«Перш за все, ці діти викликають пошану, і тільки потім розчулення». Викладені у газетній цитаті відчуття та їхня послідовність є цілком достовірними. Сюди можна додати хіба здивування, коли дізнаєшся, що хор «Щедрик» – усього лише колектив при Палаці культури для дітей та юнацтва Печерського району столиці.
Для «клубного гуртка» його досягнення фантастичні. 1990 року разом із театром «Соврємєннік», струнним квартетом ім. Бородіна та трупою Большого театру хор представляв СРСР у культурній програмі Ігор доброї волі. 1993-го здійснив перше закордонне турне, перетнувши за півтора місяці Сполучені Штати від Ніагарського водоспаду до кордону із Мексикою. У 2002 році «Щедрик» був запрошений скрипалем Ґідоном Кремером для участі у відомому музичному фестивалі в австрійському Локенхаузі. За 3 роки здобув золотий диплом найвищого ступеня I Міжнародного хорового конкурсу духовної музики Musica Sacra a Roma у Римі й отримав найвищий бал за всю історію існування Музичної організації Musica Mundi.
Були ще 3 престижні міжнародні конкурси, в яких колектив перемагав, змагаючись із дорослими колективами. Не афішують у «Щедрику» і той факт, що на думку міжнародних експертів він входить до п’ятірки найкращих хорів Європи. Але пишаються тим, що в усьому Києві не знайдеш хору з такою неперервною традицією. З 1971-го – року створення – вдалося зберегти репертуарну політику, орієнтовану на західноєвропейську класику і розвинути фірмову манеру «безтілесного», польотного, співу.
Тут не спілкуються мовою професіоналів – більшість дітей сюди приходить без знання музичної грамоти. Керівник колективу Маріанна Сабіна, як ніхто інший, вміє «пташиною» говіркою перелити у дитяче єство правильну інтонацію. Особистим віртуозним прикладом вдихнути у маленьких підопічних захоплення музикою. Елегантно-вольовим жестом примусити звучати найскладніші партитури. До речі, дітям про труднощі ніколи не говорять. Тому вони й виконують ці твори з такою безстрашністю, все швидше і легше розправляючись із гармонійними дисонансами і фактурним багатоголоссям.
Саме країни Західної Європи, де виникла близька «Щедрику» манера дитячого храмового співу, тепер все частіше потребують його концертів. Маленькі українські хористи майже як удома почуваються у моцартівському Зальцбурзі та в стінах Домського собору. В день, коли вийшов цей номер, «Щедрик» повернувся з чергових гастролей Німеччиною. У знаменитому Кельнському соборі він взяв участь у недільній службі, виконавши кілька частин з «Літургії» Леонтовича. Потім дав концерт у межах одного з передріздвяних вечорів, влаштованих у Боні компанією Deutsche Welle, фахівці якого справедливо розрахували, що місцеві слухачі потребують саме такої чистої й відлагодженої інтерпретації хоралів Баха. А наприкінці відбувся спільний виступ зі справжнім двійником – бонським хором «Щедрик», названим німцями на честь свого українського кумира.
Три ретельно відпрацьовані програми – для маленьких виконавців не привід розслаблятися. 9 січня у Національній філармонії на шанувальників колективу чекає «Коронаційна меса» Моцарта з чоловічим складом хору «Кредо». Триватимуть «Українські музичні сезони» – концертний тур «Щедрика» містами України. У травні львівський фестиваль «Віртуози» хористи відкриють «Трьома маленькими літургіями» Мессіна. І, нарешті, під час столичних «Прем’єр сезону» хор виконає кантату Лесі Дичко «Сонячне коло» – твір, спеціально написаний для «Щедрика» 30 років тому.