Як засвідчує практика, текстова канва – півсправи у ґрунтовності. Жанр – інша частина справи: попит є на мелодраматичний, історичний, фантастичний, пригодницький та еротичний жанри. Виходячи із цих засад і враховуючи народні побажання, актуальність тем та кінематографічність сюжетів, ми склали п’ятірку книжок, що просяться на кіноекран.
Назва книжки: «Залишенець. Чорний ворон»
Автор: Василь Шкляр
Жанр: історичний екшн
Аналоги в кіно: «Хоробре серце» Мела Гібсона, «Посланець. Жанна д’Арк» Люка Бессона
Причини для екранізації: Український бестселер є ідеальним для можливої екранізації, яка з рекламної точки зору вже забезпечена резонансом і популярністю книжки. До того ж, «Чорний ворон» має досить кінематографічну форму, із зрозумілим сюжетом і його розвитком, жанровими злетами екшену, болісною драмою, напруженим трилером і еротичними моментами. Патріотичний дух книжки, відкриття білих плям історії та актуальність — остаточні причини.
Бачення автора:
«Це має бути героїчна драма в широкому форматі обсягом щонайменше 150 хвилин. І знімати такий фільм треба, звичайно ж, у Холодному Яру. Тут хочу сказати, що Холодний Яр є і в Америці, неподалік від Бафало. На початку п’ятдесятих років минулого століття наші емігранти викупили 150 акрів землі (це десь 80 гектарів) у гористій залісненій місцевості і назвали це місце Холодний Яр. Я там нещодавно побував, тепер там табір Спілки української молоді. Американець міг би обрати натуру і там, але тільки наш Холодний Яр несе в собі виняткову енергетику і магнетизм.
Якщо говорити про деякі дражливі моменти історії чи формулювання тієї епохи, то у фільмі вони можуть притлумитися, бо кіно — це не книжка. Але головне залишиться: ось я, ось ворог-загарбник — і я веду з ним війну. Це буде фільм про свободу. Чи повинні у ньому бути натуралістичні сцени, як у романі? Звичайно. Шаблю тут батогом не заміниш».
Назва книжки: «Століття Якова»
Автор: Володимир Лис
Жанр: епічна історична драма
Аналоги в кіно: «Віднесені вітром» Віктора Флемінга, «Війна і мир» Сєргєя Бондарчука
Причини для екранізації: Важко знайти в сучасній українській літературі більш кінематографічного твору, фактично готового сценарію, із чітким і багатим сюжетом і постійними поверненнями в минуле. Глибина, проробка образів вражає, як і розмах історії людини, що пройшла три війни і зберегла гарну пам'ять, совість і розум.
Бачення автора:
«У«Столітті Якова» є багато роздумів головного героя, його спогадів, відчуттів, які зумів би передати, на мій погляд, Олег Бійма. Мені подобається його сучасне режисерське мислення. А от серед українських операторів чи не найбільш талановитим є мій земляк Сергій Михальчук, в якого дуже добре виходять крупні плани, співучасником дійства виступає пейзаж.
На першій презентації книжки кілька виступаючих, не змовляючись, називали ім’я того, хто на, їхню думку найкраще міг би бути Яковом на екрані – це Богдан Ступка. Звісно, Яковом старим. Зосю, мені здається, добре могла б зіграти Лілія Ребрик. А от Улянку у старості під час отієї короткої зустрічі з Яковом – Наталія Сумська… Мені здається, у фільмі мав би зберегтися значною мірою так званий рваний ритм, який є у романі. Тобто, поєднання теперішнього із спогадами. Повинна також зберегтися наскрізна сюжетна лінія Яків-Уляна-Тиміш-Зося… Хоча найліпшим, на мій погляд, було б втілення «Століття Якова» на телеекрані у телефільмі на десять чи й п’ятнадцять серій».
Назва книжки: «Хронос»
Автор: Тарас Антипович
Жанр: футуристична психологічна драма
Аналоги в кіно: «Той, що біжить по лезу» Рідлі Скотта, «Дивні дні» Кетрін Бігелоу
Причини для екранізації: Дотично до оригінальної ідеї, за якою було винайдено спосіб витягати з людини її біологічний час і влити вже комусь іншому, автор спромігся придумати оригінальні терміни-неологізми, що викликає як аналогію порівняння з «1984» Орвела чи «Тигр, тигр» Бестера. Нехай гарна стилістична подача не має можливості бути відображеною на кіноекрані, але сюжет однозначно вартує екранізації.
