Нещодавно, вдаючись до процедури попередніх виборів, вона перша у Франції визначилася з кандидатом на президентські вибори. Ним стала досить популярна в колах інтелігенції фаховий слідчий Ева Жолі. Речник із міжнародних питань партії «Європа – Екологія – Зелені» Жан-Філіпп Маньян розповів Тижню про бачення української ситуації з боку своєї політичної сили
У.Т.: Чи відстежує партія «Європа – Екологія – Зелені» процес над Юлією Тимошенко? Якщо так, то якими є ваші спостереження?
– Позиція нашої партії має кілька нюансів. На першому плані, насамперед, ми зазначаємо, що Україна, схоже, не дотримується демократичного правового стандарту. Ми, звичайно, не володіємо цілою повнотою інформації. Але з того, що можемо дізнатись і проаналізувати, справа радше бачиться як політична помста за поразку в Помаранчевій революції, ніж як неупереджене судочинство. Виникають сумніви щодо незалежності української судової системи. Другий план проблеми – досить суперечлива особистість пані Тимошенко. Вона втілює несправджені сподівання українців на зближення із західними демократіями, їхнє розчарування помилками «помаранчевої» влади. Також існують усі ці неоднозначні питання газових контрактів. Чого ми зичимо Україні – це насамперед справедливого суду для кожного. Незалежно від того, йдеться про зразкових, неоднозначних чи навіть поганих політиків. Ми бажаємо українцям збудувати справжню правову державу й вирішувати питання доступу до влади шляхом демократичних дебатів, а не використанням судових інституцій.
У.Т.: Комісар із розширення та європейської політики сусідства Штефан Фюле зазначив якось, що з-поміж держав-учасниць Європейського Союзу немає одностайності стосовно перспективи членства України. Яка позиція вашої партії?
– Стати кандидатом до ЄС – це, насамперед, відповідати європейським політичним та правничим стандартам, поділяти відповідні цінності. У цьому сенсі сьогоднішня Україна ще не готова до статусу кандидата. Виходячи, зокрема, й із ситуації довкола політичних опонентів влади, яких утримують за ґратами. На глибшому рівні, ми вважаємо, що за історичними, географічними та культурними критеріями Україна є частиною Європи. Якщо відповідні реформи буде здійснено й загальних критеріїв дотримано, я не бачу перешкод до набуття статусу кандидата.
У.Т.: Досить часто в розмовах із французькими політиками доводиться чути, що кандидатство України до ЄС було б небажаним через імовірне незадоволення Росії…
– Ми не вважаємо, що треба озиратися на Москву, визначаючи політику стосовно Києва. Інакше справи бачаться так, ніби й не було 20 років його суверенітету. Зрозуміло, що за всім цим стоять питання енергетичної залежності, ми це добре бачимо й зі справи Тимошенко. Та все ж критерієм ставлення до України має бути лише відповідність демократичним стандартам і цінностям. Саме тому ми вважаємо, що треба засуджувати недемократичну практику, привертати увагу громадськості до диспропорції в судових переслідуваннях опозиціонерів, чинити тиск на президента Януковича, який усе це дозволяє або заохочує…
У.Т.: Його, можливо, надихає приклад колеги-сусіда Лукашенки, який позачиняв у в’язницях багато незгодних і безперешкодно править собі далі…
– Ті, хто під першим-ліпшим приводом кидає за ґрати опозиціонерів, не мусять називати себе захисниками демократії…
У.Т.: Франція однією з перших відреагувала на арешт Юлії Тимошенко, але поки що – на рівні речника Міністерства закордонних справ. Як ви вважаєте, якщо екс-прем’єр так і залишиться в неволі, чи реально чекати від Парижа реакції на вищому рівні? Наприклад, із боку прем’єр-міністра чи президента країни?
– Ви бачите, що нинішня економічна та політична ситуація у світі дуже непроста. І що Євросоюз, на жаль, не має злагодженої єдиної міжнародної політики. Отже, держави реагують на події за кордоном кожна по-своєму. Стосовно Франції, особисто я не хотів би, аби моя країна демонструвала байдужість до чужих проблем. Вважаю, якщо ця диспропорційність в українському правосудді триватиме, треба буде далі чинити тиск на президента Януковича. На міжнародному рівні також. Не заради особисто Юлії Тимошенко. Річ не в персоналіях, а в майбутньому політичному устрої України, яка є сусідкою ЄС.
У.Т.: Чи можна сподіватися, що французький президент знайде на це час?
– Якщо проблему не буде вирішено, доведеться його потурбувати.