Наближення місцевих виборів спричинило броунівський рух у партійному середовищі. Власники одних партій ганяють в пошуках грошовитих покупців, щасливі володарі інших заходилися розкручувати свої придбання та залучати нові обличчя зі свіжими ідеями.
Просунуті «силачі»
«Сильна Україна» нагадала про власне існування перш за все рекламою, на якій Сергій Тігіпко закликає вступати до «партії реформаторів і нових лідерів». Наступним кроком стало оголошення про проведення праймеріз, за допомогою якого збираються сформувати партійні списки на місцевих виборах. Оскільки за рік до виборів були зареєстровані лише трохи більше 350 місцевих партійних осередків, конкуренція між «сильними українцями»за право потрапити в кандидати буде неабияка. Претензій від ображених відмовою, вочевидь, не уникнути. Тим паче що правила проведення внутрішньопартійного голосування жодним нормативним актом не регулюються.
У інших регіонах Сергій Тігіпко має намір залучати союзників з низьким рейтингом, але наявною партструктурою. Список партнерів, а також умови співпраці поки що не розголошуються, напевне підписання різноманітних угод стане фішкою наступного етапу піар-кампанії.
За даними лідера «Сильної України», його партія наразі перебуває на другому місці за популярністю, і саме на «срібло» у місцевих перегонах він розраховує. Проте реалізації амбітних планів намагатимуться завадити як опозиціонери, що енергійно критикують віце-прем’єра, відповідального за реформи, так і формальні партнери «регіонали», які прихистили його у Кабміні, щоб задушити в обіймах. Ефективно воювати на два фронти Тігіпку навряд чи вдасться, не допоможе й обіцянка співпрацювати після виборів із будь-ким, аби лишень не бути в опозиції, – ділитися владою в українській політиці не заведено.
Соціалісти омолоджуються
Лідер СПУ Олександр Мороз напередодні виборів вирішив піти, проте недалеко – на посаду почесного голови партії, яку ввели спеціально для її беззмінного керівника. Партійне кермо віддав у руки представника молодшого покоління соціалістів 47-річного Василя Цушка. За збігом, сам Мороз у 1991-му очолив СПУ теж у цьому віці. Новому лідеру Олександр Олександрович збирається допомагати в усьому – займатися кадровою політикою, вирішувати питання взаємодії з іншими партіями та депутатськими фракціями у радах різних рівнів, вести перемовини з керівниками урядових установ, президентом і прем’єром. Такий значний перелік повноважень, які готовий взяти на себе Мороз, засвідчує: сподіватися на його відхід від справ не варто, мова йде лише про косметичне омолодження партійного фасаду. Та й до виборців соціалісти звертатимуться зі старими гаслами, позиціонуючи себе як партія, що бореться за соціальну справедливість. Хоча новообраний лідер Василь Цушко одразу попередив: як міністр економіки він буде підписувати рішення, не зважаючи на їх суперечність партійній програмі, чим визначив пріоритетність для нього урядової посади над партійною. До того ж, Цушко виступив категорично проти опозиційності, нагадавши про отримане благословення на лідерство в СПУ від самого президента.
Почесний керманич Соцпартії сподівається отримати 31 жовтня результат 2006 року, коли соціалісти посіли за кількістю своїх представників у місцевих радах друге місце. Проте експерти дають невтішні прогнози і називають СПУ технічним гравцем, головне завдання якого – критикувати конкурентів партії влади. На успіх «малинові» можуть розраховувати хіба що в регіонах, де «біло-блакитні» хронічно не сприймається виборцями, та в нецікавих регіоналам глухих куточках країни.
Християни знайшли гроші
Колишній фінансист «Народної самооборони» Давид Жванія відмовився від ідеї будувати власну парторганізацію і знайшов для себе вже готову політичну квартиру – Християнсько-демократичний союз. Вступ відомого грузина до його лав став взаємовигідним кроком: ХДС завдяки його грошовим вливанням отримає можливість продовжити політичне життя, Жванія здобув право брати участь у регіональних перегонах. Партквитком ХДС найближчим часом збираються обзавестися й інші депутати групи «Право вибору», яку створив в парламенті Жванія. У свою чергу лідер християнських демократів Володимир Стретович, який за сумісництвом виконує функції віце-прем’єра в опозиційному уряді, вочевидь, мусить приєднатися до «правовиборців», що «тушками» входять до коаліції.
Зважаючи на невисокий рейтинг ХДС та відсутність активних зусиль з боку керівництва і новоявленого спонсора для його підвищення, на місцевих виборах партія також виконуватиме роль помічника влади. Але, на відміну від соціалістів, цей соратник працюватиме не за ідею «партнерства заради творення», а за конкретну винагороду – входження до коаліції на правах фракції, отримання посад в уряді та місць у списку на майбутніх парламентських виборах. Жванія – бізнесмен, а не благодійник. Один із членів «Права вибору» Сергій Василенко вже рекламує себе як майбутнього міністра з надзвичайних ситуацій.
