Шосту річницю Помаранчевої революції в Києві відзначили більше, ніж грандіозно! Жодна попередня, ані за масштабом, ані за емоціями і близько не була схожою на сьогоднішню. Щоправда, приводом стала зовсім не ейфорія за часами давно минулими, а нові економічно-політичні реалії. Людей вивів на вулицю новий податковий кодекс, прийнятий минулого тижня Парламентом.
Із самого ранку центр столиці перетворився в киплячий казан. Тисячі людей групами сходяться на Майдан. Неподалік монументу Незалежності стоїть досить скромна, як за майданними мірками, сцена. Від людей вона відгороджена лише символічно. При бажанні потрапити до неї можна кожному бажаючому.
Поки зі сцени по черзі виступають лідери підприємців, на Майдан невпинно прибувають все нові і нові делегації з цілої України. Якщо вірити плакатам, чи не кожне українське місто і містечко прислало сюди хоча б кількох своїх представників. Судячи з того, що плакати в більшості саморобні, вірити їм, мабуть, можна.
Близько десятої пропхатися на Майдан стає все важче. Тому новоприбулі учасники і бажаючі половити гав помалу займають місця і з іншого боку Хрещатика, і на прилеглих висотах коло Жовтневого палацу, і на даху скляного амфітеатру «Глобуса». У «трубі» під Хрещатиком в очікуванні «роботи» нудьгує міліція. Але пакувати поки нема кого, тому хлопці підпирають стіну і бігають по черзі на перекур.
За сценою, як і варто було очікувати, окрім лідерів підприємницьких організацій крутиться кілька народних обранців. Переважно з оточення Юлії Володимирівни. Самої нині немає. Нею сьогодні «працює» не менш ефектна Наталія Королевська, яка з цієї нагоди, за традицією, також вбралася в біле пальто. Окрім Королевської підтримати страйкуючих прийшли депутати Яворівський, Семерак, Павловський і інші достойні особи.
Звісно не обійшлося і без легенди парламенту – Олега Ляшка. Йому довго не хочуть давати слово, але врешті випускають на сцену. Ляшко, в притаманній йому манері, починає таврувати всіх і вся і, зокрема, своїх колег депутатів, натякаючи, що тільки він, Ляшко від щирого серця чесно та відверто підтримує підприємців і готовий йти з ними до кінця. До якого саме кінця збирається йти Ляшко дослухати не вдається. Йому безнадійно виключають мікрофон і ввічливо просять зі сцени.
Згодом на сцені з’являється Арсеній Яценюк. Йому вдалося домовитись із лідерами акції, аби ті дозволили звернутися до народу. Лідери були не проти, але про всяк випадок, як і в ситуації з Ляшком, вирішили запитати згоди у всієї чесної громади. Громада мабуть вже скучила за справжніми ораторами-фронтовиками і привітала Яценюка бурею оплесків та схвальним галасуванням.
Арсеній намагався говорити емоційно і проникливо. Подякував за те, що підприємці такі молодці і вийшли відстоювати свої права, порадив, аби стояли до перемоги і пообіцяв все можливу допомогу та підтримку. Після Арсенія вийти на сцену напросилася Наталія Королевська. Вона також говорила щось досить розумне і намагалась достукатись до кожного вуха присутнього на Майдані, але не настільки палко та емоційно як лідер «Фронту змін». Її спіч був занадто млявим, як для такої оказії.
Близько одинадцятої вся чесна компанія вирішила згадати старі добрі часи і посунула до осідку Президента на вул. Банкову. Поки люди формували колону, поки вирішували хто йде, а хто залишається пильнувати Майдан і сцену, мов з-під землі, вздовж вулиці Інститутської повиростали, як опеньки, сотні курсантів і міліціонерів. Де вони ховалися до того часу мабуть один Могильов знає. В трубі під Хрещатиком їх явно стільки не було.
