Той факт, що відразу три європейські інституції визнали крах президентської антикорупційної політики, є дуже красномовним. У своїх звітах та оцінках експерти дійшли спільного висновку: українські «залізні» методи не відповідають європейським стандартам боротьби з корупцією.
24 травня GRECO, група держав з протидії корупції Ради Європи, звітували про повний провал України на шляху до законодавчого забезпечення боротьби з корупцією. 26 травня голова Представництва ЄС в Україні, пан Жозе Мануел Пінту Тейшейра, оприлюднив результати оцінювання процесу реалізації Україною Європейської політики сусідства за 2010 рік та заявив, занепокоєний відсутністю боротьби з корупцією та тим, що Україна обрала нечіткий шлях до набуття європейських цінностей. А 27 травня Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) представила звіт із незадовільними результатами антикорупційної реформи в Україні.
Така пильна увага свідчить про серйозне ставлення європейців до внутрішнього процесу розвитку України та їхню зацікавленість у ефективних змінах. Але, безперечно, це може негативно вплинути на зовнішньополітичні перспективи України щодо ЄС.
Понад те, саме такі оцінки мають лягати в основу подальшої співпраці України та ЄС. І є імовірність, що вони таки стануть підґрунтям для визначення пріоритетів щодо залучення міжнародної фінансової допомоги ЄС у недалекому майбутньому (2014–2020).
Претензії європейської спільноти до президентської антикорупційної політики різняться у деталях, але зводяться до одного: брак позитивних зрушень у боротьбі з корупцією.
Повернення до Конституції України зразка 1996 року призвело до незбалансованості та неконтрольованості влади; нехтування проекту виборчого кодексу, фінансованого ЄС; зневага до робочої групи з удосконалення виборчого законодавства, створеної президентом України; посилення контролю виконавчої влади над судовою системою внаслідок судової реформи (за висновками Венеціанської комісії), – це основні пункти, якими стурбовані європейці.
Більш предметні зауваження до наявного антикорупційного законодавства України наведені у звіті GRECO. Зокрема, у документі наголошено на потребі класифікувати корупційні діяння як кримінальний злочин, але нині в Україні суд має змогу трактувати корупцію лише як адміністративне правопорушення. Тому покаранням для корупціонера буде штраф, а не ув’язнення. Попередній антикорупційний пакет вимагав визнати корупцію кримінальним злочином, однак у грудні 2009 року Верховна Рада відмінила цей пакет, розроблений спільно з міжнародними організаціями як одна з принципових умов співпраці Європейського Союзу та України. У нинішньому президентському варіанті Закону «Про засади запобігання і протидії корупції в Україні» вже цієї вимоги немає.
Знову-таки, 2009 року Україні вдалося частково виконати вимогу щодо унеможливлення політичного тиску на прокуратуру. Сьогодні ж новостворена (серпень 2010) робоча групи з питань реформування кримінального судочинства над законопроектом «Про прокуратуру» майже не працює.
У звіті GRECO також укотре озвучена вимога встановлювати відповідальність юридичних осіб за корупційні діяння. Більше того, експерти наголошують на необхідності створити ефективну систему реєстрації тих компаній, які вже притягалися до відповідальності за корупцію.
Обов’язковим для України євроексперти назвали ухвалення модельного кодексу поведінки державних службовців, який би врегульовував питання конфлікту інтересів державних службовців, пов'язаних з бізнесом. Нині діють загальні правила поведінки державного службовця, що були ухваленіі наказом Головдержслужби в серпні 2010-го, які мають лише настановчо-виховний характер й закликають чиновників до моральності, сумлінності та небайдужості до інтересів громадян. У них не закріплено зв’язку між порушенням правил поведінки та неминучим покаранням.
Ще одним суттєвим моментом, на якому постійно наголошують наші європейські колеги з GRECO, є необхідність розробки правил конфіскації та арешту доходів, отриманих внаслідок корупційний дій, та введення системного незалежного контролю й аудиту за діяльністю держапарату в цілому.
Без встановлення основних причин провалу чинних антикорупційних реформ неможливо спочатку правильно діагностувати, а в подальшому вилікувати хронічно хвору на корупцію Україну. Але така начебто незаперечна схожість у висновках та оцінках європейських експертів ставить під загрозу дипломатичні досягнення України щодо завершення підписання Угоди про Асоціацію між Україною та ЄС. А разом із тим унеможливлює отримання таких довгоочікуваних вигод для простих українців, як, наприклад, безвізовий в’їзд до країн ЄС.
В такому разі очевидною є гостра потреба переходити до реальних змін, нехай не таких масштабних, проте ефективних. Тому антикорупційне питання має бути вирішено, а працювати слід не з симптомами корупційної хвороби, а з її причинами. Європейські вимоги є тими дороговказами, які можуть, а в ідеалі мусять стати орієнтирами як для українських можновладців, так і для всієї проєвропейської української спільноти, щоби вимагати конкретних змін.
У цьому контексті важливим є також повідомлення Європейської комісії від 25 травня 2011 року «Нова відповідь на сусідство, що змінюється», в якому йдеться, зокрема, про можливість отримати додаткову фінансову підтримку в разі виконання певних умов, це так званий принцип обумовленості (англ. сonditionаlity). Він передбачає оцінку рівня демократичного розвитку та дотримання принципу верховенства права. Тобто із проведенням у країні більшої кількості внутрішніх реформ збільшиться сума фінансової допомоги, яку вона може отримати. Але форми підтримки можуть бути різними: кошти на соціально-економічний розвиток, додаткові програми в рамках Всеохопної інституційної розбудови, ширший доступ до ринку ЄС або фінансова підтримка від Європейського інвестиційного банку. Рішення стосовно надання додаткової допомоги базуватиметься на звітах про реалізацію політики в країнах Європейської політики сусідства. У випадку, якщо оцінка реалізації реформ буде негативною, питання про додаткову допомогу може бути переглянуте або її суму суттєво зменшать.
У ситуації, коли у звіті про реалізацію Європейської політики сусідства в Україні 2010 року вже є негативні оцінки, можна припустити, що наша країна не зможе скористатися додатковими фінансовими інструментами. А додатками до звіту можна вважати комюніке GRECO та ОЕСР, які фактично констатують, що рівень корупції в Україні зашкалює.