Приватний підприємець в Україні – це особливий стан душі. Всю історію Незалежної України колишні вчителі, військові, заводські технологи та кандидати наук, які не схотіли поповнювати армію безробітних і стали продавцями іграшок, власниками СТО, виробниками меблів та IT-технологами, мусять створювати свій добробут не завдяки державі, а всупереч їй. Треба мати мужність і хоробрість, аби розбудовувати бізнес та створювати робочі місця у цій країні.
Передвиборчі байки про допомогу влади підприємцям, про зниження податків та 5 років податкових канікул можна було вважати знищеними вже законом № 2275. Це дивовижний закон. Окрім підвищення акцизів, він значно посилює тиск з боку податкових органів. Наприклад, терміни податкових перевірок збільшені вдвічі, а проводити перевірки відтепер податкова може без усякого попередження. Уявляєте собі? Розкручує підприємець новий проект, об’являє презентацію, збирає потенційних клієнтів, а тут податкова на вогник заходить. З перевіркою.
Закон № 2275 – не перша ластівка. Останнім часом форуми бізнес-сайтів забиті розповідями про те що в податковій відмовляються приймати звіти. Не здав звіт вчасно – штраф. Повторилося знову – карна справа. А далі – або ліквідація фірми за постановою суду, або… пропозиція домовитися з потрібними людьми за східною ціною. Приблизно як у кляті 90-і.
Причому більше за всіх від свавілля податкової страждають саме ті регіони, мешканці яких обрали «Україну для людей».
У Центрі та на Заході країни, де у владі ще присутні представники БЮТ, «Свободи» тощо, підприємець ще може привернути чиюсь увагу, чи комусь поскаржитися на свавілля податкової. А на Сході жалітися нема кому. Кому б не бідкався неборак-підприємець – потрапляє він до представників одної й тої самої партії, пов’язаних між собою міцними інтересами та круговою порукою. Все як у Російській Федерації, де майже уся влада сконцентрована в руках одної партії – «Єдиної Росії». Тож мешканців Східної України можна привітати. Люди, які нещодавно вголос висловлювали бажання «жити як у Росії», тепер можуть смакувати омріяною метою так, щоб аж за вухами лящало. Протягом останніх п’яти років їм ледь не в очі горлали про те, що російська «стабільність» існує лише в передачах російського ж телебачення. Бо в реальності найбільш стабільною складовою російської стабільності є корупція у виконанні єдиної правлячої партії. На яку скаржитися просто нема куди – вона скрізь.
До речі, більшості мешканців міст Східної України проблеми підприємців абсолютно байдужі. Для робочих та ІТРівців із заводів, яким зарплати затримують по кілька місяців, підприємці – то кляті торгаші, що наживаються на їхніх бідах. Отже – так їм і треба!
Можна справді поглузувати з халепи в яку так захоплено вже потрапили підприємці з Донеччини, Харківщини та Криму, якби не гірке усвідомлення – наступними будемо ми усі. 17 червня Верховна Рада у першому читанні прийняла проект Податкового кодексу, який обіцяє підприємцям іще більш веселе життя.
Багатократно обіцяний Партією Регіонів податок на нерухомість та пропорційна шкала призначення податків з Податкового кодексу, зникли у невідомому напрямку. Проте тиск на пересічного підприємця лишився незмінним. Податок на прибуток знизять з 25% до 20? Не переймайтеся, зайві 5% тепер матиме змогу призначити обл- та міськрада.
«Проект податкового кодексу, запропонований урядом, надає необґрунтовано багато прав податковим інспекторам і робить незахищеним проти чиновницького свавілля як представників малого та середнього, так і крупного бізнесу» – б’є на сполох в інтерв’ю «Інтерфаксу» голова парламентського комітету з питань промислової та регуляторної політики, народний депутат від БЮТ Наталія Королевська. «Чого варте введення поняття «опитування громадян», згідно якого будь-яку людину – від директора до пересічного співробітника – можуть викликати в податкову інспекцію і провести, фактично, допит без участі адвоката?» Голову комітету підтримує її колега, екс-міністр економіки Сергій Терьохін: «Цей кодекс спрямований на те, щоб дати можливість одній сотні компаній перенести податковий тиск на мільйони громадян країни».
Галас, здійнятий БЮТом, цілком зрозумілий: у них (опозиції) робота така. Після програшу на виборах і переходу до коаліції низки нардепів-тушок (у тому числі й спонсорів опозиційних партій) в опозиціонерів немає іншого виходу, аніж закликати до боротьби представників малого та середнього бізнесу. Логіка проста – чинна влада загрожує водночас і політичному впливу опозиції, і добробуту приватних підприємців. Отже – Єднаймося і за Вашу і Нашу волю!
