«Для розвитку добросусідських відносин між нашими країнами ухвала Сенату Республіки Польща є кроком назад на шляху до порозуміння, порівняно із прийнятими у 2003 році спільними словами президентів України та Польщі та єдиним текстом заяви парламентів обох країн. Однобічна ухвала Сенату образлива для сучасного покоління українців, які шанують своїх предків, полеглих у боротьбі за незалежність України, цей документ нехтує пам’яттю українців, котрі стали жертвами міжнаціонального протистояння», – йдеться у заяві.
На переконання громадських діячів у відносинах між українцями і поляками немає ані більше чи менше скривджених. «Ми ділимо щастя і біду нашої історії порівну. Тому звертаємося до влади обох країн не легковажити історичною пам’яттю і не заохочувати жодні політичні наміри, здатні завдати шкоди і нашим народам, і всій європейській справі», – йдеться у зверненні.
«Закликаємо разом схилити голови перед пам’яттю жертв та повернутися на непростий шлях примирення, значна частина якого пройдена спільно обома нашими народами. Найтривкіший фундамент нашого добросусідства — це історична правда, глибоке пізнання минулого, визнання взаємних кривд і взаємне прощення, усвідомлення неможливості односторонньої оцінки спільного трагічного минулого та пошуку одного винуватця у взаємному конфлікті. Ми повинні йти далі, розвивати наші добросусідські стосунки. Саме вони будуть гідним пам’ятником загиблим, свідченням того, що трагедія навчила нас жити по-християнськи», – наголошують у комітеті.
Як відомо, до складу громадського комітету «Примирення між народами» входять перший президент України Леонід Кравчук, патріарх УПЦ КП Філарет, митрополит Вінницький і Барський УПЦ Симеон, архиєпископ УГКЦ Любомир Гузар, історик Володимир В’ятрович, актриса Ада Роговцева, політики Іван Васюник, Марія Матіос, Борис Олійник, Ігор Юхновський.
11 липня нижня палата польського парламенту повернула на повторний розгляд у комісію з питань культури та ЗМІ проект заяви до 70-ї річниці Волинської трагедії, оскільки до документу були запропоновані поправки. Документ підготували на основі п’яти депутатських законопроектів, розглянутих в комісії з питань культури і ЗМІ Сейму Польщі.
В проекті Волинська трагедія описується як етнічна чистка з ознаками геноциду, жертвами якої у 1942-43 років стали близько 100 тисяч польських громадян.
У проекті міститься також подяка українцям, які, ризикуючи власним життям, захищали поляків, які перебували в небезпеці, та українцям, які допомагають у документуванні злочинів та вшануванні їхніх жертв.
Більшість у польському Сеймі має урядова партія "Громадянська платформа", яка виступала проти включення до тексту постанови слова "геноцид", щоб не псувати відносин з Україною, однак опозиційна партія "Право і справедливість" внесла до тексту постанови свої поправки, чим ще раніше викликала розкол у лавах польських парламентарів.
У той же час президент Польщі Броніслав Коморовський під час виступу на відкритті пам'ятника жертвам Волинської трагедії у Варшаві заявив, що злочини на Волині 1943 року мали ознаки геноциду.
"Я зворушений тим, що сьогодні зустрічаюся з вами для того, щоб помолитися за душі жертв злочинів на Волині, які мали ознаки геноциду", – сказав польський президент і додав, що ці події стали одними з найболючіших для поляків у часи Другої світової війни.
20 червня верхня палата польського парламенту Сенат у заяві до 70-ї річниці Волинської трагедії окреслила події як етнічну чистку польського населення з елементами геноциду, бо винищення польського населення здійснювалося за етнічною ознакою.
Українські дослідники зазначають, що Волинська трагедія була наслідком війни Армії Крайової з УПА, в якій брало участь і цивільне населення. Водночас польська сторона також вдавалася до репресій проти цивільного українського населення – кількість жертв з українського боку оцінюють у 10-20 тисяч людей.