За його словами, початок роботи підприємства, що простоює з 2010 року, має розкрити масу цікавих моментів.
«Наприклад, поки остаточно не вирішена (не узгоджена) схема завантаження нафтосировини. Спочатку говорили про пріоритетність поставок з моря, але в своєму червневому інтерв'ю Сергій Курченко несподівано обмовився, що завершуються переговори … з російською «Транснефтью». Тобто нафта піде трубопровідним маршрутом, а це найбільш вигідний транспорт в цій галузі. За наявними даними, тут не без труднощів. Так, нібито росіяни категорично відмовилися від прокачування за дешевшим маршрутом Лисичанськ-Кременчук-Одеса (Придніпровські нафтопроводи), побоюючись несанкціонованих поставок нафти на кременчуцьку «Укртатнафту», – пише Куюн.
Він нагадує, що на будь-які російські поставки сировини до Кременчука з 2008 року діє негласне ембарго. За його словами, воно виникло внаслідок «видворення» російської «Татнафти» групою «Приват» у результаті рейдерського захоплення заводу.
«Тому нафта до Одеси якщо і потече, то швидше нафтопроводом «Дружба», а вже потім – нафтопроводом Одеса-Броди. Цей шлях трохи дорожче «придніпровського», але все одно істотно дешевше «морського», – зазначає експерт.
Він підкреслює, що запуск Одеського НПЗ мало хто ставить під сумнів.
Куюн зазначає, що для нафторинку України це означатиме появу приблизно 100 тис. тонн світлих нафтопродуктів щомісяця (близько 10% споживання в Україні).
Нагадаємо, на початку липня у Східно-європейській паливно-енергетичній компанії повідомили, що група компаній СЄПЕК (власником якої є Сергій Курченко – Ред.) та товариство «Лукойл» закрили операцію з купівлі-продажу «Лукойл – Одеський нафтопереробний завод». У результаті угоди СЕПЕК придбала більше 99% акцій НПЗ.
Проектна потужність Одеського НПЗ з переробки сировини становить 2,8 млн тонн на рік. Завод був зупинений в жовтні 2010 року у зв'язку з економічною ситуацією, що склалася на ринку нафтопродуктів України, а також із зміною схеми поставок нафти.