Відверто кажучи, я трохи побоювалася поїздки до Сирії, все-таки ісламська країна з яскраво вираженою нелюбов’ю до прогресивного капіталізму… Побоювання розвіялися в мить, коли на вулиці я потягнулася по апельсин на дереві і з десяток сирійців одразу кинулися на допомогу, причому цілком безкорисливо. Безкорисливість сирійців переслідувала мене всю поїздку: в Дамаску мене частували кавою, в Пальмірі вручили в подарунок повний кульок фініків, а на вулиці Алеппо обсипали з голови до ніг пелюстками троянд місцеві хлопчаки.
Дамаск
У перші хвилини столиця Сирії, скажемо відверто, не викликає захоплення. Сірі бетонні будинки, обплутані дротами, метушня на вулицях, суворий погляд президента з плакатів на кожному розі… Й незмінні корки – за населення в п’ять мільйонів мрії городян про метро розбиваються об заборони археологів. Куди не копни – наштовхнешся на культурний шар, містові ні більше ні менше 7 тис. років!
Атмосфера змінюється в старому Дамаску, або, як його називають араби, – Медіні («місто» арабською – Ред.). Блукати його лабіринтами хочеться нескінченно, прилипаючи до блискучих вітрин ювелірних крамниць, заходячи на філіжанку міцної кави з кардамоном у затишне кафе… Тут, на вулиці Прямій, апостол Павло прозрів фізично й духовно, почавши свій шлях проповідника. А за рогом – кав’ярня, де з часів халіфів і до цих пір збираються люди послухати оповідачів епічних балад, чиї розповіді й лягли в основу казок «Тисячі й однієї ночі». Але особисто мені найунікальнішим місцем здалася стародавня мечеть Омейядів, де мирно сусідять християни і мусульмани.
Окрема тема дослідження Дамаска – ресторани, часто добре замасковані за непримітними дверима. Потрапляючи до них, ви опинитеся в квітучому саду з мармуровими фонтанами та дивовижними птахами. Вечорами тут складно знайти вільні місця: за негласним законом, чоловік зобов’язаний вечорами виводити дружину «в світ», почасти щоб урізноманітнити її життя, адже в більшості своїй сирійки не працюють. Утім, працювати їм не забороняють – тутешні жінки самі вважають за краще займатися споконвічно жіночими справами і, як кажуть, відчувають себе при цьому чудово. «Жінка – це королева!» – саме так ставляться до представниць прекрасної половини людства сирійські чоловіки. Принаймні не втомлюються про це говорити й скаржитися на море своїх обов’язків і брак прав.
Загалом Сирія країна світська, й жінок під паранджею в містах зустрінеш нечасто, але здебільшого сирійкі одягаються не яскраво. При цьому з-під рукава скромної сукні часто поблискують із десяток масивних золотих браслетів – саме кількістю золота тут і визначається ошатність. Власниці скарбів не бояться ходити самі ночами – жінку тут не скривдить навіть запеклий злочинець, і, як стверджують місцеві жителі, Сирія є однією з найбезпечніших країн у світі. Тут практично немає крадіжок, люди не бояться залишати на ніч незачинені автомобілі. Більше того – часом навіть ювелірні магазинчики замикають лише на замок, що називається, від чесних людей.
Незмінний атрибут усіх ресторанів – кальян, він же наргіле. Сирійці по-східному неметушливі, й уже з самого ранку в традиційних кафе можна спостерігати неквапливу чоловічу бесіду під наргіле та нарди. За час перебування в Дамаску ми перепробували всі сорти тютюну, переходячи з однієї кав’ярні до іншої, але, мабуть, найромантичніше місце й час для наргіле – захід сонця на горі Касьон, звідки все місто видно як на долоні.
Алеппо
Шлях із Дамаска в Алеппо, друге за величиною місто Сирії, його ще називають північною столицею, лежить через невеликі міста. В деякі з них варто зазирнути, наприклад, Малула – єдине місце на Землі, де люди до цих пір говорять арамейською мовою – мовою Ісуса Христа. За переказами, її сюди принесла перша християнська свята Фекла. Коли дівчина втікала від римлян, які її переслідували, скеля розступилася й сховала її. До монастиря, де вона похована, стікається багато прочан, і біля келії можна побачити чимало милиць, залишених зціленими. В століття комп’ютерних чудес складно повірити в дива небесні, але особливу енергетику цього місця відчули всі. Особливо після того, як священик прочитав нам молитву арамейською мовою. Чи то стіни храму створюють особливу акустику, чи то звуки особливі, але відчуття, коли вслухаєшся в ці стародавні слова, просто неймовірні. Приводить до тями скляночка терпкого вина, яким щедро частують у монастирській лавці.
