Ріаліті-шоу

Цьогоріч «ТАМ» вийшов за ним же декларовані ме­­жі – замість семи днів творіння зайняв десять діб. Доволі часу, аби переглянути деякі проекти, інші – проанонсувати й укотре переконатися: будь-який вітчизняний арт-форум провокує на питання, але не квапиться з відповідями. Деякі узагальнення за результатами поба­­­­ченого й почутого на мисте­­цькому «Тижні» Тиждень журнальний пропонує у вигляді вокабулярія – короткої абетки, необов’язкової за характером, та, сподіваємося, адекватної цій події за змістом.

 

А – Актуальне мистецтво. Синонім до термінів contemporary art або сучасне мистецтво (дехто вбачає різницю). Відмінності в нюансах: якщо Рембрандт – сучасний художник для жителів Голландії ХVII століття, то для нас – ні. Якщо автор полотна «Битва руських із кабардинцями» Іван Нестеренко – наш сучасник, то актуальністю від його творчості й не тхне. Працюючи тут і тепер, актуальний митець не прагне епатажу, не сушить голову над засобами самопросування (це, швидше, сфера contemporary), він обстоює живий експеримент – формально, змістовно, технологічно. Через це, на думку організаторів «ТАМ», в одній фестивальній площині вільно монтуються класики художнього андеграунду, «середньовічні» мит­­­­­­­ці, що вже виборсалися з учнівських пелюшок і продукують потужні ідеї, та зовсім зелена юнь. Актуальне – це найцікавіше на даний момент.

 

Б – «Б. Н.». Слоган «ТАМ-2009», загадковіший за торішній загальник «Потенція порожнечі». «Б. Н.» – без назви, без штампів, без упереджень. Дивіться та думайте – і вам воздасться.

 

В – Влодкауфман. Ініціатор «Тижня актуального мистецтва» й координатор блоку «Авторські проекти». Справжня динамо-ма­­шина мистецького поступу, графік, живописець, сценограф, пропагандист перформансу та гепенінгу. В кращому розумінні слова наставник для багатьох, навіть коли вони в цьому не зізнаються, а він сам цього не визнає. «Для мене давно не існує якоїсь стабільної технології, – стверджує художник, – визначальною є ідеологія. Якщо я вважаю, що певну ідею краще втілити в театрі, я співпрацюватиму з театром. Якщо ліпше перформанс – буде перформанс. Коли почерк автора впізнається, це означає, що він зупинився й виготовляє кавер-версії раніше ним віднайденого».

 

РУСЛАН ТРЕМБА. "Не боюся", скульптурна комп’ютерна графіка

 

Г – Глядач. «Я би дуже здивувався, якщо б на «Тиждень актуального мистецтва» люди ходили, як на футбол» (див. Влодкауфман). Обсерватори актуальних художніх дійств кількісно нечисленні, якіс­­но – різношерсті. Перехожі, котрі спромоглися у вуличних несподіванках розгледіти фестивальні артефакти, за віком, фахом, конфесійною приналежністю та політичними віруваннями гетерогенні. Більш цілісна молодіжна тусовка, що вечорами відвідує головний майданчик «ТАМ» (див. Фабрика), – відкрита до мистецького пошуку й налаштована на інноваційність. Хоча й тут не без сюрпризів: Ольгу Олександрівну (64 роки) на фестиваль затягли онуки Олексій (9 років) і Назар (7 років), випадково почувши якісь незвичні звуки, що долинали з будівлі по вул. Б. Хмельницького, 124. Малим сподобалися блискучі скульп­­тури-ужастики Руслана Трем­­би. Більше дітиська оглянути не встигли: перестрашена бабуся чимдуж тягла їх назовні, до нормального життя, коментуючи по ходу, що «тако-о-о-о-го» вона ще ніколи не бачила.

 

Ґ – Ґешефт. Для ініціаторів фестивалю бажаний, але поки примарний. Для учасників комунікативний, та поки не матеріальний. Публіка у виграші за принципом «А що, римляни, буханець хліба вам ще не видовище?»

 

Д – Дзиндра Олесь. Художник, засновник «Музею ідей», ку­­ратор фес­­тива­­лю «КіноЛев», творець од­­­нієї з найбільш контроверсійних робіт, представле­­них на «Тиж­­­ні», – інсталяції «Тріо». Хитросплетіння підсвічених скляних трубок, музика Йоганна Себастьяна Баха та присутність автора утворили декларований терцет. А сусідство з інсталяціями Rana Ростислава Котерліна та «Електросвині» Олекси Фурдіяка, в яких мистецький сенс народжувався завдяки іронічній декомпресії національних символів – жаби та свині – забезпечили інтелігентному «Тріо» необхідний контраст. Оцінити несподівану тріаду можна до 7 вересня включно за адресою: «Музей ідей», вул. Валова, 18а.

