Найбільші виверження вулканів у історії людства

Тоба (Індонезія). Одне з найбільших вивержень на Землі за останні 25 млн років, що трапилося в останній льодовиковий період і призвело до вюрмського зледеніння. Внаслідок "вулканічної зими", яка настала після викиду в атмосферу 1 тис. км. куб. порід, середня глобальна температура знизилася на 10 градусів, що, на думку багатьох учених, різко зменшило кількість людства (до критичних 10-20 тис. осіб) та фауни.

Санторин (Греція). Вибух вулкана викликав гігантське цунамі (заввишки, згідно з різними оцінками, від 18 до 100 м) та землетрус, призвівши до раптового занепаду, а відтак загибелі мінойської цивілізації з центром на острові Крит. Хмара попелу простяглася на 200-1000 км.

Везувій (Італія). Викинутий в атмосферу на висоту 32 км попіл, гнаний сильним вітром, накрив давньоримські міста Помпеї, Геркуланум, Оплонтис та вілли Стабія і призвів до повного затемнення неба ("вулканічної ночі") в тамтешніх околицях. Відтак шість хвиль викидів вулканічних порід, які рухалися з неймовірною швидкістю, зруйнували міста.

Хатепе (Нова Зеландія). Під час останньої найбільшої за 20 тис. років експлозії на острові в атмосферу вилетіло 120 км.куб. вулканічних матеріалів, а висота еруптивної колони сягнула 50 км, що спровокувало локальне цунамі. Потоки вулканічних матеріалів спустошили місцевість у радіусі 80 км. Нова Зеландія була тоді незаселеною, та вибух Хатепе все одно вплинув на людство, бо різко змінив клімат

Тамбора (Індонезія). За об'ємом викинутого в атмосферу матеріалу (150-180 км.куб) вулканічний вибух став одним із найбільших в історії людства. Загинула 71 тис. осіб, було знищено культуру жителів острова Сумбава, вимерла тамборська мова. Виверження спричинило глобальні кліматичні зміни й аномалії, зокрема "вулканічну зиму", 1816-й увійшов до історії як "рік без літа" через низькі температури, що запанували в Північній півкулі.

Кракатау (Індонезія). Виверження вулкана знищило більшу частину острова у Малайському архіпелазі. Зіткнення магми з водою каталізувало потужний гідромагматичний вибух, що викликав цунамі, а також пірокластичний потік заввишки 900 м, які забрали життя понад 36 тис. осіб на островах Ява та Суматра. Колона з попелу й газу здійнялась у мезосферу вище ніж на 70 км, а відтак золою було посипано площу понад 1 млн км.кв. За оцінками геологів, цей вибух за своєю силою не менш ніж у 10 тис. разів перевищував ядерну бомбу, що знищила Хіросіму (близько 200 Мт тротилу).

Монтень-Пеле (Малі Антильські острови, Франція). Унаслідок експлозії вулкана та урагану, що виник опісля, за кілька хвилин було дощенту зруйновано місто Сен-П'єр, що мало 28 тис. населення. Після катастрофи там вижили тільки дві людини: в'язень одиночної камери та чоботар, який жив на околиці (невдовзі помер від опіків). Місцевість, яка прилягала до вулкана, була засипана каменями об'ємом 7-8 м.куб. у радіусі 2 км.

Сент-Геленс (США). Виверження вулкана, яке настало після кількох місяців порційного викидання попелу й газу, спровокувало селі, які, своєю чергою, знесли частину гори й відкрили шлях лаві, що рухалася зі швидкістю 1 тис. км/год. Попіл здіймався на висоту 25 км, що призвело до "вулканічної ночі" видимість у місті, розташованому за 400 км від кратера, зменшилася до 3 м серед білого дня, а на відстані 145 км від Сент-Геленсу шар попелу сягав 12 см. Площа 600 км.кв; вигоріла до стану місячного ландшафту, загинули 57 осіб і велика кількість фауни.

Невадо-дель-Руїс (Колумбія). Відносно невелике виверження призвело до численних жертв і стало четвертим за смертоносністю в історії людства. Лава розтопила льодовик біля вершини вулкана, спричинивши зсуви та лахари (грязьові потоки), що викликали ерозію і згодом накрили невеличке місто Армеро, у якому загинуло 25 тис. осіб із його 30 тис. населення. Виверження коштувало уряду Колумбії $7,7 млрд прямих і непрямих збитків (20% ВВП на 1985 рік).

Пінатубо (Філіппіни). Унаслідок експлозії, що настала після тривалої 611-річної перерви, загинуло 875 осіб, було знищено стратегічну військово-морську та базу ВПС США. Висота еруптивної колони сягнула 34 км, а попіл накрив непроникною завісою небосхил над ділянкою, що мала площу 125 км.кв. На певний час ця територія занурилась у цілковиту темряву. Попіл сипався у В'єтнамі, Камбоджі та Малайзії. Наслідком катаклізму став потужний викид аерозолів у стратосферу, падіння глобальної температури на 0,5 градусів та зменшення озонового шару (зокрема, утворення великої дірки над Антарктидою).