Соціал-дарвінізм замість «покращення життя уже сьогодні»

Утім, якщо порівняти програму кандидата в президенти Януковича з реальним курсом, що сьогодні реалізовується в країні, виникає лише одна асоціація на тему його відомого слогана з 2004-го: «Тому що… брехня». Серед обіцянок, зокрема, такі: «…суттєво збільшити соціальні виплати незахищеним верствам населення, реалізувати широкомасштабну програму будівництва соціального житла й надати державну підтримку молодим сім’ям у спорудженні та придбанні житла… запровадження необхідних адресних дотацій малозабезпеченим родинам і підтримка їx у розв’язанні проблеми погашення заборгованості за житлово-комунальні послуги» тощо.

Тим часом дійсність діаметрально протилежна. Доки в таборі Януковича обдумують оптимальні механізми стягнення пені за комунальні послуги, чиновники рангом нижче опрацьовують схеми позбавлення житла соціально вразливої верстви – пенсіонерів.

 Так, наприклад,  «намісник» президентської «вотчини» та базового електорального регіону Анатолій Близнюк виступив з ідеєю про позбавлення пенсіонерів, які не здатні оплачувати комунальні послуги без державних субсидій, житла з наступною заміною… мало не кімнатами у спеціально створених інтернатах. «От живе жінка сама в трикімнатній квартирі, має пільги. Ви не забувайте, що окрім субсидій є ще й пільги… як тільки вона відчує, що за трикімнатну потрібно платити певну суму, а за однокімнатну – втричі менше, зрозуміє, що ліпше не позичати грошей чи на когось ображатися… Держава має підготувати відповідні малогабаритки, де люди зможуть спілкуватися, матимуть пральню, перукарню тощо».

Проте цим справа не обмежується. В уряді готуються застосувати щодо малозабезпечених квартировласників схеми, які раніше використовували щодо ласих шматків державної власності: «допомогти» їм втратити можливість оплачувати комунальні тарифи шляхом їх динамічного підвищення. З цією метою в Мінрегіонбуді пропонують змінити процедуру так, щоб місцева влада та Нацкомісія з регулювання ринку комунальних послуг відтепер могли інформувати споживачів про зміну вартості компослуг не за місяць до їх завровадження, як це було раніше, а за 10 днів. Пояснення такого кроку вражає своєю цинічністю: темп зростання тарифів ЖКГ готується такий, що «за місяць обговорення, – йдеться в пояснювальній записці до законопроекту, – запропонований тариф вже перестає бути економічно обґрунтованим» (!). Тим часом сама пеня, згідно з проектом нового закону, буде вдесятеро більшою, аніж до введення мораторію на її нарахування у 1996 році (відповідно 0,1% та 0,01% суми боргу за кожну добу прострочення платежу).

Голова профільного комітету Ради з питань економічної політики Олексій Плотніков заявив, що абсолютно впевнений у готовності парламенту підтримати відповідні урядові ініціативи. Мабуть, тому, що слова для «холопів» і «бояр» у «доброго царя» істотно не збігаються.

Крім того, влада і далі ігнорує інтереси й іншої соціально вразливої верстви населення – молодих сімей. Команда Януковича фактично відмовилася від своїх передвиборчих зобов’язань у питанні підтримки батьківства та дитинства. В умовах швидкого зростання цін на найзатребуваніші громадянами товари та послуги популістське «збільшення допомоги на дитину вдвічі», зокрема й через розтягнення в часі, виявилося зменшенням. Так само деклараціями залишилися й обіцянки прем’єр-міністра Азарова про житло для молодих спеціалістів в обмін на укладення з державою двадцятирічного трудового контракту.

Водночас скасування норми про зарахування декретної відпустки до трудового стажу за передбаченого пенсійною «реформою» його збільшення для жінок не просто є потужним демотиватором для створення сім’ї та народження дитини, а й актуалізує іншу проблему, яку влада не збирається вирішувати. Адже в країні немає достатньої кількості (не кажучи вже про якість) ні ясел для дітей віком один-два роки, ні садочків. А матері при цьому урядовими зусиллями фактично заганяються на ринок праці.

На сполох забили вже навіть в ООН. Профільний комітет Організації, заслухавши звіт нашого уряду про виконання Конвенції з прав дитини, висловив занепокоєння, що в Україні батьки у складних життєвих обставинах не отримують належної підтримки з боку влади в процесі виховання дитини. А внаслідок імітації адміністративної реформи, на думку ООН, ще й з’явилася загроза погіршення соціальних послуг для дітей, оскільки«міністерство, яке раніше опікувалося проблемами сім’ї, нині реорганізоване у відомство, що відповідає за освіту, науку, молодь і спорт, а сім’я та діти випали зі списку пріоритетів влади».

Наслідком політики нинішнього керівництва держави, яке не лише не розширило підтримки молодих батьків в умовах соціально-економічної кризи, а й, навпаки, переглянуло пріоритети їм на шкоду, є гальмування темпів народжуваності, що спостерігалося наприкінці 2010 року. У результаті після позитивної динаміки останніх років кількість народжень за 11 місяців 2010-го порівняно з відповідним періодом 2009-го зменшилася на 15 тис., а найголовніше – з’явилися чіткі ознаки зміни демографічної тенденції (табл.). Якщо за п’ять років «помаранчевого безладу» народжуваність неухильно зростала (з 390 тис. до 471 тис.), а скорочення населення сповільнювалося (майже вдвічі – з 326 тис. до 173 тис.), то за «стабільної влади» все навпаки.   

Природний рух населення за січень – листопад відповідних років (Держкомстат)

Може, «нову країну», «наближену за стандартами до Європи», Віктор Федорович бачить як модифікацію одного з «європейських» нацистських концентраційних таборів, у якому наявний «біологічний матеріал» приречений поволі віддавати свої життєві сили, обслуговуючи роботодавців із вибраної когорти людей, при цьому не обтяжуючи їх витратами на утримання непрацездатного «баласту» – пенсіонерів та дітей?