Проте малий і середній бізнес демонструє незламну байдужість до політики. Він явно недооцінює глибину навислої над ним загрози. Бо коли загроза стане явною – буде запізно.
Мета податкових перевірок без попереджень та відмов приймати звіти у підприємців, стає зрозумілою, якщо зважити – ці події відбуваються не в окремих регіонах, а більш менш однаково по всій країні. Отже все це – частина одного суцільного плану «спущеного згори», який має просту й очевидну мету – притиснути увесь бізнес до нігтя. Люди, які три місяці тому взяли владу у цій країні, аж надто добре пам’ятають, що саме приватний підприємець, доведений до ручки «азаровщиною» п’ять років тому, став рушійною силою Майдану. Тож зараз, доки середній бізнес не оговтався, йому треба негайно зламати хребет. Його треба пов’язати хабарами і страхом перед податковою та міліцією. Треба зробити слухняним і безпорадним. І це ще не межа.
Далі буде створено умови коли для оформлення торгівельної точки знадобиться 78 узгоджень у різних інстанціях. Тобто стільки, що поки ви здобудете останнє, підписи під першими десятьма вже втратять законну силу. Або на всі комплектуючі для вашого збирального виробництва вам треба буде скласти окрему декларацію (не більш 15 позицій комплектуючих у кожній декларації), а потім вам їх розцінять по «середній митній ціні». В автомагнитолі більше тисячі складових, а «середня митна ціна» буде взята як середнє арифметичне між плеєром та студійним магнітофоном. Крутіться шановні!
Зрозуміло, що побори і хабарі багатьох підприємців пустять по світу з торбою. На що здатен підприємець доведений до відчаю, пан Азаров знає з власного гіркого досвіду. Саме в часи керування ним Приморською ДПІ в Одесі, в будівлі інспекції покінчив життя самоспаленням бізнесмен Олег Кавєрін. Але владі тільки цього буде й треба. Подібні випадки дадуть їй змогу говорити про небезпеку терактів і (виключно через турботу про людей) остаточно розв’язати руки міліції. А далі…
4 січня 2010 року в Томську у відділку МВС співробітник міліції побив та застрелив журналіста Костянтина Попова. 1 лютого в Єкатеринбурзі співробітники міліції відлупцювали заслуженого діяча мистецтв ФР, професора Уральської консерваторії Сергія Білоглазова. 7 травня 2009-го слідче управління Санкт-Петербурга винесло звинувачення 32-річному співробітнику міліції Денису Грібкову, який ґвалтував хлопчиків прямо у переповнених вагонах пітерського метро на очах пасажирів. Зупинити ґвалтівника в міліцейській формі не наважився жоден пасажир.
Не вірите в реальність описаного? Поспілкуйтеся з росіянами! Не з коментаторами з ОРТ і не з «професійними патріотами» відомства Суркова, а з пересічними російськими підприємцями. Вони вам розкажуть ще й не таке.
Не менш дивує благодушність новоявлених депутатів-коаліціантів. Юрій Єхануров в інтерв’ю «Газеті по-київськи» заявив, що НСНУ мусить увійти до «коаліції тушок», аби видавити звідти комуністів. Чимало бізнесменів з опозиційного табору долучилися до коаліції аби приймати участь у проектах підготовки Євро-2012. Можна тільки поаплодувати витонченості стратегів «Партії регіонів». Коли «тушки» більше не знадобляться, коаліціанти з НУ раптом збагнуть що спертися їм більше ні на кого. Активних громадян які могли б підтримати їхні партії більше не буде – їх вправно приборкає податкова, міліція або потреба виживати серед злиднів.
Об’єднання опозиції зі спільнотою середнього й малого бізнесу проти свавілля «регіоналів» в нинішніх умовах виглядає логічною і послідовною. Якщо не політичні переконання, то бодай бажання вижити мусять їх штовхнути назустріч одне одному. Стати захисником інтересів українських підприємців, тобто класичною національно-буржуазною партією західного взірця, для опозиції – найкраща перспектива. Це явно усвідомлюють в БЮТ.
От тільки чи оговтається нарешті підприємець? Чи оклигає він від своєї байдужості? Чи пробачить він свої злидні часів прем’єрства Тимошенко (коли проти неї працювали Верховна Рада і Секретаріат президента водночас)? Чи позбудеться підприємець зі Сходу (який страждає від вихилясів влади як ніхто) свого марення «краще Азаров ніж бандерівці»? Чи зробить крок назустріч опозиції, хоча б з почуття власного порятунку?
Складно сказати. Поки що прем’єр Азаров не ховає свого гарного настрою. Принаймні він не червоніє, заявляючи: «А хіба ви не відчули, що життя стало стабільнішим?»