Приватний в’язень

Наприкінці грудня у Хамовнічевському суді Москви почали зачитувати вирок колишньому керівникові нафтової компанії «ЮКОС» Міхаілу Ходорковскому та його партнерові Платону Лєбєдєву. Формулювання, якими оперує суддя («організоване злочинне угруповання», «використання службового становища з метою наживи» тощо), говорять самі за себе: посадять. Прокуратура вимагає для звинувачених покарання до 14 років ув’язнення. Свій перший термін Міхаіл Ходорковскій мав відбути вже в жовтні 2011-го. Політичний характер його справи для експертів був очевидний ще під час першого процесу. Тож немає нічого дивного в тому, що напередодні звільнення Ходорковскому поспішили докинути новий термін. На це є ціла низка причин.

Проблеми у бізнесмена почалися 2003 року після зустрічі лідерів російського бізнесу з президентом Владіміром Путіним, на якій Ходорковскій назвав корупційною оборудкою купівлю державною компанією «Роснефть» фірми «Северная нефть» за $600 млн. Путін несподівано обурився й заявив, що Ходорковскій і сам має проблеми з податками. За півроку підприємця було заарештовано, офіційно – за несплату податків. У 2004-му головний актив «ЮКОСу» – нафтодобувну компанію «Юганскнефтегаз» – продали за борги. Її покупцем виявилася… та сама «Роснефть». Дещо пізніше «ЮКОС» було визнано банкрутом і ліквідовано. За твердженнями експертів, головним посередником-продавцем на Захід видобутої «Роснефтью» російської нафти нині є офшорна Gunvor, керована Геннадієм Тімченком, давнім приятелем Владіміра Путіна.

Путіну, вочевидь, явно не подобалася та незалежність, з якою тримався керівник однієї із найбільших нафтових компаній Росії. Навесні того самого 2003 року «ЮКОС» і «Сибнефть» Романа Абрамовіча заявили про злиття, а керувати новоствореним підприємством мав саме Ходорковскій. Він уже вів переговори про обмін акціями з ChevronTexaco і ExxonMobil. Якби обмін відбувся, «ЮКОС» Ходорковского постав би в одному ряду з наймогутнішими компаніями світу, а президент Путін мав би рахуватися з бізнесменом, чий вплив у світі дорівнював би впливу світових «нафтових королів». Але Кремль звик бути одноосібним керівником Росії.

Звільнений Міхаіл Ходорковскій, безперечно, оскаржив би оборудку з продажем «Юганскнефтегаза» в міжнародних судах і цим зламав би вкрай вигідний бізнес для багатьох зацікавлених осіб у Кремлі. Ходорковскій почав би боротьбу за очищення свого іміджу через міжнародні суди. Судові слухання можуть виявити багато темних оборудок, пов’язаних із Кремлем.

Друга справа Ходорковского також має політичну складову. Нещодавні масові заворушення націоналістів у Москві, Санкт-Петербурзі та Ростові змусили добряче понервувати російську владу. Та крім кавказьких молодіжних угруповань і банд російських нацистів є ще одна сила, яка привертає більшу увагу – ліберальна опозиція. Численні організації російських лібералів нині роз’єднані та постійно сваряться між собою. Міхаіл Ходорковскій – бізнесмен, інтелектуал, людина з амбіціями, та ще й тертий життям мужик «із роками за спиною» – є оптимальною кандидатурою на місце лідера. Чинна влада не хотіла б мати такого противника.

Крім бізнесової та політичної складових у справі Ходорковского є ще й емоційна. Справа Ходорковского для Путіна за багато років стала символом його влади над російськими олігархами, а через них – над усією Росією. Саме після арешту Ходорковского Кремль почав віддавати накази російським олігархам. З приходом президента Мєдвєдєва суспільство перебувало в очікуванні – помилує він Ходорковского чи ні? Тривалий судовий процес чимало експертів пов’язували з торгами в Кремлі між Мєдвєдєвим (законником і лібералом) і Путіним (який уособлює жорстку авторитарну владу). Питання постало руба: хто кого? Має Мєдвєдєв бодай якусь владу в країні чи його призначення – лише добути термін, аби знову передати її Владіміру Путіну?

Після вироку Ходорковському на це запитання можна дати чітку відповідь. Єдина й незаперечна влада в Російській Федерації належить тільки одній людині – прем’єрові Владіміру Путіну. А якщо так, то життя Ходорковского розписане на найближчі 14 років.