«Вперед і вгору» – десята робота анімаційної студії Pixar, яка створила найуспішніші проекти останніх років: кумедні «Тачки», мультики про робота-прибиральника WALL-E і пацючка Ремі («Рататуй»). Новий фільм у форматі 3D затвердив за «піксарівцями» славу експериментаторів, здатних працювати з несподіваними за формою та змістом стрічками. Попри непохитну статистику, котра свідчить про перевагу зооморфних персонажів, Pixar знову відмовилася від óбразів тварин, зробивши головним героєм «Вперед і вгору» 78-річного буркотуна. Поховавши дружину, самотній Карл Фредріксен опинився перед загрозою примусового виселення до будинку для літніх. Однак дідусь вирішив піти всупереч комфортабельному згасанню, вирушити у подорож до Південної Америки, про що вони з дружиною мріяли все життя. Проте сіль у тому, що Карл обрав далеко не пенсійний спосіб пересування – він мандрує у власному будинку, що кориться законам левітації завдяки повітряним кулькам, прив’язаним до даху. В цьому дивовижному летючому пристрої опиняється «заєць» – балакучий і надто енергійний восьмирічний бойскаут, знайомий із дикою природою лише теоретично. Звісно, цей тандем, зліплений із протилежностей, серед яких молодість і старість є далеко не останніми антонімами, потрапить у дивовижну місцину й зустріне там чимало несподіванок. Як і попередні проекти Pixar, «Вперед і вгору» фіксує зовсім не дитячу проблематику: смерть, старість, утрачені ілюзії, соціальну дискримінацію. Втім, це все для дорослих роздумів, натомість малі теж не лишаться з порожніми руками – для них автори стрічки пропонують легкий гумор, цікаві пригоди й красиву картинку. Остання, зрештою, є позавіковим об’єднавчим чинником – технічно «Вперед і вгору» зроблений на межі досконалості, яку варто оцінювати в спеціальних 3D окулярах.
У кінотеатрах України
з 18 червня
