Часи підкорення Криму

До фото: Цар всія Криму. Василь Джарти продовжує монополізувати владу на півостров

24 січня 2010 року в Сімферополі було заарештовано колишнього спікера кримського парламенту Анатолія Гриценка. Його звинуватили у скоєнні злочину за ст. 365 КК України «Перевищення влади або службових повноважень» у вигляді незаконного відторгнення 4,8 тис. га із земель радгоспу «Азовський» у часи його перебування на посаді голови Ленінської райдержадміністрації. Уже після арешту 28 січня проти екс-спікера кримського парламенту порушили другу кримінальну справу – за ч. 3 ст. 365 КК України «Перевищення влади або службових повноважень». На Печерських пагорбах пояснили, що то нинішня влада всерйоз заходилася боротися з корупцією у своїх лавах. Але Печерські пагорби дещо лукавлять. Арешт Гриценка – це лише черговий крок до опанування влади в Криму макіївською командою регіонала Василя Джарти. 

Після перемоги Віктора Януковича на президентських виборах у березні 2010 року новообраний прем’єр-міністр Автономної Республіки Крим Василь Джарти з трибуни парламенту пообіцяв, що своїх земляків у кримську владу він не привезе. Земляки – це чиновники з пропискою міста Макіївки Донецької області, мером якої Василь Георгійович був до недавнього часу. 

Проте в той самий день двох земляків нового прем’єра АРК було призначено на посади в силові відомства: Олександр Просолов очолив кримську міліцію, а Степан Молицький став головою прокуратури республіки. Невдовзі інший макіївський, В’ячеслав Трубніков, очолив тамтешню податкову. 

Головні кримські силовики підтягли на півострів своїх колишніх заступників, і невдовзі земляки прем’єра Джарти посіли всі ключові посади в силових відомствах АРК. Саме тоді у відставку було відправлено (зрозуміло, «за власним бажанням») тодішнього спікера парламенту Анатолія Гриценка, а на його місце призначено лояльнішого до нової команди Володимира Константинова. 

Але справжнє панування макіївських почалося після виборів до місцевих рад. Якими методами кувалася перемога Партії регіонів у Криму, можна збагнути хоча б із того, що мітинги за чесні вибори об’єднали такі партії-антагоністи, як БЮТ, вітренківська ПСПУ, Народний рух України та Союз лівих сил, а одного з кандидатів на посаду мера Сімферополя було побито прямо в будівлі міськвиконкому. 

Напередодні виборів у Верховній Раді АРК було помічено масове перебігання до лав Партії регіонів депутатів інших політичних сил. Так, у червні 2010 року до ПР увійшли лідери кримської СДПУ(о), а в серпні їхній приклад наслідували представники партії «Союз», Блоку Куніцина та Блоку Вітренко. 

Старання прем’єра Джарти не були марними. На виборах до ВР АРК біло-блакитні здобули 80% голосів. Як наслідок – 16 листопада 2010 року він був переобраний на посаду голови Ради Міністрів Криму. 

Бажання «дружити родинами» проти «макіївської експансії» політичні сили, альтернативні регіоналам, тривалий час не висловлювали.  

Чи не єдиною реальною опозицією засиллю макіївських на півострові несподівано виявилися тамтешні комуністи на чолі з першим секретарем Кримського республіканського комітету КПУ нардепом Леонідом Грачем. Ще в червні 2010 року у відповідь на звільнення комуністів із керівних посад в уряді АРК кримський реском Компартії зажадав відправити Василя Джарти у відставку. Під час виборів до місцевих рад комуністи заявляли про численні порушення законодавства та тиск на виборців і кандидатів.

Опозиційність нардепа Грача далася йому взнаки. 11 грудня він був звільнений із посади першого секретаря Кримського рескому КПУ. 14 грудня реском на позачерговому пленумі поновив Грача на посаді першого секретаря. Проте вже 16 грудня президія Компартії України виключила його і з членів КПУ, і з фракції у Верховній Раді. У відповідь кримські комуністи обрали головою рескому Наталію Штепу – фігуру, яка мала б замінити Грача до його поновлення в партії. Але президія КПУ виключила з партії всіх, хто брав участь у виборах нового лідера (82 особи) і розпустила 14 організацій КПУ в Криму, які підтримали Грача.

