20 років боротьби

Історія
22 Серпня 2011, 15:49

Після  вигнання іду працювати в рідне село (с.Томашівка, Уманського району, Черкаської обл.) на посаду електрика . По роботі претензій нема, але мабуть керівництву муляю очі,.. бо щотижня вішаю біля сільради синьожовті прапори, які знімають і міняють на червоні. Навіть не пам’ятаю, де я знаходив гроші на ті прапори.

В селі це називалося «крутити дискотеку».  Так от цю дискотеку я крутив років 5, повністю україномовну ( дякуючи «Території»А», «Червоній Руті»), а також тому, що продаючи касети намагався зробити україномовний репертуар.

В 1990 році мої друзі, студенти Вінницького істфаку, ідуть кінним походом на Хортицю. В козацькому одязі, з нашим прапором і тризубом (при бажанні можна знайти фото в «Літературній Україні» та інших часописах того часу).

Коли заїхали до нас в село , то ми підняли прапор біля кінобудки. Дискотека проходила надворі. Я вибив два щаблі на драбині, після того як підняли прапор. Уявіть: темнота, прибігає сільський голова, хоче зняти прапор, біжить по драбині і провалюється. На дискотеці душ 100, уявіть, який був регіт.

2001 рік. Дійові особи ті ж самі, просто червоні штани поміняли на синьо-жовті.

В селі проходить урочисте засідання до 10-ї річниці незалежності. Я депутат районної ради, оминути мене не можна , але: до трибуни виходить сільський голова,  голова колгоспу, якийсь запрошенець, комуніст. Потім надають слово мені, я кажу одне речення: «Якщо ці люди хотіли незалежності, то що тоді робив я?» Оплески…

2004 рік. Помаранчева революція. Дуже добре, що вона відбулась. Працювати у владу прийшло багато нових людей, серед них і я. Ми намагались робити і робили, щоб держава служила людям, а не навпаки. Шкода, що тоді не провели люстрацію. Мабуть верхи думали, що не справимось, а виявилось, що «досвічені» чиновники були насамперед досвіченими інтриганами, «толочили воду в ступі» тай усе.

Зверніть увагу, у нас майже ніколи не нагороджують справжніх патріотів, навіть на місцевому рівні.

Я дякую усім за цей проект, за можливість висловитись.

Ми обов’язково виграємо: ми занадто терплячі, але ми сильні, розумні, впевнені у собі.