Такої атмосфери страху й напруженості в Москві не було від часів терактів у метрополітені. Минув уже певний час після сумнозвісних заворушень на Манежній площі, а столиця Росії і далі перебуває в стані облоги. Вулиці міста й станції метро патрулюють посилені загони міліції. Лише 18 грудня в Москві «з метою запобігання несанкціонованим акціям протесту та міжнаціональним конфліктам» було затримано понад 1000 осіб. За таких обставин приїжджі залишаються вдома, але якщо в них і виникає потреба вийти в місто, то вони всіляко намагаються не повертатися додому ввечері на метро.
Водночас наше суспільство наполегливо шукає винуватців трагедії. І думки розходяться. Частина москвичів, і не лише націоналісти, звинувачують в усьому кавказців, які, приїхавши до столиці, поводяться по-хамськи. «Я стомилася від того, що на вулицях чую на свою адресу непристойні жарти, які відпускають зграйки кавказців, – жаліється Наталя, модель і студентка одного з московських вишів. – Наші чоловіки мають бити будь-кого, хто нахабно поводиться в метро чи на вулиці, їм не можна дозволяти тішитися своєю безкарною нахабністю». Представники кавказьких діаспор вважають, що причиною заворушень стали ксенофобія та ісламофобія в російському суспільстві. Влади звинувачує в усьому опозицію, яка «вперто вводить у моду несанкціоновані акції». Опозиція, навпаки, звинувачує в усьому владу.
Усі сторони в чомусь мають рацію, проте жодна не хоче (боїться?) дивитися в корінь проблеми. Ніхто не хоче (боїться?) визнати, що ці події – це насамперед стихійний протест мас. Незгода, основною причиною якої є цілковитий провал національної політики в Росії, а також недієздатність російської правоохоронної системи, її неспроможність захистити власних громадян. Безсильність влади завжди породжує самоорганізацію мас. Особлива небезпека нинішньої ситуації в тому, що цей протест набув форми націоналізму, його прояву в дії. Поширення ідей переваги однієї національності над іншою – найстрашніша внутрішня загроза для існування багатонаціональної країни. І російська влада, і суспільство усвідомлюють цю небезпеку, знають рецепти боротьби з нею, проте не мають волі та сміливості діяти.
Про ідею та право
У світі не так уже й багато успішних багатонаціональних країн. Досвід показує, що розвиватися вони можуть або на основі жорсткого підпорядкування всіх національних груп закону, тобто за умов реального верховенства права, як-от у Сінгапурі, або завдяки потужній наднаціональній ідеї, віра в яку має об’єднати всі етноси країни, як це було в тому-таки СРСР. У сучасній Росії немає ані першого, ані другого.
Упродовж 20 років після розпаду Радянського Союзу російська влада так і не спромоглася витворити загальноросійську ідеологію (неокомсомольські об’єднання на кшталт «Наших» до уваги навіть не беруться). Багато хто в країні не вважає себе росіянином. Суспільство й нині сегментоване за національно-конфесійними ознаками. І влада не вдається до якихось заходів, спрямованих на формування загальнонаціональної ідентичності. Ба більше, з тактичних міркувань заради, так би мовити, стабільності вона підтримує ідеї шовінізму в низці національних республік, зокрема північнокавказьких (Чечня – на першому місці). Одверті вияви ксенофобії на Кавказі щодо етнічних росіян у Москві називають лише «культурною специфікою регіону». Федеральний центр заплющив очі на протести в Дагестані, коли на посаду голови Управління федеральної податкової служби республіки був призначений Владімір Радченко, росіянин за національністю, тоді як за місцевою традицією цю посаду мав би обійняти лезгин. Водночас голова іншої кавказької республіки заявляє, що дівчина з його народу не може виходити заміж за чоловіка з іншого народу.
Брак національної ідеї, яка об’єднала б усіх, міг би компенсуватися ефективною правоохоронною системою, однак така в Росії відсутня. Отже відбувається самоорганізація суспільства. З погляду соціальної захищеності, етнічні росіяни та представники кавказьких народів опинилися в цілком різних умовах, особливо яскраво ця нерівність помітна в таких великих мегаполісах, як Москва. Наприклад, у росіян інститутів самоорганізації немає. У них розвинена традиція «сильної руки», і народ давно доручив захищати свої права владі. І коли ця влада безсильна, вони стають беззахисними. У кавказців усе інакше. Через брак традиції власної державності в них досі дуже міцні сімейно-родові інститути захисту індивідів. Кавказець впевнений, що свої його не кинуть – і саме це дає йому відчуття захищеності, зокрема, у конфліктах з тими, кого не можуть захистити ні держава, ні родичі. І відчуття безкарності посилюється.