Бачення автора:
«Звісно, то мало би бути високобюджетне кіно, бо роман насичений спецефектами — це, по-перше, процеси миттєвого старіння та омолодження героїв, а по-друге, описи темпоральних гібридів людей і тварин (свинопітеки, кентаври і т.д.). Технічно таке кіно здатен робити Девід Фінчер. До речі, у «Загадковій історії Бенджаміна Баттона» він чудово впорався із завданням поступового омолодження «старенького» Бреда Пітта. Гадаю, швидкісна зміна віку акторів теж йому вдалася б. Що ж до монстрів і почвар, то їх неперевершено ліпить Гільєрмо дель Торо. Декорації тут менш важливі, ніж герої — підійде просте урбаністичне середовище.
Сценарій, як мені видається, мав би «перемолоти» мої дрібні новели (а їх у книзі 25) на кілька більших (4-5), міцно пов’язаних між собою. Якщо ж орієнтуватися на фільм із цільним лінійним сюжетом, що розгортає протистояння головного «добра» із головним «злом», то цих антиподів неважко виокремити у моєму романі — це Отець Теодор і Великий Магістр. Священика міг би зіграти Ентоні Хопкінс, Великого Магістра — Джек Ніколсон. Або навпаки, позаяк вони обоє – актори універсальні».
Назва книжки: «Гербарій коханців»
Автор: Наталко Сняданко
Жанр: еротична мелодрама
Аналоги в кіно: «Основний інстинкт» Пауля Верхувена, «Сафо» Роберта Кромбі
Причини для екранізації: Роман з модними і могутнім феміністичним корінням є на часі, що не може не тішити потенційного продюсера можливої екранізації. Лінія жінки, яка веде вільне статеве життя, доречно підпирається флешбеками про її пращурку, активну галицьку кобіту без сімейних зобов’язань. Це може бути саме тим еротично-атхаузним кіно, якого в Україні ще не було і ніша якого нетерпляче порожня.
Бачення автора:
«Основною складністю для режисера, якому спала б на думку ідея екранізувати «Гербарій коханців», як на мене, був би брак діалогів. Але саме ця «проблема» може стати і основною мотивацією для когось, кому цікаво працювати з нетрадиційними для кіно засобами вираження емоцій та почуттів. Як на мене, з цього тексту міг би вийти непоганий фільм у стилі Вуді Аллена, Педро Альмодовара або Жана-П’єра Жене — закадрові монологи, сугестивний візуальний ряд, яскрава колористика, емоційність. Ну і, ясна річ, нелінійність — калейдоскоп кадрів і мішанина сюжетів. У ролі Ореста непогано міг би виглядати старенький Міккі Рурк, його невміння вийти з власного амплуа було би тут доречним. У ролі Ірини — ну, скажімо Скарлетт Йоханссон. Найважче, ясна річ, із тетою Амалією. Наразі нікого крім Анни Муґлаліс на думку не спадає».
Назва книжки: «Перверзії»
Автор: Юрій Андрухович
Жанр: фантасмагорична пригодницька комедія
Аналоги в кіно: «Страх і ненависть в Лас-Вегасі» Террі Гілліама, «Невловимий» Жерома Салле
Причини для екранізації: Більшість людей, які читали бодай одну українську книжку, назвали саме «Перверзії» найбажанішою для екранізації. Захопливі пригоди, комізм, абсурдизм, авантюризм плюс відомість твору на Заході.
Бачення автора:
«У мене насправді є фактично готовий кіносценарій за мотивами «Перверзії». Текст роману, на мій погляд, є надто багатозначний для прямої екранізації. Хоча Майкл Найдан, американський перекладач цього твору, свого часу мав такий намір, щоб запросити до створення сценарію якого-небудь доброго голівудського професіонала, а потім передати його Романові Поланскі. Відтоді я також саме його волів би бачити в цій ролі. А якщо так, то зрозуміло яка б це мала бути стилістика — «поланська»: містика, трилер, мелодрама, еротика на межі з порно. Десь на цьому й базується мій сценарій. Проте в ньому добру половину обсягу становлять сцени, яких у романі фактично немає, тобто більшість із них лише побіжно згадано в передмові. Це, умовно кажучи, шлях Перфецького до Венеції, його втеча від незнайомих переслідувачів, карколомні пригоди у Кракові, Братиславі, Берліні, Відні, Мюнхені. Отже, до перелічених жанрових складових додається ще road movie… Якщо б це справді знімав Поланскі, то в нього, мабуть, із радістю погодився б зіграти Джонні Депп».