– Докторе Бандарін, Ви вперше відвідали Києво-Печерську Лавру і Софію Київську. Яке у Вас склалося враження про стан збереження першого українського об’єкту у Списку ЮНЕСКО?
Це справді мій перший візит до України. Ми разом із колегами відвідали Софію і Лавру і не маємо великих зауважень. Вважаємо, що значних порушень і відхилень від стандартів ЮНЕСКО не спостерігається. Особливо це стосується Софії – вона у дуже доброму стані. Лавра теж загалом добре.
Чи були на зустрічі з міністром культури України названі терміни, коли Україна має все-таки виконати рекомендації спільної місії ЮНЕСКО/ІКОМОС 2009 року?
Так, ми обговорювали рекомендації спільної місії. До речі, у Києві буде місія ІКОМОСу на чолі з Тодором Крестєвим, яка підготує нову доповідь про стан збереження українських об’єктів, що входять до Списку Всесвітньої спадщини. Сподіваюсь, що до липня наступного року ваша держава дасть відповіді на всі рекомендації Комітету Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
До Вас, як керівника Центру всесвітньої спадщини надходить маса листів від наших громадських організацій. Чи знайомитесь Ви з цією інформацією, чи вона навпаки – заважає експертам працювати?
Для нас дуже важливо, що громадськість не байдужа до того, що відбувається в буферних зонах об’єктів Всесвітньої спадщини. Це дуже позитивно. Критика завжди була і буде, бо жоден з нас не має монополії на істину. Київ сильно перебудовується, і території навколо значимих пам’яток, а особливо буферні зоні об’єкту ЮНЕСКО потребують особливої уваги та захисту.
Разом нам потрібно розробити програми реабілітації буферних зон, у якій враховувати розміри, висотність і архітектурну якість нової забудови. До цих параметрів треба ставитись з особливою увагою і обережністю, пам’ятаючи про цінність самої пам’ятки.
Ваш візит пов'язаний із участю у семінарі про роль релігійних громад в управлінні пам’ятками всесвітнього значення. Києво-Печерська лавра є саме таким місцем, де церква активно використовує пам’ятки. Чи може ЮНЕСКО навчити людей, що належать до церкви, реставрувати пам’ятки так, щоб було що передати нашим нащадкам?
Це дуже добре питання. Та я маю сказати, що ЮНЕСКО нікого не навчає. Ми намагаємось допомогти шляхом співпраці з державними установами і громадами. Функція ЮНЕСКО не навчати, а слідкувати за збереженням пам’яток.
У випадку, коли пам’ятку використовує релігійна громада, важливо досягти угоди між пам’яткоохоронцями та тими, хто користується пам’яткою, щоб була забезпечена повага до цінності самої пам’ятки. На мою думку, у Лаврі є добра угода між державою і релігійною громадою. Єдине велике питання з того, що я бачив в Лаврі: багато що перебудовується, перепрофільовується.
На вже згаданому семінарі багато говорилося про відповідальність. На Вашу думку уряд України займає відповідальну позицію щодо збереження пам’яток?
Наскільки я бачу – так. Бо я багато чого бачив, і можу сказати, що уряд України виконує умови Конвенції про захист памяток. Але треба враховувати, що це справа довготермінова і коштує багато грошей. Ми мусимо використати всі наявні ресурси і шукати нові джерела фінансування, мобілізувати більше ресурсів у майбутньому для цієї справи.
Наші експерти відзначали, що забудова старої частини Києва відбувається хаотично і несистемно. Процеси реконструкції відбуваються швидко. Але місія ЮНЕСКО/ІКОМОС рекомендувала, щоб державна і муніципальна влада приділяла більше уваги збереженню ландшафтного різноманіття. Ми звернулися до уряду України з пропозицією переглянути Генеральний план міста і приділити цій справі більше уваги.