І опудало глобалізації, популярне в цілому світі. Й зрада, і підступність, і чого душа забажає.
Дія відбувається на одному з флагманів європейської економіки — автомобільному концерні Renault. Трьох топ-менеджерів структури спочатку звинуватили у продажу комерційної таємниці конкурентам, а згодом виправдали. Все це — без відповідного втручання державних слідчих органів.
Генеральний директор компанії Карлос Госн помалу перетворюється на національний символ безвідповідальності великого бізнесу. Сама справа натомість дає привід до громадських та законодавчих ініціатив, а також нескінченних обговорень за обідом та у пресі. «Оце й усе?» – колезі з подиву забракло слів.
«Я помилився, ми помилилися, нас, імовірно, надурили, – бубонів з блакитного екрану Госн. – Вибачаюся перед трьома співробітниками, їхніми родичами та друзями». Випещений, зарозумілий дядько зовсім не втілював каяття. Бодай формального. «У боротьбі за виживання в світовій економіці немає друзів, тільки вороги, – публічно підтримав пана Госна один із депутатів парламентської більшості. – На часі розробити новий закон, як у американців. За продаж комерційної таємниці фірми — до десяти років ув'язнення».
«Спи спокійно, друже, факти не підтвердилися», – чомусь згадався старий анекдот про надгробну епітафію. Хоча ні: у справі Renault все закінчилося краще. Трьох невиновних людей лише марно викинули на вулицю. Безпідставно звинуватили в отриманні астрономічних хабарів, що нібито осіли на неіснуючих рахунках у Швейцарії та Ліхтенштейні. Ославили на цілу країну. Оце й усе. «Моральні збитки буде відшкодовано», – лаконічно пообіцяло керівництво концерну. Але скільки ж вона коштує, честь громадянина й найманого працівника?
Адвокати трьох потерпілих від наклепу вимагають по €2 млн відкупних для кожного. «Йдеться, імовірно, про банальні внутрішні інтриги, – пояснює правник Ніколя Суде. – Заздрість, кар'єризм, бажання видертися вгору по службових сходах… Той, хто вигадав історію про продаж виробничої новації китайцям, мабуть, добре знав характери очільників концерну. Вони не стали, хоч мусили, звертатися до слідчих органів держави. Зчинили самосуд. Самі себе проголосили жертвами. А згодом — прокурорами та суддями».
«Приватизували судочинство й упевнені, що уряд мовчатиме, – нарешті знайшлася на коментар колега. – Але ж у цій країні навіть винні мають право на захист!» Французьке суспільство дійсно призвичаєне до високого рівня правових стандартів. Незалежні суди, гарантії адвокатського супроводу, презумпція невиновності… Все це, не завжди досконало, але працює. Звідси — колективне обурення з приводу «приватного внутрішнього розслідування» й тисячі листів підтримки потерпілим.
«Треба гроші за моральну шкоду стягти з генерального директораRenault, – вважає Алін Дюфрі, студентка політології. – Інакше дух загарбництва накриє це суспільство з головою. Гроші дедалі більше виступають абсолютним мірилом успіху. Люди дивляться на всіх цих Карлосів Госнівіз мільйонними заробітками та й собі прагнуть, без огляду на ділову етику,досягти соціального та матеріального статусу. Без персональної відповідальності нової філософії не з'явиться».
Представники приватного бізнесу не такі категоричні в оцінках. Вони наголошують, що економічне шпигунство з боку Китаю, Індії, Бразилії, є «надзвичайно активним». Мішель Пальє, власник текстильного підприємства, скаржиться, що французьким фірмам стає все важче зберігати за собою звичні ринки. «До війни ми були європейським лідером з текстилю, – зазначає він. – Нині галузь вимирає. Китай усіх зачавив. Тому не дивно, що керманичі четвертого у світі автомобільного виробника повірили в історію з китайськими шпигунами».
Справа Renaultдала французам нагоду висловити наболіле. Правники кажуть про потребу сформувати «нові правила чесної світової конкуренції». Політики закликають до «економічного патріотизму» на захист від китайської загрози. Активісти громадянського суспільства запрошують до роздумів про моральність бізнесу, антиглобалісти — про підступність вільної торгівлі.
«Українцям, білорусам, молдованам можна розслабитися, – жартує моя колега. – За переліком невирішених проблем вони цілком відповідають світовим тенденціям». Залишилося побудувати надсучасий концерн, за інновації якого могли б змагатися економічні розвідки світу.