Варто було присісти за чашкою кави в старовинному Вірменському кварталі, й ми вже обговорюємо новини України з місцевим лікарем, випускником Київського університету. Не в змозі розлучитися з «братами-українцями», він ще довго водить нас закутками кварталу, показуючи відомі тільки місцевим таємниці міста. В більшості старовинних будинків розташовані дорогі готелі та ресторани, але всередині все залишилося як раніше: інкрустовані перламутром дзеркала, мармурові фонтани, фрески на стінах, проте найцікавіше – підвали з потаємними ходами, що ведуть до цитаделі. Найколоритніше місце в Алеппо – старовинний ринок. Лабіринти його золотих і килимових рядів тягнуться більше ніж на десять кілометрів, у них можна провести не один день, вибираючи покупки. Час тут ніби зупинився: товари з одного кінця ринку в інший доставляють на віслючку, за допомогою ручних прялок тчуть килими, навіть караван-сараї, в яких колись зупинялися торгівці з Тегерана й Бухари, як і раніше, чекають на гостей… Призупиніться на хвильку біля якоїсь лавки, й вас уже ведуть досередини під білі рученьки, посадивши на подушки, напувають кавою, розпитують про здоров’я мами-тата й інших родичів і лише після цього пропонують щось «тільки для вас». Приємно, звичайно, усвідомлювати свою ексклюзивність, головне при цьому не забувати, що сирійців вважають найкращими торгівцями в світі… Й собівартість може бути завищена вдвічі, а то й утричі. В подяку за покупку вам обов’язково подарують що-небудь на пам’ять: строкату шийну хустку, миленьке намисто, пакет фініків або кульок дуже смачних булочок.
Пальміра
Від Дамаска до Пальміри лише три години на авто. Через деякий час пустеля змінює нескінченні базари, й тільки зрідка видно оазу або чорні шатра бедуїнів, котрі якимось дивом виживають тут. Ближче до Пальміри бедуїни множаться, можливо, тому головний номер місцевих ресторанів – делікатеси бедуїнської кухні, а сувенірні крамниці набиті прикрасами жінок-дикунок із пустелі.
Пальміра особливо гарна вночі: колони, храми, фортеця на горі в дивному світлі ліхтарів, тільки ти й вічність. Поселитися можна просто біля стародавнього міста в старовинному готелі «Зенобія», в якому довго жила Агата Крісті, написавши тут свій «Східний Експрес». Історія готелю нагадує романи самої Крісті: господиня, англійська баронеса, відправила на той світ свого чоловіка, щоб возз’єднатися з коханим, місцевим бедуїном. Самі розумієте, як нам спалося після таких розповідей.
Автобус знову мчить у Дамаск, звідки цього вечора ми повинні вилетіти додому. Притихлі й трохи сумні від розставання з країною, ми дивимося, як за вікном миготять пейзажі пустелі. Але видно, аби остаточно прив’язати до себе, на прощання Сирія приготувала нам ще один подарунок. Заїхавши в бедуїнську кав’ярню, ми почули містичну мелодію кави. Насипавши жменю зерен у дерев’яну ступу, бедуїн узяв у руки дерев’яну палицю, і… в напівтемряві західнього сонця почала звучати зачарована музика, прекрасна й давня, як сама Сирія.
ПРИДОРОЖНІЙ СЕРВІС.У кав’ярні «Багдад» на трасі Дамаск – Пальміра
ТРАНСПОРТ СХОДУ.
ДАХИ АЛЕППО. Сучасна забудова древнього міста: суціль супутникові тарелі й сонячні батареї
МЕЛОДІЇ СИРІЇ. Музиканти з поваги до слухачів навіть у спеку вдягнуті у темні костюми
[1824][1825]
Висячі сади Семіраміди неподалік Дамаска – шедевр архітектури й паркового мистецтва, одне зі славнозвісних Семи чудес світу.
Малула – містечко на шляху з Дамаска в Алеппо, де люди й досі розмовляють арамейскою – мовою Ісуса Христа.
Мавзолей Салах ад Діна (Саладіна), найзнаменитішого мусульманського султана, розташований у старій частині Дамаска.
Східний базар в місті Алеппо – колоритні лабіринти килимів, мідного посуду, антикваріату.
Отримати сирійську візу просто за умови, що у вас у паспорті немає ізраїльської. Прямі рейси Київ – Дамаск – $450. В країні можна недорого взяти напрокат машину з водієм чи без, або шукати пригод на рейсових автобусах