Президент виніс із дому ікони

«На олтарі часу» – під такою назвою в московському музеї образотворчого мистецтва імені Пушкіна 6 травня відкрилася виставка української ікони та скульптури з колекції президента Віктора Ющенка. Її презентація прогнозовано перетворилася на обмін люб’язностями між представниками культурних гілок урядів двох країн. Зокрема, керівник Федерального агентства РФ з культури й кінематографії Міхаіл Швидкой назвав цю експозицію особливим явищем культурного та політичного життя. Дотепер жодна із виставок музейного відділення приватних колекцій не удостоїлася такого визнання.

 

 

«Українська ікона – і про це, на жаль, погано знають у Росії – явище дивне й унікальне, – зазначив Міхаіл Єфімовіч на врочистому прийомі в колі гостей. – Воно перетинається з католицькою традицією, водночас демонструючи й даруючи нам свободу народного сприйняття. Російська ікона канонічніша й суворіша за композицією. Те, що Віктор Андрійович збирає народне начиння, ікону, скульптуру, – важливо. Виставка відкриває не тільки українську душу, а і риси характеру самого Президента України, що по-людськи

зворушливо. Я думаю, було б гірше, якби Віктор Андрійович збирав пістолети чи шаблі. Він колекціонує ікони – й це гарний знак для сусідніх з Україною земель, і для нашої держави також. Я сподіваюся, що цей знак не виявиться облудним».

 

У взаємних «реверансах» його перевершив лише міністр культури й туризму України Василь Вовкун. Промовляючи слово у відповідь, він відзначив той факт, що виставка, яка розгорнулася напередодні інавгурації нового Президента РФ Дмітрія Мєдвєдєва, надає події певного символізму: «Це духовне благословення через українську сакральну скульптуру й народну ікону майбутнього президента РФ і всього російського народу».

 

Сам ініціатор культурного свята до Москви не прибув. Президент Ющенко звернувся до присутніх із вітанням, опублікованим в офіційному каталозі виставки, де розповів, чому він так шанує старожитності: «Українська історія та художня старовина – моє велике захоплення. Як тільки випадає вільна хвилина, люблю читати історичну літературу. Відчуваю величезну радість, коли вдається відшукати гарні речі народного побуту з різних куточків моєї землі. Це надихає і додає сил для щоденних відповідальних справ. Я часто запитую себе і своїх знайомих, які прикрасили квартири чи робочі кабінети українськими старожитностями, – чому це так значимо для нас? Відповідь проста: це національне – й тому найдорожче».

 

 

У Пушкінському музеї на три тижні розмістилася невелика за обсягом, але видатна за своїми мистецькими якостями колекція: 41 ікона та 19 скульптур XVIII–XIX ст. Страхова вартість цих експонатів становить €157 тис. Як розповідає куратор виставки від української сторони, директор видавництва й галереї мистецтва «Родовід» Лідія Лихач, Віктор Андрійович уже 20 років збирає стародавні речі. Та цікавиться він не тільки сакральними, а і звичайними, побутовими предметами, тільки б ті були давніми. Є в зібранні першої особи України й гарний посуд, і дерев’яний велосипед, і старі праски, які нагріваються вугіллям, і унікальні ерев’яні свічники у вигляді голів янголів.

 

Відшукує ці скарби Президент переважно в антикварних магазинах і на «блошиних базарах». Де-що йому, безумовно, дарують – пристрасть нинішнього гаранта Конституції до минувшини загальновідома. Міністр культури й туризму України Василь Вовкун розповів гостям виставки, що Віктор Ющенко дуже любить особисто поторгуватися з продавцями на антикварних «розвалах». Але ті й самі вже обізнані з президент ським інтересом до народного мистецтва та спеціально притримують до приходу Віктора Андрійовича найцінніші та найунікальніші предмети народного промислу й мистецтва.

 

За словами пана Вовкуна, пристрасть Президента України до збирання народних витворів спричинила сплеск зацікавленості наївним мистецтвом в Україні й у світі, що навіть спровокувало зростання цін на старожитності. Міністр, сам запеклий колекціонер, знає, на що потрібно звернути особливу увагу. Так, проводячи шанованих гостей залами виставки, він затримався біля унікальної за красою слобожанської ікони кінця XIX ст. «Ісус Христос – лоза виноградна», на якій зображено Спасителя, котрий витискає в чашу виноградне ґроно з лози, що в’ється з його рани. А зупинившись поблизу іконописних ликів Святого Миколая (їх у колекції кілька), звернув увагу, що цей угодник у народній іконографії та скульптурі часто нагадує Діда Мороза, який, привітавши усе село, утомлений повертається додому.

 

 

 

Оскільки «прототипами» святих і янголів для невідомих авторів українських скульптур та ікон слугували родичі або знайомі, сакральні експонати виставки виглядають домашніми, добрими й дещо кумедними. І напрочуд далекими від усталеного канону. Тло ікон, наприклад, не золоте, а частіше зелене чи синє, іноді жовтогаряче: народні богомази використовували ту фарбу, що була їм по кишені. Також давні майстри полюбляли зображати в композиції квіти, іноді комбінуючи їх у букети чи прикрашаючи квітковим орнаментом убрання Богоматері й святих, як, приміром, на іконі середини XIX ст. «Покров Богоматері зі святими Миколою та Варварою».

 

Відкриттям для російських відвідувачів цієї виставки стали написані олійними фарбами на склі гуцульські ікони позаминулого століття. Таких раритетів у світі залишилися одиниці. Позаяк майстри писали на зворотному боці скла, ці ікони зберегли свіжість своїх кольорів.

 

 

Після відкриття експозиції український режисер Сергій Проскурня поділився з Тижнем своїми враженнями: «Мені особливо сподобався виступ Міхаіла Швидкого, який спромігся тонко пояснити, навіщо така виставка потрібна Росії. Логіка проста: якщо Президент Ющенко збирає ікони та предмети сакрального мистецтва, то це абсолютна гарантія для сусідніх держав, що ми перебуватимемо з ними в мирі й плекатимемо демократію. Приємні враження залишає і сама колекція, щоправда, у зв’язку з великою кількістю гостей на відкритті, більшість скульптур на подіумах відсунули до стін, хоча за задумом вони повинні перебувати максимально близько до центру зали».

 

Згодом всі експонати зайняли відведені місця, а загалом виставка триватиме до 31 травня.