Нині колишній голова рескому КПУ заявляє про створення нової партії, альтернативної КПУ, проте з політичного життя півострова його можна вважати тимчасово виведеним. 

Причина такої жорсткої реакції керівництва Компартії стає очевидною, якщо припустити, що це політичне замовлення керівництва ПР. «У Джарти хороша партійна вертикаль, яка дозволяє йому вирішувати питання з політичними сателітами Партії регіонів – КПУ. Те, що відбувається з Грачем, – своєрідна помста за його опозиційні щодо ПР дії під час виборів до місцевих рад», – вважає кримський політолог Андрій Нікіфоров. 

Кримський район Макіївки 

Нейтралізацією комуністів команда чинного голови Ради Міністрів АРК не обмежилася. Опанувавши більшість у місцевих радах Криму, вона явно заходилася прибирати з півострова всі сили, які гіпотетично могли б у майбутньому створити конкуренцію донецькій команді Партії регіонів. 

Пересічні громадяни керівництвом Джарти і Ко на півострові, м’яко кажучи, незадоволені. До них висувають цілу низку претензій: подорожчання електроенергії, пального, проїзду в громадському транспорті, продаж посад у виконавчій владі, 10 млн грн, виділених на ремонт будівлі уряду АРК. Погіршала й інвестиційна привабливість Криму – про це заявив російський бізнесмен Алєксандр Лєбєдєв, який був змушений переуступити свій бізнес в АРК західним партнерам. Невдоволення пануванням макіївських спостерігається всередині самої кримської Партії регіонів. Терпіти засилля «варягів» вони мусять після тривалого панування на півострові групи, очолюваної корінним кримчанином і досвідченим кримським апаратником, регіоналом Анатолієм Гриценком.

Анатолій Павлович – фігура скандально відома. Акції протесту проти його політики збирали навіть ідейно близькі йому «Русскій блок», «Союз» та «Русская общіна Крима». Звинувативши Гриценка в корупції, з кримської ПР вийшов колишній спікер тамтешнього парламенту Василь Кисельов. Ім’я Гриценка пов’язують з Олександром Мельником – нардеп-самооборонівець Геннадій Москаль називає його «головою могутньої кримської ОЗГ».  

Проте в умовах панування в Криму макіївських команда екс-спікера Гриценка виявилася єдиною силою, що має свої фінансові та інформаційний ресурси і своїх людей у владі. Давно подейкують про зв’язки структур Гриценка з Меджлісом кримських татар, а татари – великі майстри з організації акцій громадської непокори. Не дивно, що після виходу з тривалого лікарняного Василь Джарти почав діяти рішуче. 17 січня він надіслав відкритого листа керівникові Меджлісу кримськотатарського народу нардепові Мустафі Джемілєву, в якому запропонував спільними зусиллями навести лад у питанні «самозахоплення землі» кримськими татарами. Натяк більш ніж прозорий, будете збурюватися – ми вам влаштуємо перегляд прав власності на землю. 

21 січня під час зустрічі з президентом Всесвітнього конгресу кримських татар Рафатом Чубаровим питання самозахоплень було узгоджено. А 24 січня заарештовано Анатолія Гриценка. 

Повільно, але наполегливо команда макіївських захоплює всю владу на півострові. «На відміну від усіх попередніх прем’єр-міністрів тільки Джарти може так розпоряджатися силовими структурами. Немає формальної підлеглості, проте до поняття джартинської вертикалі входять якраз і силовики, і прокуратура, і органи внутрішніх справ. Це дає йому змогу діяти саме тими методами й будувати свою систему володарювання, яка була просто недосяжна для інших людей», – каже Андрій Нікіфоров. 

Де-факто Київ посадив у Криму «воєводу», завдання якого – тримати цілковитий економічний та політичний контроль над АРК. Автономія Криму в таких умовах стає примарною і все більш декларативною. Тобто несправжньою.