За крок до прірви
Ці сутички та безкарність кавказьких хуліганів призвели до того, що молодь, яка не має кланової традиції, намагається розвинути в собі відчуття захищеності, об’єднуючись у «зграї» – організовані злочинні угрупо- вання або фанатські групи. І фактично вони почали існувати за тими самими принципами, що й кавказькі діаспори, яких вони зневажають. Тут і поділ навколишнього світу за принципом «свій-чужий», і беззастережний захист «своїх», і культивування ксенофобії. Щоб у цьому пересвідчитися, достатньо відвідати один із домашніх матчів московських футбольних клубів ЦСКА або «Спартак». Точнісінько, як і кавказькі бандити, націоналістично налаштовані угруповання російської молоді почали зачищати вулиці Москви від «чужих», тобто від ні в чому не винних таджицьких будівельників, киргизьких двірників та перехожих кавказької зовнішності. Як і кавказькі бандити, націоналісти відчули власну безкарність. І 11 грудня у відповідь на побутове вбивство з хуліганських міркувань свого «брата» влаштували масовий погром на Манежній площі з побиттям безвинних людей.
Розлючені кавказці зібралися 15 грудня біля Київського вокзалу, щоб «висловити свій протест». Про форму протесту багато може сказати той факт, що після масових затримань міліція вилучила близько 400 одиниць різної зброї – від ножів до арматури й травматики. Експерти переконані, що цим справа не закінчиться, і найближчим часом Москвою може прокотитися нова хвиля міжетнічних заворушень. В інтернеті вже гуляють розповіді про міфічну лють кожної зі сторін під час сутичок: кидання росіян під потяги метро, вбивства кавказців на вулицях, масові викрадення російських дівчат людьми на автівках із північнокавказькими номерами. І водночас лунають заклики до помсти. Печальним підсумком націоналістичної вакханалії може стати міжнаціональний розбрат у багатонаціональній Росії.
Оптимізму додає лише те, що сьогодні ситуація ще не сягнула точки неповернення. Далеко не вся молодь вийшла на вулиці бити «чужих». Багато хто, навіть гарячі хлопці з Кавказу, розуміли, що це не вихід зі складного становища. «Я спочатку також хотів піти до Київського вокзалу, щоби висловити свій протест, сказати, що ми в Москві не гості, а в себе вдома – в Росії, – розповідає вірменин Арсен. – Але коли прочитав, що присутніх там затримують із холодною зброєю та травматикою, зрозумів, що туди стягувалися ті самі дурні, нікчемні нацисти, котрі громили Манежку. Тільки цього разу вони були не росіянами, а кавказцями. Я не хотів мати з ними нічого спільного».
У держави є ще час виправляти помилки в міжнаціональній політиці та принаймні провести по-справжньому глибоку реформу російської міліції. Щоправда, мало хто вірить, що країна спроможна впоратися з цим викликом. Найімовірніше, всі сили використовуватимуть події на Манежній площі лише для реалізації своїх вузькогрупових тактичних інтересів. Із самим же явищем ніхто боротися не буде – і безвольна держава й далі котитиметься до розпаду.
