Шедевральна Флоренція

Флоренцією походжає чимало всміхнених людей, і це, власне, – флорентійці. А туристи завжди поспішають, у них зосереджені обличчя, їм хочеться встигнути побачити якнайбільше.

Напевно, це одне з найзнаменитіших італійських міст. Флоренція з латини перекладається як «квітуча». В 59 р. до н. е. її заснував Юлій Цезар у родючій долині річки Арно біля підніжжя Північних Апеннін.

Моїм гідом був флорентійський поет Еміліо Ранчо. Читав вірші про своє місто, де постійно змінюється світло дня й ночі, а всі жінки непостійні й лукаві. До речі, саме тут Девід Лоуренс створив свій найвідоміший роман «Коханець леді Чаттерлей». У Флоренції ж Фьодор Достоєвскій у 1868 році почав писати роман «Ідіот», де теж усе крутиться навколо жінки.

Дуже мальовнича набережна річки Арно: зі стародавніми мостами, з-поміж яких найдавніший – Понте Веккіо, на ньому розмістилися ювелірні крамниці. Набережною ми прогулялися пішки. Еміліо казав, що незабаром збирається приїхати до Феодосії, бо пише роман про художника Івана Айвазовського. Чому саме про нашого земляка-мариніста? Я зрозумів це згодом, у галереї Уффіці. 

Normal
0

false
false
false

MicrosoftInternetExplorer4

/* Style Definitions */
table.MsoNormalTable
{mso-style-name:”Звичайна таблиця”;
mso-style-parent:””;
font-size:10.0pt;”Times New Roman”;}

У Флоренції 450 тис. жителів. Начебто місто чимале, та його можна оглядати лише пішки. Центр досить компактний, а вузькі середньовічні вулички вдень закриті для приватного транспорту. Однак тут легко за пішохідну прогулянку одержати бонус: у монастирських двориках і палацових садах часто відбуваються камерні концерти.

В одному з путівників я прочитав: «Флоренція – місто ясних форм. Її вигляд визначають величні палаци й ренесансні церкви. Її вибудували найбільші майстри – такі як Альберті, Брунеллескі, Мікеланджело, а прикрасили не менш великі – серед них Донателло, Боттічеллі, Мазаччо, Леонардо да Вінчі». Без цитат обійтися важко, Флоренція, батьківщина Ренесансу, ніби вбирає в себе тисячі їх, словесних і візуальних. Данте й Боккаччо – найвідоміші з флорентійців. Про неї писали Ґете, Гейне. Писали і її, і в ній. І вона гідна найгеніальніших пензля й пера.

Дуже докладний опис Флоренції залишив Павєл Муратов у книзі «Образи Італії», опублікованій 1924 року в Лейпцизі. Вже давно настав час перекласти цей лонгселер українською мовою. Флорентійці люблять розповідати, як у 1902 році іменитий швейцарський художник Пауль Клеє відвідав галерею Уффіці й вийшов «через дві з половиною години глибоко схвильованим і… дуже маленьким». Але ж, окрім неї, в цьому місті ще 86 музейних зібрань. Та Уффіці – все-таки головний музей Флоренції, у його залах представлені розкішні зібрання живопису Італії. Тут багато шедеврів – «Благовіщення» Леонардо да Вінчі, картини Мікеланджело, Тіціана, Рафаеля й багатьох інших титанів малярства. Й раптом на їхньому тлі я побачив земляка, почесного мешканця Феодосії! З автопортрета 1874 року мені посміхався Іван Айвазовский.

Мій друг-флорентієць розповів історію про те, чому кримський мариніст раптом змінив улюблений жанр на портретний. Виставка морських пейзажів Айвазовського, що її експонували у Флоренції, викликала захоплення публіки. І Флорентійська академія мистецтв запропонувала йому написати свій портрет для однієї з галерей, де зібрані лики багатьох славнозвісних художників. Айвазовський намалював себе людиною, закоханою в життя. Автопортрет вийшов світлий, радісний й аж ніяк не парадний.

Normal
0

false
false
false

MicrosoftInternetExplorer4

/* Style Definitions */
table.MsoNormalTable
{mso-style-name:”Звичайна таблиця”;
mso-style-parent:””;
font-size:10.0pt;”Times New Roman”;}

Зустріч із Макіавеллі

Як і в будь-якому італійському місті, у Флоренції є архітектурні пам’ятки, що, мов острови, здіймаються над морем черепичних дахів. Насамперед це баня собору Санта Марія дель Фьорі, разючої краси дзвіниця Джотто й струнка вежа Синьйорії (Палаццо Веккіо) – середньовічної міської ратуші. Неподалік від Санта Марія дель Фьорі стоїть капела Медичі. Тут зберігаються роботи Мікеланджело зі знаменитими скульптурами Дня й Ночі, Вечора й Ранку. Санта Марія дель Фьорі (собор Святої Діви Марії з квіткою) почали зводити ще наприкінці ХІІІ сторіччя. Довжина будівлі 160 м, і в ній можуть розміститися 20 тис. людей. Купол вагою 25 тис. т був закінчений і вивершений у ХV сторіччі. З оглядового майданчика відкривається грандіозна панорама міста. Видно історичний центр – площу Синьйорії, з якою пов’язані всі найважливіші події бурхливої історії Флоренції. Тут, на площі, просто неба розміщена колекція шедеврів скульптури: «Давид» Мікеланджело, «Персей» Челліні, «Юдиф із головою Олоферна» Донателло та інші. В останні роки «Давида» задля захисту від негоди довелося перемістити в музей, а його місце на площі зайняла копія.

