За даними експертів ВООЗ, у світі зараз нараховують більше 300 мільйонів людей, що страждають від ожиріння, і ще 750 мільйонів – з надлишковою масою тіла. Щороку з’являється все більше молодих пацієнтів із проблемами, які ранішe були властиві тільки людям похилого віку: високим артеріальним тиском, діабетом, хворобами суглобів. Нещодавно британське об’єднання лікарів попередило, якщо ця тенденція збережеться надалі, тривалість життя нинішніх молодих значно скоротится.
Зрозуміло, що в більшості людей надлишкова вага призводить як до проблем зі здоров’ям, так і до серйозного психологічного дискомфорту. І вони готові заплатити будь-які гроші тому, хто пообіцяє знову зробити їх стрункими та сексуальними. В одній тільки Великій Британії на боротьбу з ожирінням витрачають щорічно більше двох мільярдів фунтів стерлінгів! Попит народжує пропозицію – і на ринку з’являється дедалі більше засобів для схуднення. Особливо широко представлені біологічно активні додатки до їжі (БАДи). Оскільки концентрація активної речовини в них дуже мала, БАДи не зараховують до фармацевтичних препаратів, тож, щоб легально їх виробляти і розповсюджувати, медичної ліцензії не потрібно. БАДи поділяються на дві великі групи: нутрицевтики і парафармацевтики [див. довідку].
Схуднути й… народити лесбійку
Нещодавно вчені з університету Альберти (Канада) виступили з заявою, що ефективність усіх без винятку препаратів для зниження ваги близька до нуля. Вивчаючи наслідки вживання орлістату, сибутраміну й римонабанту, вони запропонували добровольцям (20 тис. людей із середньою вагою близько 100 кг) пити один із цих препаратів як мінімум один рік. Ті, хто приймали орлістат, у середньому втратили 2,9 кг, сибутрамін – 4,2 кг, а римонабант – 4,7 кг. І за це досить незначне зниження ваги багато учасників розплатилися серйозними побічними ефектами.
2006 року американська організація з захисту прав споживачів вимагала заборонити продаж орлістату в США, ґрунтуючись на даних опублікованого в журналі Cancer Letters дослідження, згідно з яким препарат може спричинити розвиток раку.
Ще один препарат для схуднення, фентермін, уже не продають в Англії, оскільки, як виявилося, він може призвести до порушень сну та депресивних станів. А римонабант заборонили в США, оскільки він збільшує ризик суїциду. Добровольці, що взяли участь у дослідженні ефектів римонабанту, скаржилися, що прийнявши лише 20 мг препарату, не могли заснути, мали відчуття тривоги й напади паніки.
Вживання засобів для зниження ваги під час вагітності небезпечне й для майбутніх поколінь. Дослідники з університету Майнот (США) проаналізували дані про матерів більше 5 тисяч студентів з Канади і США і з’ясували, що жінкам під час вагітності не варто пити пігулки для схуднення на основі амфетаміну, бо це може призвести… до зміни сексуальної орієнтації їхніх дітей. Виявилося, що матері дівчат-лесбіянок приймали під час вагітності такі препарати у вісім разів частіше, ніж матері гетеросексуальних дівчат.
Відключити “жировий ген”
Досі історія наукової розробки «пігулок проти жиру» була історією невдач. Проте пошуки тривають. Нещодавно засоби масової інформації розтиражували сенсаційну новину: вчені знайшли «ген ожиріння».
Брюс Шпігельман, професор клітинної біології з Гарвардського університету, стверджує, що за метаболізм жиру в організмі відповідає лише один ген, котрий кодує речовину PGC1. Залежно від активності цієї речовини клітина може запасати або, навпаки, витрачати енергію.
Під час своєї нормальної «роботи» PGC1 активний тільки в бурій жировій тканині. Бурий жир – це тканина, з якої вивільняється енергія, необхідна для нормального функціонування організму. Якщо ж ген працює в клітинах білої жирової тканини, це подвоює в них масу мітохондрій (мітохондрія – частина клітини, яка виробляє енергію з отриманих поживних речовин). Унаслідок цього білі жирові клітини (вони, на відміну від бурих, накопичують і запасають енергію) перетворюються на бурі, котрі енергію витрачають.
Подібні процеси відбуваються й у м’язових волокнах, причому ефект PGC1 у м’язах подібний до ефекту від тривалих тренувань. Учені стверджують, що, навчившись керувати роботою гена, який відповідає за синтез PGC1, вони зможуть цілеспрямовано переключати організм із режиму накопичення енергії на режим її витрачання, й навпаки.
Пігулки, які не дадуть шлунку розтягуватися
Результати ще одного перспективного дослідження оприлюднили співробітники лондонського університету Брайан Кінг і Андреа Таунсенд-Ніколсон у часописі Journal of Pharmacology and Experimental Therapeutics. Вони стверджують, що розроблені на основі їхніх досліджень пігулки для схуднення стануть альтернативою гастропластики – хірургічного втручання з метою зменшити «робочий обсяг» шлунка.
В експериментах на морських свинках учені зуміли ідентифікувати білкові рецептори P2Y1 і P2Y11, що забезпечують швидке й повільне розтягнення стінок шлунка. Відзначимо: людські P2Y1 і P2Y11 нічим не відрізняються від таких у морських свинок. У стані спокою обсяг шлунка людини складає близько 75 мл, однак розслаблення м’язової стінки дозволяє йому розтягуватися до 2 л. Відбувається це завдяки стимуляції рецепторів P2Y1 і P2Y11, що знаходяться в мембранах м’язових клітин стінки шлунка.
На основі здобутих результатів дослідники почали розробляти препарат, що не дозволяє шлунку розширюватися більше певного обсягу. Висловлюють припущення, що пігулки нового покоління з’являться на прилавках уже в найближчі 5-10 років. З їх допомогою людина зможе не відчувати себе голодною навіть після вживання невеликої кількості їжі.
[498]
ЯК ДОСЯГАЄТЬСЯ ЕФЕКТ СХУДНЕННЯ
Які бувають БАДи
Нутрицевтики становлять близько 10 відсотків ринку БАДів. Це клітковина з додаванням амінокислот, білків і вітамінів. Набрякаючи в шлунку, клітковина викликає почуття ситості й дозволяє знизити загальну кількість споживаних за день калорій. Однак ефективність нутрицевтиків сумнівна, адже відчуття голоду переважно обумовлене не суб’єктивними відчуттями в шлунку, а вмістом глюкози в крові та глікогену в печінці. Крім того, велика кількість клітковини перешкоджає засвоюватися вітамінам і мікроелементам.
Парафармацевтики складають більше 90 % на ринку БАДів. До цієї категорії належать аноректики, диуретики, а також спалювачі жиру.
Аноректики (регулятори відчуття голоду), діючи безпосередньо на центр апетиту в головному мозку, притупляють відчуття голоду й дозволяють тривалий час дотримуватися обраної дієти без особливих фізичних і моральних страждань. Але позбутися накопиченого жиру з їх допомогою можна тільки на тлі фізичних навантажень. Крім того, аноректики викликають приплив енергії й бадьорості, однак – тільки доти, поки їх приймають. У людей, що «зіскакують» з них, настає занепад сил, фізичне й нервове виснаження.
Дауретики (сечогінні речовини) входять практично до будь-якого комплексного препарату для схуднення. До цієї ж категорії належать і всілякі чаї, що допомагають виводити надлишок води з організму. Однак їх застосування за певних умов може призвести до зневоднення організму.