«Я сьогодні морально готовий пройти через усі муки пекла для того, щоб довести, що я не винен», – заявив журналістам колишній президент України Леонід Кучма на ґанку Генпрокуратури. Сюди його викликали на допит після того, як заступник генерального прокурора Ренат Кузьмін офіційно підтвердив, що стосовно екс-президента, який керував країною з 1994 по 2005 рік, порушено кримінальну справу за підозрою у причетності до незаконних дій і вбивства журналіста Георгія Гонгадзе 2000 року.
Невдовзі після убивства Гонгадзе, 11 років тому, було оприлюднено аудіозаписи, які, ймовірно, зробив відставний майор Держслужби охорони Микола Мельниченко в президентському кабінеті. На них Леонід Кучма буцімто дає вказівку тодішньому очільникові МВС Юрію Кравченку «розібратися» з опозиційним журналістом. Касетний скандал спровокував серйозну політичну кризу. Після 2005 року спіймали усіх виконавців убивства Георгія – міліцейського генерала Олексія Пукача (очікує суду) і трьох його підлеглих (уже засуджені). Однак недосяжною для правосуддя залишилася ключова фігура – Юрій Кравченко, котрий чи то наклав на себе руки (за офіційною версією), чи то його вбили (за неофіційною).
Громадська думка і досі вважає Леоніда Кучму замовником убивства Гонгадзе, водночас мало хто вірить, що екс-президента притягнуть до відповідальності, мовляв, усі пов’язані, один одного криє. Тому повідомлення про те, що Кучму викликають до Генпрокуратури, для багатьох несподіване. Аналітики заходилися висувати версії, чому президент Віктор Янукович санкціонував (мало хто має сумніви, що це відбувається без санкції гаранта) кримінальне переслідування Кучми. Ми розглянемо основні.
Політична. В умовах жорсткої критики як усередині, так і зовні країни щодо застосування вибіркового правосуддя, а саме переслідування представників помаранчевої влади, справа проти Кучми стане сигналом для суспільства і Заходу про те, що «донецьке» судочинство не розділяє злочинців на своїх і чужих. Водночас попри те, що увага громадськості до справи Гонгадзе взагалі і Кучми зокрема давно вже охолола, притягнення до кримінальної відповідальності екс-президента, який у суспільства досі асоціюється з корупцією, буде сприйнято схвально. А це актуально на тлі стрімкого падіння рейтингу Партії регіонів і наближення чергових парламентських виборів. Також, санкціонуючи переслідування Кучми, Віктор Янукович дає зрозуміти «елітам», що недоторканних в Україні немає.
Економічна. Зять Леоніда Кучми Віктор Пінчук – власник корпорації «Інтерпайп» (трубний бізнес, машинобудування тощо) і медіа-холдингу, що контролює низку загальнонаціональних телеканалів (СТБ, ICTV, Новий канал), радіостанцій і видань. Припускають, що, організувавши «наїзд» на «татка», влада спонукає Пінчука продати промислові активи і ЗМІ з певною знижкою у потрібні руки.
Особиста. У кулуарах пліткують, що після подій 2004 року у Віктора Федоровича до Леоніда Даниловича виникло стійке неприязне ставлення. Мовляв, на думку Януковича, саме з вини Кучми влада тоді вислизнула з рук «проффесіонала», оскільки тодішній президент відмовився розганяти Майдан силою. Тож тепер Віктор Янукович вирішив помститися. Чому не зробив це рік тому, щойно прийшовши до влади? В Італії кажуть: «Помста – це страва, яка смакує холодною». Особливо, якщо вона приправлена вигодами, наприклад, згаданими у попередніх версіях.
Інше питання, чи дійде справа проти Кучми до суду. Доказів у ній не так вже й багато навіть як для об’єктивного правосуддя – плівки Мельниченка, походження яких досі під великим сумнівом. Це породжує четверту версію – реабілітаційну. Її, власне, озвучив сам Кучма: мовляв, буде офіційно доведено, що він не винен.
Та навіть якщо вирок буде звинувачувальним, екс-президента, найімовірніше, звільнять прямо у залі суду – чи то за амністією, чи то за терміном давності. Адже прокуратура закидає йому не організацію убивства, а перевищення владних повноважень.