Одна з найвідоміших церков Флоренції – Санта Кроче, францисканська. Тут улаштовано пантеон визначним людям: Галілео Галілею, Нікколо Макіавеллі, Мікеланджело, композиторам Луїджі Керубіні й Джоаккіно Россіні. В підлогу вмон­­товано 278 надгробних плит знатних і заслужених громадян Італії.

Normal
0

false
false
false

MicrosoftInternetExplorer4

/* Style Definitions */
table.MsoNormalTable
{mso-style-name:”Звичайна таблиця”;
mso-style-parent:””;
font-size:10.0pt;”Times New Roman”;}

Ренесанс моди й шопінгу

У Флоренції наші туристки просто п’яніють від вітрин модних крамниць. Далеко за межами Італії відомо, що флорентійкам завжди був властивий гарний смак. Традиції моди й індустрія прикрас тут давні. Ще в 1330 році міська влада видала спеціальне розпорядження, яким забороняла жінкам Флоренції носити «корони або вінці зі срібла, золота, перлів чи кош­товних каменів, одяг, прикрашений золотом, сріблом, коштовними каменями, шовком, емаллю або склом і пояси більш ніж із 12 пряжками». Бо занадто вже модничали середньовічні флорентійки, розоряючи свої родини. Покази моди відродились у Флоренції лише 1951 року. Спочатку – для обраних, а вже наступного року показ пройшов із помпою в Білому залі Палаццо Пітті, неподалік від полотен Тіціана й Рафаеля. Виставки моди Пітті швидко стали популярними, й із того часу їх влаштовують щороку навесні й восени.

Флоренція відома не тільки шикарним одягом, а й взуттям, виробами зі шкіри. Робити закупи у Флоренції вигідно, тому що якісні речі там дешевші, ніж у Києві, Львові або Одесі. Такий от парадокс розвиненого капіталізму.

А ще життя приводить сюди наших заробітчан – вони грають в оркестрах, ремонтують квартири, доглядають літніх людей. У місті відкрито Почесне консульство України, й інколи українську мову можна почути на вулицях і базарах Флоренції.

Normal
0

false
false
false

MicrosoftInternetExplorer4

/* Style Definitions */
table.MsoNormalTable
{mso-style-name:”Звичайна таблиця”;
mso-style-parent:””;
font-size:10.0pt;”Times New Roman”;}

На фото: ПАНТЕОН. У церкві Санта Кроче поховані Галілей, Макіавеллі, Мікеланджело та ще чимало італійських достойників

Еміліо Ранчо журився: «За тиждень осягти Флоренцію неможливо». Так, це очевидно. Тим більше, що ми витрачали час не лише на галереї, а й на його улюблені барчики, де пили чудове італійське вино й грапу. При цьому я дивувався, що й глибокої ночі флорентійські бари заповнені відвідувачами. Переважно іноземцями. Флоренція зуміла зберегти свій історичний вигляд, нині це музей середньовіччя й Ренесансу, де туристів із Європи, а також із Америки й Японії завжди вистачає.

Кілька давніх колоритних свят дозволяють «опинитися» в середньовічній Флоренції. Це історичне кальчо у старовинних костюмах, що вперше відбувся в 1530 році й з того часу його проводять щоліта. Свято завершується карнавальною ходою й нічним феєрверком. Так само пишно святкують і «вибух візка» у Великоднє Воскресіння – свято, пов’язане з часами хрестових походів. Ну й, зрозуміло, Різдво й великдень – їх в Італії, як у щирій католицькій країні, відзначають особливо.

Варто відвідати

Санта Марія дель Фьорі – собор із куполом роботи Брунеллескі (висота 115 м) – символ Флоренції.

З оглядового майданчика відкривається грандіозна панорама міста.

Галерея Уффіці, в 45 виставкових залах якої зібрано чудову колекцію італійського живопису. Її доповнюють скульптури й гобелени.

Сади Боболі, один із найвідоміших творів садово-паркового мистецтва XVІ ст., обіцяє прогулянку серед фонтанів, гротів і мармурових статуй – від античності до Ренесансу.

Палаццо Пітті – колишня королівська резиденція, нині тут можна побачити скарби малярства: полотна Тіціана, Рафаеля й Тінторетто

Як дістатися, де жити

Квиток на літак із «Борисполя» до Флоренції коштує 5–6 тис. грн, залежно від рейсу. В місті близько  400 готелів. Один із найрозкішніших – вілла San Michele, збудована за проектом Мікеланджело, проживання – від € 670 на добу. Є й численні хостели, де можна зупинитись у загальних кімнатах від € 13 з особи на добу.