Десять років тому Рада Безпеки ООН ухвалила резолюцію «Про жінок, мир і безпеку».
Резолюція 1325 Ради Безпеки ООН стала першою резолюцією, присвяченою впливу конфліктів на жінок і внеску, який жінки можуть зробити у зміцнення миру. В ній визнається, що головні завдання нашого часу в сфері безпеки, економіки і врядування неможливо розв’язати без захисту і участі жінок в усіх верствах суспільства.
Життя зробило це імперативом. Зокрема, від збройних конфліктів і пост-конфліктного беззаконня найбільше страждають жінки і діти. Вони втрачають доступ до медичних послуг, освіти і економічних можливостей. Вони становлять найбільшу групу серед біженців і осіб, переміщених всередині країни. На додаток до усього цього щороку тисячі жінок і дівчат стають жертвами сексуального насильства, особливо ґвалтування – цілеспрямованої стратегії сучасної війни – яке часто залишається безкарним.
Дуже прикро, що жінки хронічно залишаються недостатньо представлені на усіх рівнях політики. Вони становлять половину світового населення, а обіймають менше 1/5 національних урядових посад. Занадто часто жінки не допущені до столу переговорів, за яким розв’язуються конфлікти, хоча їх досвід і діяльність критично важливі для розбудови і збереження миру.
Отже, так, жінки є жертвами конфліктів. Але вони не просто жертви. Вони повинні брати активну участь у розв’язанні проблем. Якщо жінки не будуть активними учасницями розбудови миру і примирення, погляди, потреби і інтереси половини населення території, на якій відбувається конфлікт, не будуть представлені і проблема буде розв’язана не надовго.
За усіх цих причин РРБООН 1325 залишається важливою резолюцією і після її 10-ї річниці.
Останнімироками у світібагато зроблено для поліпшення захисту і посилення впливу жінок.
ООН зміцнила і спростила свої інституційні підходи до ґендерної рівності і посилення впливу жінок. Створення нового Бюро ООН у справах жінок на чолі з колишнім президентом Чилі Мішель Башеле, безперечно, допоможе урядам країн та іншим міжнародним організаціям, в тому числі і Альянсу, краще координувати свої зусилля з виконання Резолюції 1325.
Європейський Союз оприлюднив Стратегію щодо жінок, миру і безпеки для комплексного задоволення вимог Резолюції 1325, а багато урядів розробили спеціальні національні плани дій для практичного перетворення питань захисту і посилення впливу жінок на питання безпеки на важливий елемент своєї зовнішньої політики.
Але для трансатлантичного Альянсу також є роль, фактично на саміті НАТО в Страсбурзі/Килі навесні минулого року усі лідери країн Альянсу підкреслили свої зобов’язання активно підтримувати виконання Резолюції 1325. Кілька минулих років НАТО активно працювала з багатьма країнами-партнерами та іншими міжнародними організаціями над обміном передовим досвідом і конкретними пропозиціями щодо найкращих підходів до включення ґендерних аспектів у поточну і майбутню діяльність НАТО. На Лісабонському саміті, що відбудеться невдовзі, союзники скоріш за все знову підтвердять свої зобов’язання стосовно резолюції ООН.
Чого конкретно вже вдалося досягти Альянсу? Наш перший крок був спрямований на операції і місії на чолі з НАТО. Нині 150 тисяч жінок і чоловіків беруть участь в операціях НАТО від Афганістану до Балкан: Косово, Боснія, а також в Африці на підтримку ООН і Африканського Союзу.
Спершу, в 2009 році, ми прийняли директиву щодо втілення резолюції в нашій військовій структурі. Ця директива ґрунтується на трьох принципах: запобіганні, захисті і участі. НАТО хоче запобігати непропорційному впливу збройних конфліктів на жінок і дітей; вона хоче захищати жінок і дітей і посилювати участь жінок в операціях НАТО та прийнятті рішень на усіх рівнях.
