Системна криза економік розвинених країн (насамперед американської) – явище складне для усвідомлення. Їхні організаційні принципи тривалий час вважали взірцевими, а міць беззаперечною. Життя доводить, що це не так. Останніми десятиліттями чимало нобелівських лауреатів-економістів отримали нагороди за доведення доцільності випуску цінних паперів на базі іпотечних облігацій, перспективності віртуальної торгівлі та інших рішень, які зараз вважають причинами кризи.
Влучно й метафорично означив сутність сучасної глобальної економіки американський фінансист-практик Леон Ліві. У книжці «За лаштунками Волл-Стріт» автор зі знанням справи узагальнює принципи надування бульбашок на фондових ринках – акцій корпорації з виробництва квітів (які нібито сяють у темряві). До бізнес-схеми долучаються цілі суспільні прошарки: журналісти (поширюють відомості про квіти), експерти (фахово оцінюють продукт), страхові компанії (ніби убезпечують інвесторів від можливих ризиків) тощо. На певному етапі, коли котирування акцій компанії на піку – її засновники знімають вершки, тоді як акціонери залишаються з нібито цінними паперами та сам на сам із запитанням: чи сяятимуть квіти уночі?
Екзерсис Леона Ліві навряд чи є буквальним віддзеркаленням якоїсь конкретної ситуації, але ілюструє тенденцію і дає привід замислитися: наскільки наша активність насправді є корисною і для кого? Напівсерйозний і цинічний погляд американського мільйонера на хвилюючий тренд – ВІРТУАЛІЗАЦІЮ АКТИВІВ – переплітається з ще одним: ДЕЗОРІЄНТАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ, насамперед тих, хто звик «кувати гроші, не відходячи від каси», а не працювати.
