Взявшись за екранізацію подвигів Робіна Гуда, Рідлі Скотт рубонув з плеча із категоричністю, яку можуть собі дозволити тільки класики світового кінематографа. У версії британського метра легендарний персонаж позбавлений усіх своїх найвідоміших і найдорожчих серцям його шанувальників атрибутів. По-перше, Робін Гуд більше не носить свого культового трико, оскільки змушений підкорятися модному реалістичному (в сенсі прискіпливого відтворення історичних подробиць побуту) тренду сучасного Голлівуду. Цей одяг настільки приліпився до екранного лісового героя, ставши своєрідним кінокліше, що згодом перетворився на предмет глузувань – так, 1993 року вийшла пародія Мела Брукса на численні пафосні екранізації «гудіани» «Робін Гуд: Чоловіки в трико». По-друге, завдяки Скотту він утратив свою основну функцію: допомагати бідним, здійснюючи на їхню користь перерозподіл майна багатих.
Видатний режисер, власне кажучи, пропонує своє бачення легенди, виносячи за дужки «все, що було нам відомо до цього». Тож не варто розраховувати ні на хуліганську романтику, ні на анархічний нонконформізм, ні на антикапіталістичний пафос відомої історії. Якщо вірити Рідлі Скотту, вона «приховує» (слоган фільму: «дізнайся, що приховує легенда») дещо зовсім протилежне. За образом благородного розбійника криється, як виявилося, не що інше, як до болю знайоме амплуа Рассела Кроу з його печальним, але добрим поглядом і невід’ємним «базовим комплектом»: сімейні цінності, лідерські якості, демократичні ідеали. З віртуозністю антикризового менеджера Робін Гуд тут одночасно, взявши на себе в скрутний момент функції народного лідера, консолідує ослаблену внутрішніми чварами націю, перемагає зовнішнього ворога – підступних французів – і бореться з тиранією монарха, який «перетворив своїх підданих на рабів». Але головне – обстоює інтереси лендлордів (великих землевласників), при цьому апелюючи до того, що без їхньої підтримки цей самий монарх безсилий. Утім, хоча Робін Гуд і трансформується до невпізнання із захисника експлуатованих на опікуна експлуататорів, дещо від знайомого нам героя все ж залишається – він, як і раніше, чудово стріляє з лука.