Коментуючи опитування, проведене Центром дослідження громадської думки в Польщі, згідно з яким 31% населення країни нічого не знає про Волинську трагедію, історик зазначив:
«На жаль, таких соціологічних опитувань в Україні давно не проводили з 2003 року, де цифра обізнаності українців з цією темою була близько 15%. Очевидно, що рівень обізнаності з цією темою в Україні значно менший ніж у Польщі, втім, треба розуміти, що, на жаль, і загальний рівень обізнаності своєю історією у нас значно менший, ніж в Польщі».
За словами історика, поляки мають більше можливостей вивчати історію, бо в Польщі виходить чимало історичних видань, науково-популярної літератури, окремі телепередачі тощо.
«Очевидно, це дозволяє полякам значно краще розбиратися в своїй історії. Втім, якщо говорити конкретно про польсько-український конфлікт і саме Волинь 1943 року, то ця тема, на мою думку, штучно виокремлюється польськими істориками і владою загалом для конфлікту. Так, збільшується кількість людей, які знають про цю трагедію. Натомість відбувається постійна поляризація в оцінці цього конфлікту і поступове збільшення тих, що вважають його жертвами лише поляків, а винуватцями – українців», – зазначив В’ятрович.
За його словами, для багатьох політичних і громадських діячів Польщі тема Волинської трагедії є методом мобілізації свого електорату. «Зокрема, в Польщі є доволі активні громадські організації з теренів теперішньої Західної України – так звані кресов’якські організації, що мають достатньо серйозний вплив на польський політикум і через це політики боряться за їхню підтримку», – розповів В’ятрович.
Втім, зауважує він, політизація цієї теми помітна і в Україні.
«Цю тему підхопили прорадянські сили, що фактично проводять гуманітарну політику, спрямовану на реабілітацію радянського тоталітарного режиму і, очевидно, елементом цієї реабілітації є засудження визвольного руху українців за незалежність. Дуже підручна для них – тема Волині, яку вони представляють як злочин українських націоналістів. Через це ми отримали цю абсолютно абсурдну заяву 148 депутатів з проханням визнати акцію на Волині геноцидом», – додав історик.
У політичну пропаганду цієї теми також втручаються й «треті сили», вважає В’ятрович.
«Як і 1943 року велику роль відіграють і «треті сили», в даному випадку Росія. Вона, на мою думку, намагається протистояти поширенню будь-якої інформації про злочини радянського режиму. Власне в цьому відношенні значні зусилля вже докладаються супроти того, аби поширювалася інформація про Голодомор як один зі страшних геноцидів в історії людства. І переконаний, що ця інформаційна істерія щодо можливості класифікувати події на Волині як геноцид – це спроба знову протиставити поширенню інформації про Голодомор як геноцид», – підсумував В’ятрович.
Як повідомлялося, 20 червня Верхня палата парламенту (сенат) Польщі прийняла резолюцію напередодні 70-ї річниці Волинської трагедії, у якій визнала ці події «етнічною чисткою з ознаками геноциду».
Згодом 148 народних депутатів від Партії регіонів і КПУ звернулися до депутатів Сейму Польщі і маршалка Еви Копач з проханням визнати Волинську трагедію геноцидом польського народу.
«Просимо вас, депутатів Сейму Республіки Польща, підтримати рішення сенату, визнати Волинську різанину ОУН-УПА геноцидом щодо польського населення і засудити злочинні діяння українських націоналістів», – йдеться в документі.
Опозиція закликала політичні сили та громадські організації України та Польщі не спекулювати на темі Волинської трагедії.