Історик Володимир В'ятрович звертає увагу на прийняттям польським парламентом постанови, якою кваліфікував події на Волині в 1943 році як "етнічну чистку з ознаками геноциду".
„Активізація політичних дискусій у Польщі довкола польсько-українського конфлікту здебільшого є наслідком зростанням у сусідній державі впливів радикальних правих сил, зокрема так званих кресов'яцьких організацій”, – наголошує експерт.
Проте, за його словами, такому ставленню сприяє і невизначеність офіційного Києва щодо ключових питань українського минулого, що, у свою чергу, провокує „окремих польських політиків до спроб нав'язати йому їхнє власне бачення”.
„І якщо польські політики й надалі ігноруватимуть спроби українських проєвропейських громадсько-політичних діячів почати діалог, то вже незабаром вони спостерігатимуть за іншими відзначеннями з участю їхніх "українських" "партнерів" — вже в 2020 році на державному рівні Росія та Україна можуть святкувати століття перемоги над "білополяками" та їхніми "петлюрівськими посіпаками", а потім згадуватимуть і про "золотий вересень", і про "звільнення від гніту панської Польщі" у 1939 році”, – вважає історик.
Публіцист і письменник Юрій Винничук також зупиняється на питанні про Волинську трагедію, акцентуючи увагу на незнанні українських політиків історії.
„Але Табачнік не був би Табачніком, якби не проявив себе "фахівцем у цій темі", як він сам себе нарік. Тому й ляпнув спочатку про "60-тую гадавщіну валинскай трагєдіі", а далі і про 100 тисяч польських жертв, що, звичайно, не підтверджено жодними даними. Таке враження, що ніхто насправді не бажає ті жертви порахувати, щоб чого доброго не довелося говорити про 20 тисяч”, коментує письменник виступ Табачника в ефірі Шустер-лайф.
„Та найбільше мене таки здивував "фахівець" Табачнік, заявивши, що коли Радянський Союз ввів у 1939 році війська в Польщу, то "він не нападав, жодного пострілу не було". І це каже історик! А тим часом у студії сиділи справжні історики, тільки ж їм слова не дали. До відома Табачніка окремими пострілами під час совєцької окупації не обійшлося”, – наголосив він.
Письменник Юрій Андрухович пише про свій „символічний переліт” з Стамбулу до Софії, адже в обидвох столицях масово протестують незгідні з владою громадяни.
„У Стамбулі жорстко: там розганяють і придушують. У Софії поки що м'яко. Влада про всяк випадок притримує поліційні підрозділи звіддалік. Бійці кучкуються в околицях затінених буйною зеленню пишних театральних палаців. Так наче їх усім полком привели на виставу. Мистецтво належить народу. Точніше – його найкращим синам у поліцейських мундирах. Цікаво, чи кинулися б вони виконувати злочинний наказ із такою ж рвійністю, що й їхні турецькі колеги? Чи все-таки Болгарія – не Туреччина? А Україна?”, – пише Андрухович.
„У болгар, виявляється, як і в нас, явний перебір із лайном у політиці. Країною править уряд, покликаний до життя вельми деструктивною та вкрай корумпованою коаліцією комуністів і турків (у болгарських турків як нацменшини власна партія, й вона традиційно розігрує свою "золоту акцію", приєднуючись до комуністів)”, – додає він.
Директор АО "Адвокатська фірма "АКТІО" Володимир Ямпольський, проаналізувавши судову практику, дійшов висновку, що кожен інтернет-користувач може понести покарання не лише за свої висловлювання у Всесвітній мережі, але й за анонімні дописування.
„Навіть у сусідній Росії, де проблема цензури значно гостріша , ніж в Україні, судова практика стосовно відповідальності власників веб-ресурсів ліберальніша. Наприклад, там і досі інтернет-ЗМІ не несуть ніякої відповідальності за те, що пишуть на форумах і в чатах їхні читачі”, – пише правник.
Журналіст Сергій Андрушко пише про порушення обов'язкової письмової реєстрації народних депутатів у ВР, яка продовжує не збігатися з електронною.
„У парламенті триває дивне голосування – депутатам з провладних та опозиційних фракцій, які відсутні через хворобу, або не були зареєстровані – вдається один або навіть кілька разів натиснути кнопку для голосування впродовж цього ж робочого дня. 6 червня депутати Володимир Бойко і Станіслав Скубашевський не прийшли до Парламенту, бо були хворі. Про це зазначено в письмовій реєстрації на сайті ВР. Але картки депутатів Бойка і Скубашевського 5 разів проголосували "ЗА" цього ж дня – за постанову про обрання нових суддів”, – зазначає журналіст.
„Лише за один день 18 червня я нарахував 5 депутатів, які були хворі чи незареєстровані, утім їхні картки голосували хоча б один раз. Серед них регіоналка Ганна Герман, бютівець Сушкевич В.М, депутат Мхітарян Н.М.”, – пише Андрушко.
Громадський активіст Ігор Луценко акцентує увагу на внесенні Софії Київської і Лаври до „чорного списку” ЮНЕСКО.
„Вперше за всю українську історію такі авторитетні країни, як Німеччина та Швейцарія, буквально підняли питання про включення нас у той злощасний список. Так ми дохазяйнувалися, так "гарно" бережуть наші святині чиновники, що у іноземців вже терпець уривається”, – наголошує Луценко.
”Зокрема, вступилася Росія. Бо вона доклала реальних зусиль, щоб наші памʼятки нищилися. Це її капітал фінансує ці злочинні будівництва. На забудові на Гончара 17-23, висить реклама Внєшторгбанку, цей банк у суді виступає на стороні забудовника, проти місцевої громади. Російські державні чиновники допомагають фальшувати "дозволи" ЮНЕСКО на будівництво”, – додає він.
Народний депутат України. Член фракції "Батьківщина" Геннадій Москаль заявляє, що в Україні діє особливо небезпечна злочинна група з числа працівників митниць і контрабандистів.
„Тільки під час мого депутатського розслідування встановлено, що в період із 1 січня 2012 року по 4 червня 2013 року через митний пост Порубне Чернівецької митниці було пропущено 489 автомобілів на фірму "Гараж Логістик" (м. Москва), а також 458 переміщень на фірму "Торговий партнер" (м. Москва)”, – пише експерт.
„Дуже прикро, що питання контрабанди турбує тільки комітет ВР України з питань боротьби з організованою злочинністю й корупцією. А де адекватні дії для боротьбі з контрабандою з боку СБУ, МВС, Міндоходів і зборів? Невже при страшній фінансовій скруті, яка сьогодні є в Україні, державні органи дозволяють такі масштабні махінації?”, – дивується Москаль.