Колона маніфестантів, що посунула вгору, виглядала розкішно. Певно не в одному серці тьохнув спогад з 2004 року, коли так само, тією ж вулицею до Адміністрації, тоді ще президента Кучми, йшли перші помаранчеві революціонери. Чи було їх тоді стільки ж, чи більше зараз, важко сказати. Як і важко достовірно сказати, скільки саме було тепер учасників акції. Різні джерела звісно подають різні версії, але об’єктивна цифра мабуть буде відштовхуватись від кількох десятків тисяч. Можливо від тридцяти. Судіть самі. Коли голова колони вже була на Банковій біля Адміністрації Президента, її хвіст, все ще, залишався на Майдані.
Коло резиденції Януковича демонстрантів природно зустрічає міліція. Хоча, як для такого заходу, на перших порах її було не надто багато. Можливо, це пов’язано з тим, що резиденція нині порожня і охороняти властиво нема кого. Втім, попередня оцінка міліцейських сил виглядає хибною. З часом виявляється, що у всіх закапелках довкола адміністрації стоять напоготові хлопці з кийками, касками і іншими спец-предметами потрібними для розганяння демонстрацій. Чи були вони у своїх засідках з самого початку, чи їх підігнали пізніше, коли кількість протестантів різко зросла, залишилось не з’ясованим.
А маса учасників і справді росте. Найвідчайдушніші і найдопитливіші вилазять на вікна довколишніх будівель. Хтось розмахує прапорами, хтось лупить в барабани, хтось вигукує гасла. Тим часом, організатори підганяють фургон з якого роблять імпровізовану революційну сцену. Поки ладнають звук, лідери акції намагається пробитись до Адміністрації щоби вручити Президентові листа і ультиматум з вимогами, аби він мав що почитати, коли повернеться з Брюсселя. Втім, зробити це не надто просто. Міцний кордон міліції здатний пригасити будь-які бажання ще в зародку.
І от тут в пригоді стають народні депутати. А саме – Королевська. Вона бере під свій омофор делегацію, домовляється з потрібними людьми і всіх чемно пропускають до Секретаріату. Там, на сходах невеличкий брифінг для ЗМІ і делегація зникає за масивними дверима.
У цей час на Банковій відбувається мітинг. Виступаючі виголошують палкі промови. Учасники скандують гасла і час від часу влаштовують дудками, барабанами, відрами, свистками і просто криком страшенний гармидер. Тепер їх точно чути в високих кабінетах. Такий гул і свист неможливо не почути. З вікон адміністративних будинків довкола, час од часу, висуваються голови, швидко вивчають ситуацію і ховаються. Шкода, що головний адресат всього цього шуму далеко звідси і не може насолодитися симфонією свого народу.
Поки на сцені з палкою промовою виступає Володимир Яворівський і обіцяє поділитися приміщенням Спілки письменників для розміщення революційного штабу, як колись в буремному 2004, з Секретаріату Президента повертається делегація. Лист з ультиматумом прийняли і зареєстрували. Читати поки немає кому. Головна вимога підприємців: до 18:00 розглянути звернення і дати відповідь.
Вимога, очевидно, виконана не буде. Президент в Брюсселі, і до того часу хтозна чи повернеться. Тому о 19:00 підприємці, скоріше за все, виконають свою погрозу і почнуть вимагати відставки Януковича. Відставки всіх інших вони вже вимагають. Найперше творців податкового кодексу на чолі з Азаровим, ну і за компанію – владу загалом. «Владу геть!», – основне гасло теперішнього Майдану.
Помітингувавши на Банковій протестанти вирішують повертатися на Майдан і там отаборитися для продовження мітингу проти підписання Януковичем Податкового кодексу. Однак, частина з них налаштована залишитись, аби охоронцям Адміністрації Президента не було сумно нести свою нелегку службу.
Проте, робитимуть вони все це вже незаконно. Поки підприємці носили на Банкову свої вимоги, Окружний адміністративний суд Києва заборонив 22-26 листопада в центральній частині Києва мітингувати.
Чи буде втілюватись в життя рішення суду і як на це зреагує кілька десятків тисяч протестантів, важко спрогнозувати. Але те, що нічого розумного з цього рішення не вийде – гарантовано. Згоріла хата – хай горить і стодола.
.jpg)