 

Е – Еврика. Архімедовий вигук із нагоди відкриття гідростатичного закону цілком доречний у випадку, коли глядачеві вдалося розшифрувати той чи інший мистецький концепт (див. Дзиндра). Або здалося, що вдалося.

 

СЕРГІЙ ПЕТЛЮК. "Сни про Європу", відеоінсталяція

 

Є – Європа. На щастя, під час заходів «ТАМ» згадується дозовано й украй бережно. Цілком доречна у відеоінсталяції Сергія Петлюка «Сни про Європу»: купа подушок, на які проектують зображення людей, і голоси, що назвами міст Старого Світу чи то грають у пінг-понг, чи, швидше, марять. Попри пред­­метну м’якість, прозорий відеонатяк на жорсткі українські соціореалії.

 

Ж – Жертва (див. Глядач або Художник). Абсолютно необхідна, коли йдеть­­ся про мистецтво.

 

З – Звуковий супровід. Цілком доречний, коли йдеться про актуальне мистецтво. Постає як складова окремих проектів; як базова складова окремих проектів; як окремі проекти, де візуальне на аван­­сцену не пне­­ть­­ся. Серед остан­­­ніх – відеозвукові впра­­­ви формації RESTart, вис­ту­­пи гуртів Zsuf і «Зелені Сес­три», текс­­ти, відео та музика від Юрка Іздрика, медіатеатр Юрія Синенького та На­­­­­талії Ільчук. Як кажуть у народі, синтез мистецтв насущний даждь нам днесь.

 

И, Ї, Й, У, Ц, Ч, Ь, Ю – Літери української абетки. Тут свідомо пропускаємо.

 

І – Інсталяція. Часто вживаний під час арт-форумів термін, який зі зростанням градуса сприйняття набуває ширших значень та емоційних відтінків – у діапазоні від фахового визначення форми сучасного мистецтва, що являє собою просторову конструкцію, створену завдяки оригінальному поєднанню звичайних речей і/або введенню їх до екстраординарного контексту, до образливого, але при цьому пристойного слова (наприклад, «От така інсталяція, малята»).

 

К – Контекст. Гуманітарна категорія, що за кількістю інтерпретацій наближається до рекордних 400 визначень поняття «культура». Коротко: система координат, без урахування особливостей якої неможливе розуміння об’єкта (див. Об’єкт). Розширена формула прозвучала в діалозі учасника й гостя фестивалю. «І навіщо те мистецтво, коли ми й так у приємному місці могли зібратися та потусувати?» – «А як же контекст?»

 

Л – Лаконізм. Якщо лаконічність – сестра таланту, то Ервін Редл – геній. Австрійський штукар запропонував дві лінійки зі світлодіодів, що візуалізують прості звукові сигнали, часом збігаючись зі звуком, інколи – збиваючись з такту (див. Табурет). Його Speed Shift («Зсув швидкості») стала найбільш тривалою з погляду експонування інсталяцією «ТАМ» – помилуватися двома білими змійками можна щоночі до 30 вересня (подвір’я монастиря Бернардинів).

 

М – Мистецтвознавець. Наче Дід Мороз: дорослі вже не вірять у його існування, проте ще па­­м’ятають приємне відчуття, коли вірили. І досі страшенно ображаються, що він більше не приходить, але роблять вигляд, ніби тепер він їм не потрібен. Це – наяв­­на схема стосунків українських художників і українських мистецтвознавців. У ролі Діда Мороза – мистецтвознавці.

 

Н – Навчання. Те, чого на думку координатора «МедіаДепо» Богдана Шумиловича, бракує молодим художникам, які бажають не лише пензлями вимахувати, але й на повну використовувати найновіші технології. Вітчизняна освіта й надалі обмежується академічним малюнком, пластичною анатомією та загальним уявленням про золотий переріз. Тому «Медіа­Депо» допоки виконує дидактичну функцію, представляючи зразки «нових медіа» від найпрестижніших європейських фестивалів. У фіналі «Тиж­­­ня», 4 – 6 вересня, ще можна буде переглянути кілька програм, зокрема, твори перемож­­ців ARS Elec­tronica’2008 («Фаб­­рика Повидла», вул.
Б. Хме­­льницького, 124).

 

О – Об’єкт. Термін, яким окреслюються наявні в дійсності предмет, процес або явище (див. Реальність), на яке спрямована діяльність суб’єкта. Якщо об’єктом стає сам суб’єкт, то реальність або множиться, або утворюється подружжя.

 

П – Повидло. Харчовий продукт. Залежно від смаку споживача кваліфікується або як смачний, або як гидотний (див. Фабрика).