Масові міжетнічні сутички в Росії: Від Кондопоги до погрому на Манежній площі
2006
Вересень 2006 року
Місто Кондопога, Карелія. Масові сутички між місцевими мешканцями (росіянами) і представниками кавказьких діаспор. Причина – масова бійка між росіянами і чеченцями, внаслідок якої загинуло двоє росіян. Зіткнення супроводжувалися погромами крамниць, що належали кавказцям. Від безчинств мусили рятуватися 30 кавказьких родин. Було затримано 109 місцевих мешканців. «Якщо карельська влада не в змозі знайти форми та методи врегулювання ситуації, то ми самі зможемо вдатися до засобів, здатних повернути ситуацію в правове русло», – заявив тоді президент Чечні Рамзан Кадиров. За результатами слідства було засуджено до покарання 14 росіян і 6 чеченців. | Жовтень 2006 року
Селище Богандінське Тюменської області. Зіткнення, що спалахнули між місцевими мешканцями (росіянами) і представниками вірменської діаспори. Причина – бійка на дискотеці, що переросла у масове протистояння із застосуванням вогнепальної зброї. За словами місцевих мешканців, у сутичці взяли участь приблизно 200 осіб, озброєних мисливськими рушницями й автоматами Калашнікова. Загинуло п’ятеро кавказців. За версією російського МВС, билися близько 30 людей, а постраждали лише два вірмени. 20 кавказців було заарештовано. | 22 грудня 2006 року
Селище Лагунний неподалік райцентру Южно-Курильськ, що на острові Кунашир. Бунт у кулеметно-артилерійському полку. 140 військовослужбовців-кавказців (чеченців та дагестанців) ледь не влаштували розправу над офіцерами і прапорщиками військової частини. Причина – конфлікт чергового по частині з солдатом-чеченцем, внаслідок чого черговий поранив солдата з табельної зброї. Сутичку зупинила міліція на чолі з місцевим начальником РВВС та прокурором району. Під час слідства з’ясувалося, що солдати-кавказці майже рік тероризували місцеве населення пограбуваннями, зчиняли бійки з місцевими, нападали на патрулі міліції. |
2007
Лютий 2007 року
Місто Новоолександрівськ Ставропольського краю. Масові сутички між місцевими мешканцями (козаками-росіянами) та кавказцями (вірменами та грузинами). Причина – вбивство місцевого отамана Терського козачого війська Андрєя Ханіна. Вночі після замаху спалахнули сутички між козаками і кавказцями, які супроводжувалися погромами ларьків і спаленнями крамниць, що належали кавказцям. | Травень – червень 2007 року
Місто Ставрополь. Міжнаціональне протистояння між місцевими мешканцями (росіянами) та чеченцями. Причина – побутова суперечка, що закінчилася масовою бійкою 24 травня із застосуванням холодної та вогнепальної зброї. Кількість учасників – 300–400 осіб. Щоби розігнати бійку, міліціонери відкрили вогонь у повітря. Двоє загиблих (кавказці), одного із них застрелив міліціонер. Проти ночі на 3 липня (на 9-й день після сутички) знайдено вбитими двох студентів-росіян. Містом почали ширитися чутки про помсту кавказців. Поховання обох студентів переросло у стихійний мітинг «Слов’янський сход» у центрі міста. Близько 700 осіб заходилися «громити чеченців». Погром розігнав ОМОН. Було затримано 51 особу. Пізніше міліція повідомила, що студентів вбито з метою пограбування і що вбивці – росіяни. | 19 червня 2007 року
Масова бійка між росіянами та кавказцями (чеченцями, вірменами й дагестанцями) на Манежній площі в Москві. Причина – сутичка, що сталася напередодні між росіянами та кавказцями. Останні влаштували на Манежній танцювання лезгинки і напали на хлопців-росіян, які проходили повз них із російським прапором. Наступного дня прямо в центрі Москви спалахнула бійка між росіянами і кавказцями із застосуванням обрізків труб та арматурних прутів. Загальна кількість учасників сягнула 100 осіб. Було затримано 28 росіян і 15 кавказців. Повідомляють про одного постраждалого, який дістав ножове поранення. |
10 липня 2007 року
Місто Зеленоград, Підмосков’я. Міліція запобігла масовій бійці між тамтешніми мешканцями (росіянами) і кавказцями. Причина – вбивство підлітка-росіянина кавказцями. Після вбивства в місті почастішали сутички між молодіжними групами кавказців і росіян. Кульмінація ледь не настала 10 липня. На бійку зібралося близько 300 осіб. Міліція затримала 35 людей, зокрема 15 неповнолітніх. |
2008
Січень 2008 року
Місто Білореченськ Краснодарського краю. Масові сутички між місцевими мешканцями та мігрантами з Вірменії. Причина – побутова суперечка на дискотеці, що переросла у масові зіткнення по всьому місту. Одна особа потрапила до лікарні з переломами руки і ребер. Один затриманий. | Липень 2008 року