Фронтовики звільнені в запас
Політична сила Арсенія Яценюка відкинута новим законом про місцеві вибори на узбіччя політикуму. Лише 19 партійних осередків «Фронту змін» мають річний термін існування і можуть брати участь у виборах. Мабуть, владі «конструктивна опозиція» під час регіональних виборів не потрібна. Цієї осені фронтмену фактично залишається лише спостерігати за процесом боротьби здаля, імітуючи бурхливу діяльність, та готуватись докласти максимальних зусиль для підтримки Фронту на плаву до парламентських перегонів. Арсеній Яценюк повинен використати вимушену перерву з користю і провести роботу над помилками.
Перші ознаки початку процесу переосмислення вже є: фронтовики відійшли від песимістично-войовничих кольорів на партійних прапорах і офіційно змінили мету діяльності, вживши для її формулювання прості й зрозумілі слова: «побудова країни динамічного, сталого розвитку, у якій буде втілено європейські цінності свободи, рівності, справедливості, солідарності та толерантності…» Що ж до публічних ініціатив, то тут ще непочатий край роботи. Одна з останніх акцій – з 26 липня «Фронт змін» розпочав громадське обговорення проекту Податкового кодексу. Незрозуміло, який сенс критикувати повернутий на доопрацювання документ, що зараз в Кабміні переписується мало не з чистого аркуша? Новий проект уряд обіцяв представити на суд громадськості ближче до вересня.
Восени Арсеній Яценюк очікує об’єднання опозиціонерів навколо консолідуючої ідеї. Попри утопічність на перший погляд такого сценарію, повністю виключати його не варто. Об’єднати непримиренних ворогів може прагнення гуртом завадити скасуванню політичної реформи.
Єдиноцентристи озброїлись політологом
Колишній «сірий кардинал» президента Ющенка Віктор Балога кілька тижнів тому був за крок до повернення в публічну політику в якості міністра з надзвичайних ситуацій, проте в останній момент не склалося. Тож Балога занурився у партійну роботу. «Єдиний центр» розпочав бурхливу діяльність: оголосив про намір йти на місцеві вибори, затіяв внутрішню реорганізацію і взяв на себе роль «збирача партій», запропонувавши кільком структурам стати під свої прапори. Бажаючих поки що не виявилося. Проте одним придбанням єдиноцентристи все ж можуть похвалитися – залучили до своїх лав колишнього радника Балоги політолога Вадима Карасьова, якому час від часу даватимуть покерувати.
Віктор Балога розбудовував «Єдиний центр» понад два роки і, попри кадрові й іміджеві втрати останніх часів, має шанс отримати непогані політичні дивіденди. Наявність розгалуженої партійної структури і міцні позиції Балоги на заході країни дають можливість отримати пристойний результат на місцевих виборах та запропонувати свої послуги конкурентам на прийнятних умовах.
Нашоукраїнці випробовують Говерлою
Партія, народжена Майданом, нині перебуває в скрутному становищі. Віктор Ющенко хоч і звільнений вже від виконання президентських обов’язків, проте занурюватись у партійні клопоти не збирається. Недивно, що у політикумі останнім часом курсують чутки про зміну лідера «помаранчевих». Серед найбільш вірогідних претендентів називають екс-главу СБУ Валентина Наливайченка. Кандидат вже навіть узяв участь у ритуальному сходженні на Говерлу, щоб відповідати критеріям партійного керманича. І заявив про готовність «летіти хоч на Марс», аби лишень патріоти об’єдналися. Та все ж очікувати на зміну головного обличчя «Нашої України» не варто. І справа не в тому, що Наливайченку ще потрібно пройти випробування пірнанням в ополонку на Водохреща. Для Віктора Ющенка партія – це щось на зразок чисельних старожитностей із його колекції, які мають перебувати виключно у власності господаря, хоч і в запиленій комірчині. Навіть загроза знищення експоната не змусить віддати його на зберігання іншому.
За останній час «Наша Україна» втратила спонсорів і найкращі кадри, в її лавах залишилися лише найвідданіші соратники колишнього президента, яким просто нікуди йти. Брати участь у будь-яких виборах в такому стані партії протипоказано. Важко уявити, що під час місцевих перегонів Віктор Ющенко очолить список партійців навіть в раду обласного рівня, тим паче змагатиметься за крісло мера, але від задоволення зайвий раз покритикувати колишнього партнера Юлію Тимошенко він точно не відмовиться.
Перші на пікетах
Кілька останніх місяців мало яка акція протесту проти дій влади проходить без участі представників ВО «Свобода». Якщо ж за її наслідками хтось потрапляє до міліцейського відділку, зазвичай це теж вони. Від «свободівців» харківській владі дісталося за вирубку парку, депутатам-«тушкам» – за зрадництво, лідерам БЮТ та НУ-НС – за формування списків на фінансовій основі, уряду – за недолугий Податковий кодекс, патріарху Московському і всєя Русі Кірілу – за візит до України напередодні виборів тощо. Активність цієї позапарламентської партії вражає, особливо на тлі інших безпорадних і розгублених опозиційних сил.
«Свобода» вміло підігріває протестні настрої українців і оперативно їм підіграє. Як відомо, в умовах панування у суспільстві зневіри, розчарування та байдужості до влади часто приходять радикали. На виборах до Тернопільської облради минулого року партія зайняла перше місце, і вже зараз соціологи прогнозують подолання нею 3% бар’єру на виборах до парламенту. Тож підсумки місцевих перегонів можуть винагородити Олега Тягнибока за докладені зусилля – принаймні, на заході країни.