. Бо це мало б протилежні наслідки. Лише побільшало б тих шотландців, які хочуть відмежуватися від повчань англійців».
Тих, хто пам’ятає початок 1990-х і обставини розвалу Радянського Союзу, можливо, здивувало б, як мало емоцій насправді викликала в Лондоні жовтнева заява лідера Шотландської національної партії (ШНП) Алекса Салмонда (на фото) про початок підготовки до референдуму в Шотландії, на якому буде поставлено питання про незалежність.
Ні прем’єр-міністр Девід Кемерон, ні нижчі за рангом лондонські політики не кинулися до Единбурга й не починали, принаймні досі, зводити очі до неба та залякувати шотландців «жахливими» наслідками «сепаратизму» й «руйнівного націоналізму». Схоже на те, що Шотландії може бути справді надана можливість відносно спокійно й без зовнішнього тиску визначитися щодо свого майбутнього, і цей чинник стане визначальним для настроїв учасників майбутнього референдуму.
Читайте також: Слабкий союз
ВІДПОВІДІ ЗАЛЕЖАТИМУТЬ ВІД ЗАПИТАНЬ
Алекс Салмонд оголосив, що референдум відбудеться до кінця теперішньої каденції шотландського парламенту, в якому зараз більшість становлять депутати його партії. На виборах у травні ШНП вщент розгромила своїх головних суперників лейбористів, які забезпечують найміцніший політичний зв’язок із Лондоном. Майже незначущою політичною силою в Шотландії залишаються британські консерватори – традиційно запеклі «юніоністи».
Але самостійники змушені бути обережними у своїх планах, бо, згідно з опитуваннями, нині лише близько 30% шотландців висловлюються за повну незалежність. Приблизною датою референдуму називають далекий 2015 рік. Алекс Салмонд та його соратники хочуть мати більше часу на агітаційну кампанію.
Понад те, ШНП усвідомлює: якщо більшість проголосує на такому референдумі «проти», питання незалежності Шотландії зникне з політичного порядку денного ще на багато років, а то й назавжди. Тому партія обмірковує імовірне включення до бюлетенів іще одного пункту – про розширення повноважень нинішнього шотландського парламенту без політичного відокремлення від Великої Британії.
ШНП стверджує, що агітуватиме виборців за підтримку повної незалежності, але може виникнути політично-юридична проблема в разі, якщо більш ніж половина громадян відповість «так» на обидві пропозиції референдуму. Яка тоді матиме пріоритет? «Саме незалежність, – каже пан Салмонд, – навіть якщо за неї буде віддано менше голосів, ніж за розширене самоврядування».
Читайте також: Шляхи різні, незалежність одна
Можливо, менше проблемою, а більше політичною зачіпкою є запитання стосовно того, чи матиме рішення самої тільки Шотландії юридичну перевагу над ухвалою про монархічний союз і союз парламентів, за яку 1707 року парламентарії голосували і в Единбурзі, і в Лондоні окремо.
ЩО ДІЛИТИ?
Шотландія – невелика країна, а тому з цих, а також історичних і практичних міркувань тамтешні самостійники змушені зараз казати, що навіть у разі здобуття незалежності їхня держава визнаватиме своєю главою британську королеву (чи, можливо, у майбутньому – короля).
Раніше як реальну можливість розглядали запровадження в незалежній Шотландії у грошовий обіг євро, але в умовах теперішньої кризи єдиної валюти про таке говорити ніхто вже не наважується. Отже, найпевнішою перспективою може стати збереження британського фунта навіть у незалежній Шотландії. Багато шотландських діячів також висловлюються за збереження цілісної Британської телерадіомовної корпорації BBC та, ймовірно, Національної системи охорони здоров’я Сполученого Королівства.
Шотландія ще від часів своєї середньовічної державності зберегла власну модель судочинства й має відмінну від Англії та Уельсу систему освіти. Це без проблем уписується в теперішнє функціонування Великої Британії і може бути аргументом противників відокремлення, які висловлюються за вдосконалення шотландського самоврядування.
Але ще є питання нафтогазових родовищ на шотландському шельфі у Північному морі, про контроль над якими між Единбургом та Лондоном суперечки точаться й нині. У 1980-х та 1990-х роках блакитне паливо тамтешнього походження робило Велику Британію майже повністю самозабезпеченою. Щодо дальшої долі цих запасів найбільші питання стосуються того, скільки залишається ще невидобутого газу – половина чи менше? – і чи могла б Шотландія в разі незалежності сподіватися на якісь вагомі ресурси?
КІЛТ, ВОЛИНКА І…РАКЕТИ TRIDENT
Аргументи Алекса Салмонда на користь незалежності лунають драматично. У програмному виступі в жовтні він заявив, що додаткових самоврядних повноважень Шотландії не досить: «…навіть наділені економічною самостійністю, ми матимемо атомні ракети Trident на річці Клайд, нас і далі зможуть примушувати проливати кров у незаконних війнах, таких як в Іраку, й Шотландія залишатиметься поза міжнародними та європейськими організаціями. Це може дати лише незалежність… Будуймо національну державу, яка відображає цінності нашого народу!»
Чи запалять гасла Шотландської національної партії більшість виборців, залишається відкритим питанням. Один із лондонських консерваторів днями щиро переймався тим, як багато його колег-політиків відверто кажуть, що, може, й добре було б, якби Шотландія відокремилася. Мовляв, центру треба було б менше виділяти субсидій на північні регіони, а крім того, без підтримки шотландських виборців лейбористи надовго втратили б шанс на серйозну кількість місць у британському парламенті.
Хоч як це дивно, але саме така спокійна реакція Лондона разом із прагматичними міркуваннями шотландців, а не гучні гасла про братерство, можуть бути головними причинами збереження цілісності Великої Британії, хоча, не виключено, у трохи іншому вигляді.
Читайте також: Георг і Катерина