Місто Карагай Пермського краю. Масова бійка між місцевими мешканцями (росіянами) і кавказцями. Дані правоохоронців і викладених в інтернеті вражень свідків інциденту різняться докорінно. За версією свідків, конфлікт спалахнув між азербайджанцями та росіянами внаслідок інциденту на будівництві. За даними МВС, сутичку спричинив побутовий конфлікт між росіянами і чеченцями. Повідомляють про двох загиблих і п’ятьох поранених росіян. Що цікаво – після того, що сталося, було змінено все керівництво Карагайскої ДПС і начальник міліції. | 15 вересня 2008 року
Місто Солнєчногорськ, Московська область. Масова бійка між місцевими мешканцями (росіянами) і мігрантами з Узбекистану. Причина – суперечка мігрантів з продавщицею магазину, за яку вступилися місцеві мешканці. Постраждало дев’ять осіб – двоє вбитих і семеро поранених. |
|
2009
3 липня 2009 року
Місто Нижній Новгород. Масова міжнаціональна бійка між вихідцями з Кавказу із застосуванням біт, молотків та залізних прутів. Кількість учасників – 80 осіб. Сутичку припинила міліція. Було затримано 21 особу. | 19 липня 2009 року
Закрите територіальне утворення Знаменськ, місто неподалік військової ракетної бази «Капустин Яр», Архангельська область. Масова бійка між місцевими мешканцями (росіянами) і чеченцями. Причина – побутова чвара, яка переросла в масову бійку із застосуванням ломів, ланцюгів, холодної та вогнепальної зброї. Кількість учасників – приблизно 150 осіб. Внаслідок бійки загинув один росіянин, кілька осіб дістали поранення. Було затримано 17 осіб. | 2 серпня 2009 року
Місто Нижній Новгород. У День десантника відбулася масова бійка між колишніми десантниками (росіянами) і кавказцями. Причина – побутова суперечка. Кількість учасників – близько 100 осіб (30 десантників і приблизно 70 кавказців). Розгортанню бійки завадила міліція. За медичною допомогою звернулися восьмеро десантників (одного госпіталізовано) і 15 кавказців (з колотими та різаними ранами). |
2010
26 липня 2010 року
Дитячий табір «Дон» біля Туапсе Краснодарського краю. Масова бійка між місцевими мешканцями (росіянами, вірменами) та чеченськими підлітками та їхніми вихователями, що перебували в таборі. Причина – троє чеченців побили дівчинку-росіянку, що викликало обурення росіян-вожатих. Сутичка переросла в масову бійку, в якій взяли участь 300 чеченців і 400 місцевих мешканців. За версією прокуратури, три особи госпіталізовано, ще десять дістали поранення. Через бійку чеченці покинули табір до завершення терміну їхнього перебування в таборі. «Якщо керівництво Краснодарського краю не зробить висновків, під загрозою опиниться проведення олімпіади в Сочі», – заявив уповноважений із прав людини в Чечні Нурді Нухажиєв. | 30 серпня 2010 року
Місто Ростов-на-Дону. Міліція запобігла масовій сутичці між місцевими мешканцями (росіянами) й кавказцями. Кількість учасників – понад 200 осіб. | Жовтень 2010 року
Місто Кімовськ Тульської області. Міліція насилу встигла запобігти масовій сутичці між місцевими мешканцями і вихідцями з Кавказу (чеченцями й дагестанцями). Загальна кількість учасників – близько 370 осіб. |
Листопад 2010 року
Міcто Новий Уренгой. Масова бійка між чеченцями і калмиками. Причина бійки – ДТП, яка переросло в бійку, під час якої загинув один калмик. Протистояння переросло у масові сутички та погроми магазинів і кав’ярень, що належали обом сторонам. Загалом в бійці взяло участь понад 100 осіб з кожної сторони. | Листопад 2010 року
Місто Зеленокумськ Ставропольського краю. Масова сутичка місцевих мешканців (козаків-росіян) з чеченцями. Причина – за версією козаків, чеченці намагалися зґвалтувати місцеву мешканку. Чеченці назвалися охороною президента Чечні Рамзана Кадирова і звинуватили козаків у безпідставному нападі на себе. Сім козаків отримали вогнепальні поранення, троє госпіталізовані. Кількість учасників конфлікту – понад 100 осіб. | Листопад 2010 року
Місто Хотьково, Підмосков’я. Масове зіткнення між місцевими мешканцями (росіянами) та вихідцями з Таджикистану. Причина – бійка між росіянами й таджиками, внаслідок якої один росіянин загинув і ще один був важко поранений. Сутичка призвела до мітингів, які ледь не переросли в погроми. Місто покинули усі мігранти. |
7 грудня 2010 року
Стихійний марш на Ленінградському шосе в Москві. Причина – звільнення з-під варти п’ятьох із шести затриманих підозрюваних у вбивстві футбольного вболівальника ФК «Спартак» Єґора Свірідова. Кількість учасників – близько 1000 осіб. Шосе було перекрите на півгодини. Дорогою фанати громили ларьки та вигукували нацистські гасла. Продовженням інциденту став безлад 11 грудня на Манежній площі. |
