Останнім часом про Росію намагаються говорити лише добре або нічого. Причина цього проста: хтось її шалено любить, хтось боїться до нестями, а хтось зациклений на прагматизмі. Плазуючи перед північним ведмедем, можна дешевше виторгувати енергоносії, відвести від себе гнівні тиради і погрози на свою адресу з боку „Сильной, как никогда Российской Федерации”.
Про сучасний російський політикум писали Елена Трегубова, Андрій Колєсніков, Валерій Казаков, Едвард Лукас та багато інших авторів, але мабуть найкраще це зробила Кристина Курчаб-Редліх – польська журналістка, яка з 1990 по 2004 рік мешкала в Росії, публікувала матеріали у виданнях (GazetaWyborcza, Rzeczpospolita, DziennikPolski, Newsweekтощо). Знімала документальні фільми про Чечню. За свою діяльність отримала багато журналістських нагород у Польщі.У 2005 році AmnestyInternational, Гельсінська фундація та чеченська організація “Эхо войны” висунули її кандидатуру на Нобелівську премію миру.
Кристину Курчаб-Редліх, завдяки глибині її авторського проникнення у невичерпні таємниці незбагненної російської душі, ще називають маркізою де Кюстін 21 століття. У книгах „Пандрьошка”, та „Головою у мур Кремля” авторка зображає Росію часів Єльцина та Путіна, першої та другої чеченських воєн, у вичерпній повноті подій тих років. Через призму власного сприйняття та спілкування з простими росіянами, колегами-журналістами, політиками різних політичних переконань, авторка відтворює психологічні та світоглядні портрети Бориса Єльцина, генерала Лебедя, Джохара Дудаєва, Володимира Жириновського, багатьох інших. Через уміння передати біль утрат, бруд політичного підгрунтя чеченських воєн, Кристину Курчаб-Редліх ще називають польською Політковською. Показуючи тих, хто вершив долі держави, журналістка не обминає й портретування пересічних росіян.
Здається, що авторку не налякала доля Олександра Литвиненка та Ганни Політковської. Вона пише гостро, критично, намагаючись бути об’єктивною.
Нині Кристина Курчаб-Редліх готує до друку третю книжку, де вона узагальнює побачене, пережите у Росії, прогнозує можливі сценарії розвитку сучасної Росії.
Книги „Пандрьошка” та „Головою у мур Кремля”, можуть стати цікавими і корисними джерелами інформації про Росію і каталізатором процесів аналізу минулого та прогнозування геополітичного майбутнього як для науковців, журналістів, політиків, студентів, так і просто тих, кому не байдужа доля східно-європейської частини світу.