 

ІЛОНА СІЛЬВАШІ, ЯРОСЛАВ ПРИСЯЖНЮК. "Подвоєння реальності", інсталяція

 

Р – Реальність. Поняття дискусійне. Часткова відповідь – у львівському середмісті, на под­­вір’ї монастиря Бернардинів. Робота Ілони Сільваші та Ярослава Присяжню-­­­
ка «Подвоєння реальності» – це кілька розташованих просто неба полотен, на яких у кислотних кольорах повторено архітектурні елементи, що перебувають позаду інсталяції. «Потроєння» реа­­льності від­­­­­бувається в мить, коли деякі осо­­­би шикуються в чергу по фотопортрет на тлі «под­­воєн­­­­­ня». Тандем про­­­­­­понує зами­слитися над неможливістю існування незмінних констант – «усе тече, все помножується».

 

С – Стіна. Для актуального мистецтва – незамінна деталь, опора й муза водночас (див. Яйце). Найбільш активно використовувалася дуетами Олексій Хорош­­ко – Сергій Петлюк (медіа-проект «Сті­­на» – проекція на оборонні мо­­настирські мури найпростіших піктограм, здебільшого дорожніх знаків, у неочікуваних комбінаціях) та Олексій Хорошко – Сергій Савченко (медіа-об’єкт, живопис «Інший» – зображення «крикливих голів» у картинній галереї відбивалися та переломлювалися в дзеркалах та на екранах, як і відображення відвідувачів). За вибірковим опитуванням, ці проекти зібрали найбільше схва­­льних відгуків. У тому числі, з вуст колег – а це дорого коштує.

 

Т – Табурет. Завдяки однойменній інсталяції та перформансу хар­­кі­в’я­­нина Гамлета Зіньков­сь­­кого предмет умеблювання набув філософської глибини, водночас продовжуючи виконувати утилітарну фун­­­кцію. Розвісивши та розставивши найпростіші зображення табурета, митець піднявся на ослінчик, щоб зійти з нього рівно за добу. День і ніч художник думав про вбивство часу, яким сповнене життя будь-якої людини – в чергах, на пішохідних переходах, у порожніх балачках. Або в непевних конструкціях, як ось Редлові інсталяції (див. Лаконізм). «Я на бруківці намалював чоловічка, котрий вказує пальцем на цей твір і питає: «Що це за стрічки?» А потім намалював контур чоловічка з відкритим ротом і написом: «Здивування Гам­­­-
лета». Це була моя реакція, бо я таку фігню не розумію». Судячи з реакції аудиторії, перформанс самого Гамлета якщо був і не втямки, то принаймні викликав повагу й співчуття.

 

Ф – Фабрика. Промислове підприємство. Завдяки креативу організаторів і в поєднанні з «повидлом», споруда колишньої консервної фабрики постала як виставковий майданчик. До завершення імпрези «Фабрика Повидла» – це кілька макабричних залів, у настінній плісняві яких скоро може народитись інша фор­­ма життя. За масовими свідченнями учасників фестивалю, ідеальна для їхніх робіт декорація та контекст.

 

Х – Художник. Особа вразлива, нервова, але говірка. Буває двох типів. Ті, хто подумки сподіваються на власну обраність, а вголос – на диплом. І ті, хто вважають, що божественна іскра розгориться й без академічного під­­­-
твердження, була б холодною голова, а серце – гарячим. Другій категорії – пряма дорога до Школи перформансу (див. наступну позицію).

 

Ш – Школа перформансу. 4-ден­­­на програма, яку провели польський перформер-педагог Януш Балдиґа та професор мистецтва й куратор зі Швейцарії Сибіл Омлін. Результати занять як професійних художників, так і аматорів, продемонструють 4 вересня (з 15.00, «Фабрика Повидла»). Витвори мистецтва real time, яке балансує на межі візуального й театрального, метри жанру показуватимуть із 4 до 6 вересня включно.

 

Андрій Сагайдаковський. "Щасливе життя", живопис

 

Щ – «Щасливе життя». Проект Андрія Сагайдаковського – художника, якого називають то «видатним аутсайдером українського мистецтва», то «ключовою фігурою вітчизняного contem­­porary art». І це попри те, що його роботи регулярно експонують, мінімум, київські галереї. «Щасливе життя» – наочна демонстрація, як влучна ідея та вірність собі трансформуються у вільно конвертований продукт. Живопис на килимках (зворушливі китиці визирають з-під олійного шару), су­­про­­відні написи й довільні те­­ми – щастя і в тарілці зупи, і в дитячій посмішці, і в розкішному бюсті Віолети з Коломиї. Щастя є, його не може не бути.

 

Я – Яйце. Дієва зброя і українських студентів, і французьких митців. Зокрема, Патрік Бейлі-Коуел запропонував охочим жбурляти продукт курячого виробництва в намальоване чорне вікно й виводити вугіллям слово, що римується з «райце», будь-якою мовою. Готова інсталяція – загиджена написами та яйцями естетськи підсвічена стіна й порожня тара.