Видання відзначає, що переважно стосунки країн на державному рівні ускладнюються невдачами української демократії: «Польща, принциповий захисник України в Європі, розчарована відсутністю прогресу у справі проведення проєвропейських реформ та утриманням Юлії Тимошенко за гратами. Дипломати нарікають, що українські політики ігнорують прохання польських фірм про захист від рейдерства».
The Economist відзначає, що діяльність правих політичних партій в обох країнах лише погіршує ситуацію: "Свобода", що минулого жовтня вперше увійшла до складу парламенту надає перевагу автономії перед інтеграцією. В Польщі головна опозиційна партія – "Право і справедливість", що здобуває найбільшу підтримку за результатами опитувань, заграє із антиукраїнськими елементами – так званою групою "Межі"…»
Видання нагадує, що члени партії «Право і справедливість» проголосували за включення згадки про геноцид до резолюції щодо Волинської трагедії незважаючи на заклики міністра зовнішніх справ Радослава Сікорського «не паплюжити Україну».
На думку польського політика Павела Коваля, подолання заснованих на спільній історії суперечок вимагатиме від Польщі та України постійних зусиль.
«Але час є обмеженим. – Зазначає The Economist. – Україна все ще сподівається на підписання Угоди про асоціацію з ЄС у Вільнюсі в листопаді. Пан Сікорський повідомив, що Україна ще не виконала усіх необхідних умов; початковий строк їх виконання, призначений на травень, було перенесено на червень, потім – на вересень. У зв’язку з виборами до Європейського Парламенту у 2014 році та українськими виборами у 2015, помилка зараз може означати тривалу затримку, як попереджають лідери ЄС. По тому на поляків також чекатимуть вибори, після чого примирення може стати ще більш недосяжним».