Видання відзначає, що завдяки впливу Газпрому на європейський ринок газопостачання, РФ має можливість тиску – як економічного, так і політичного – на Європейський Союз.
Для прикладу, Литва, Латвія та Есторія сплачують за газ на 35% більше, ніж, скажімо, Німеччина, оскільки Росія є єдиним його постачальником в Балтиці. Більше того, влада Газпрому в даному регіоні складається не лише з монополії на продаж природного ресурсу, але й із володіння часткою тамтешньої енергетичної інфраструктури. Реакцією ЄС на такий стан справ є створення системи правил під назвою «Третій енергетичний ринковий пакет», що зобов’язує власників газопроводів на території Союзу надавати їх у користування будь-якому постачальнику енергоресурсів. Власники газових труб можуть навіть бути змушені до їх продажу. Завдяки такій політиці ЄС балтійські країни можуть в майбутньому цілком позбавитися впливу Газпрому. До того ж, Литва восени 2014 має стати незалежною від світового ринку енергоресурсів завдяки відкриттю нового терміналу газовидобування.
Та, через свої газові ресурси Росія, окрім Балтики, має вплив і на інші країни Європи, зокрема – її Півдня. Так, одним з головних стратегічних проектів РФ є газопровід Південний потік, що має об’єднувати Росію з Балканами через Чорне море. На думку експертів ЄС, його спорудження переслідує дві цілі: по-перше, таким чином російський уряд матиме шанс проводити власну політику щодо України без побоювань втратити газовий транзит, що пролягає через її територію, а, по-друге, Південний потік усуне з гри трансанатолійський газопровід – аналогічний проект, розроблений азербайджанським урядом для транспортування газу з каспійського регіону на Балкани через територію Туреччини. Задоволення обох із названих мотивів допомогло б Росії закріпити за собою роль найбільшого постачальника газу до ЄС. Видання відзначає, що у Газпромі заперечують той факт, що через встановлення монополії на імпорт природного ресурсу до країн Європи російська держава намагається закріпити свій політичний вплив. Проте, в Брюсселі дотримуються іншої думки.
Frankfurter Allgemeine Zeitung відзначає, що зброєю ЄС проти загрози газпромівської монополії та впливу РФ є відкритий ринок та конкуренція. Дані принципи ринкової економіки передбачають пошук альтернативних шляхів забезпечення енергоресурсами, зокрема – підтримки того ж плану з побудови трансанатолійського газопроводу. Для Болгарії та Угорщини, які під час кризи 2009 року були позбавлені опалення, і території яких не лежать на шляху майбутнього каспійсько-балканського транзиту, планується подальша розробка інших шляхів постачання газу.
Видання відзначає, що залучення до боротьби із російською газовою експансією України також є ключовим питанням для офіційного Брюсселя, адже через територію держави проходить 68 відсотків російського газового експорту до Європи, та й сама вона є найбільшим грошовим джерелом Газпрому. У відповідь на пропозицію РФ щодо встановлення для України низьких цін на газ в обмін на її інтеграцію до Митного союзу, ЄС пропонує їй альтернативну модель. За висловлюванням єврокомісара у справах енергетики Гюнтера Етінгера, «зрозуміло, що російська пропозиція низьких цін на газ є дуже спокусливою. Однак ціни на газ є найсильнішим фактором залежності від Росії».
Умовами ж об’єднаної Європи є реформування енергетичного українського сектора відповідно до європейських правил, відкриття українських газопроводів для усіх постачальників, подолання корупції та досягнення прозорості для іноземних інвесторів. Як зазначає FAZ, Брюссель вже зробив певні кроки для приєднання України до справи подолання монополії Газпрому: у 2010 році державу було включено до Європейської енергетичної спільноти, що об’єднує Європейський Союз та його країни-сусіди. Це передбачає виконання до 2015 року вимог європейського ринку енергетики.
Frankfurter Allgemeine Zeitung відзначає, що незважаючи на те, що кожна держава має право вільно обирати постачальників енергетики, у Газпромі все ж очікують, що зобов’язань, гарантованих наявними угодами, буде будь-що дотримано. Сам концерн, як пише FAZ, переживає економічні труднощі, оскільки його ефективність та темпи впровадження інновацій є низькими. В той же час, на внутрішньому ринку державне регулювання занижує рівень цін на послуги газопостачання. Потерпає Газпром і від внутрішньої конкуренції з іншими концернами – такими, як Роснафта.