На старий Новий рік запорізький суд відхилив усі клопотання у «справі пономарів» і призначив чергове слухання на 28 січня. Це зайвий раз довело, що правоохоронці не планують просто так визнавати, що в слідстві щось було не так.
Тим паче, що гучна доповідь у президента з обіцянкою за тиждень затримати злочинців, які ніби-то підірвали запорізький храм, пришвидшує бажання загнати трьох затриманих за грати. Та спостерігаючи за ходом справи, складається враження, що, навіть, якщо підсудні і винні, правоохоронці поводять себе так, щоб у спільноти все ж таки вкоренилася впевненність, що щось таки “не так”.
Усе, що відбувається навколо справи, виглядає дивною грою, де головною зброєю опонентів є не факти, а „слово – проти слова”. Адвокати звинувачуюють у тиску прокуратуру, прокуратура – у необ’єктивності адвокатів, політики займають ту чи іншу, в залежності від вигоди, позицію.
У тому, що докази вини підсудних існують, намагається переконувати лише прокуратура. Однак ніхто 22 томи справи за докази не вважає, бо інтерпретувати їх можна як завгодно. Щоправда, окрім прокуратури ще є церква. На православних сайтах уже з’явилися публікації, де затриманих названо однозначно злочинцями, хоча ще не так давно у священослужителів була інша думка. Вони навіть відправляли до Президента листа з проханням, навіть у випадку доведення вини не ламати три життя довічним ув‘язненням, бо не відали, що творили…
Нагадаємо, 28 липня 2010 року, в день святкування Хрещення Русі та візиту в Україну Патріарха Кирила, в Свято-Покровському храмі Запоріжжя стався вибух. Тоді загинула 80-літня служниця, було поранено кількох людей. Вибух викликав шалену ланцюгову реакцію.
Патріарх Московский і Всея Русі Кирил в своєму посланні митрополиту Київському і всієї України Володимиру і тоді ще єпископу Запорізькому і Мелітопольському Йосипові, заявив: «Будь-хто, хто цілиться в небо, потрапляє врешті-решт у самого себе. Сподіваюся, що терористів наздожене земне правосуддя. Упевнений: головне покарання вони вже отримали – ще за життя кинули свої душі в пекло ненависті і бісівської злоби. Адже немає нічого страшнішого для людини, ніж скалічити власну особистість, перетворившись з подоби Божої у вмістилище зла”.
Викрити зло всього-навсього за тиждень оперативно пообіцяв президентові міністр внутрішніх справ Анатолій Могільов. Що породило серед народу підозри. Бо хто ж при своєму розумі може давати такі гарантії?
“Подібне буває тільки у кіно. Запитайте будь-якого дільничного, чи можливо робити такі прогнози. Це не просто непрофесійно, це — безвідповідально”, – вважає перший секретар обкому КПУ Олексій Бабурін.
Однак за день до часу „Х”, міністр доповів президенту, що все – ок. За попередніми даними, вибух був здійснений з мотивів помсти. Правоохоронці затримали трьох підозрюваних: екс-пономаря Антона Харитонова, його зведеного брата Сергія Дьоміна, що, незважаючи на сильну близорукість, виготовив вибухівку, та ще одного пономаря, котрий нібито допомагав її встановлювати, Євгена Федорченко.
«Тісна співпраця МВС, СБУ, Генпрокуратури дала можливість так швидко розкрити цей злочин … Проведена величезна робота», – сказав Могильов і, звичайно ж, зазначив, що готовий підписати наказ про заохочення як співробітників МВС, так і СБУ з Генпрокуратурою, які брали активну участь у розкритті. Оскільки в ході слідства опитали 600 свідків, провели 60 обшуків і взагалі – МВС, ГПУ та СБУ працювали як одна команда…
Згодом було багато заяв Ольги Деміної, матері двох підсудних, що над її синами знущалися, тому, під тиском вони визнали свою вину і пропорційна кількість заперечень прокурорів.
Останніми поганими новинами для підсудних стали відомості про тиск на адвокатів, що були найняті після низки порушень попередніх „нібито” захисників. До речі, саме порушення права на захист наразі і є головним аргументом нинішніх адвокатів у захисті своїх підопічних. Їх же самих буквально через півтори години після попереднього слухання справи 14 січня почали викликати до “шостого відділу”. Адвокати побоюються, що проти них буде відкрита кримінальна справа – за розголошення даних досудового слідства.
„Зараз проводиться перевірка (адвокатів-ред.). А роблять її ті ж особи, що проводили і досудове слідство по справі. Я вказав слідчому УБОП, що ця перевірка незаконна – бо мова йде про втручання в адвокатську діяльнсть, і ті, хто перевірку проводить, підпадає під злочин, передбачений статтею 397 УПК”, – розповів «Тижню» адвокат Валентин Наливайко.
Натомість в прокуратурі переконані, що все нормально. „Мало хто що говорить”, – обгрунтовано зауважили «Тижню» в прес-службі прокуратури, наголосивши, що обвинувачення побудовано на достатній доказовій базі, і всі балачки про тиск як на підсудних, так і на адвокатів — лише думки їх власників.
“У нас немає завдання розкрити справу будь-яким чином. У нас відкриті судові процеси. Усі докази – об’єктивні та підтверджені матеріалами”, – відзвітувався 18 січня на прес-конференції перший зампрокурора області В’ячеслав Павлов.
Тож, головною версією причин вибуху правоохоронці залишили банальну містечкову помсту. Але так вважають далеко не всі. Можливо, не випадково за два тижні до початку слухання Священний Синод Української православної церкви відсторонив від керівництва Архієпископа Іосифа. Не допомогла навіть подорож з прошенієм не відправляти ієрарха в Конотоп перших облич Запоріжжя, серед яких були і губернатор Борис Петров, і секретар міськради Володимир Кальцев. Ворожі язики плещуть, що в 22 томах кримінальної справи є багато дуже неприємної інформації, що може поставити під загрозу імідж церкви. Тож треба було щось вирішувати завчасу…
Екс-прокурор Запорізької області Олександр Шацький має ще одну, свою версію причин вибуху: “Район, де розташована церква, дуже вигідний. Тут знаходиться Малий ринок, велика кількість людей. Але земля, як виявилося, церкві не належала. І без вибуху жоден депутат не поставив би підпис під паперами, що віддавали би міську землю церкві. До того ж, приміщення церкви давно вже вимагало нового будівництва. Можливо, не випадково вибух стався саме під час приїзду Кирила до України. Мета — привернути увагу до проблеми досягнута. І цілком може статися, що держава виділить гроші на будівництво храму. У цій справі треба відповідати на головне питання: кому це вигідно…”