Цей підхід вже суттєво вплинув на проведення наших операцій, зокрема в Афганістані. Ми зараз організовуємо тренінги з ґендерних питань для цивільних і військових команд перед тим, як вони візьмуть участь в операціях. Це, наприклад, допомагає їм зрозуміти, чому важливо по-різному підходити до питання обшуку афганської жінки чи чоловіка, або чому чоловікам зі складу МССБ треба уникати погляду в обличчя афганської жінки. Тренінги НАТО забезпечують розуміння ними таких речей.
По-друге, ми вже маємо ґендерних експертів, які працюють у штаб-квартирі МССБ в Кабулі і в ряді Груп з відбудови провінцій, що розташовані в різних місцях країни.
Ці експерти можуть надавати командирам поради щодо потреб жінок з місцевих громад, коли мова йде про доступ до допомоги і таких основних послуг, як медичні і освітні. Деякі країни НАТО, як, наприклад, США і Велика Британія, вже розгортають на півдні Афганістану Групи взаємодії з жінками, які мають позитивний досвід спілкування з афганськими жінками. Так звані «FET» дають багато цінних можливостей розпочати діалог з місцевими жінками, який раніше був неможливий. Вони проводять обшуки афганських жінок на КПП не ображаючи їх гідність. Жінки-військові лікарі і медсестри можуть організовувати лікувальні заклади, до яких жінки більш охоче йдуть для лікування.
Досвід нашої операції в Афганістані вказує на величезну користь від добре підготовлених жінок-військовослужбовців і фахівців з ґендерних питань. Але поки що Альянс зовсім не має достатньої кількості цих важливих осіб. Відсоток жінок-військовослужбовців у збройних силах країн – членів НАТО коливається від 3 відсотків до 18 відсотків. Отже, НАТО заохочуватиме країни-члени і партнери до найму і утримання на службі більшої кількості жінок.
По-третє, сили НАТО посилили свою допомогу з підготовки жінок-поліцейських і співробітників служб безпеки. Вони підготували перші 28 жінок-офіцерів Афганської армії, які випустились наприкінці вересня. Постійну участь у цій роботі зараз беруть декілька афганських жінок-інструкторів, в тому числі генерал Хатул Мохаммадзай, перша в історії країни жінка-десантниця. Будь-хто, хто знає Афганістан, розуміє історичну важливість цієї події. Це справжня ознака змін на краще, які ми бачимо в Афганістані.
Скрізь в Афганістані посилення безпеки і розвиток політичного врядування дає змогу відбутися змінам. Права жінок нині гарантовані конституцією. У школах навчається дедалі більше і більше дівчаток. Дедалі більше жінок започатковують власний бізнес. Дедалі більше жінок отримали доступ до медичних послуг. Усе це демонструє, дуже конкретно, прогрес у сфері прав жінок в Афганістані.
Але на політичному рівні афганським жінкам набагато важче зробити так, щоб їх голос був почутий. Маючи в афганському парламенті 68 жінок, вони досягли більших успіхів, ніж багато західних країн, але усе ще багато перешкод заважають афганським жінкам зайняти своє відповідне місце в афганському суспільстві.
Але одна річ зрозуміла. В міру того як Афганістан – за допомогою МСБ – рухається до стабільності, примирення і політичної стабільності, НАТО не буде підтримувати жодних процесів, що відбуватимуться за рахунок жінок, їх прав і їх безпеки. Жінки Афганістану вже зробили великі кроки вперед до створення кращих умов для себе і своєї країни.
НАТО забезпечить, щоб вони могли продовжувати рухатися уперед – і щоб вони були здатні робити свій унікальний внесок у мир і стабільність Афганістану. Саме це і є Резолюція 1325 РБООН в дії, там, де вона має найбільше значення.
Д-р Стефані Бабст,виконуюча обов’язки помічника Генерального секретаря НАТО з питань громадської дипломатії.