Загибель родини

Усе частіше представники західної цивілізації,  кілька разів обпалившись у шлюбі, витрачають життєві ресурси виключно на професійну реалізацію і воліють лишатися самотніми, ніж бути гарматним  м’ясом у тотальній війні статей. Песимісти вважають, що традиційна родина вмерла.

 

Соціологи переконують, що традиційна родина ґрунтувалася на домінуванні чоловіка, пріоритеті економічних аспектів і нехтуванні емоційних, повазі до старших і підпорядкуванні їм у важливих життєвих питаннях. Попри очевидні недоліки, це мало й переваги. Родина була тим муром, за яким ховалися від агресивного оточення. Сучасний темп життя неймовірно пришвидшився, а емоційного дорослішання молоді, навпаки, уповільнився. І родина, що раніше відігравала роль універсального антидепресанту, стала джерелом потужних стресів.

 

Американський психоаналітик Вільям Вулф вважав: «Родина мертва, вона тримається лише перший рік або два після народження дитини. Надалі це буде її єдина функція». Деякі соціологи стверджують, що це було неминучим. На їхню думку, моногамний шлюб суперечить біологічній природі людини.

 

Те, що він зберігався практично незмінним протягом сторіч, пояснюється винятково економічними передумовами. Дійсно, більшу частину життя люди проводили у боротьбі за виживання, а родина цьому допомагала: одинаку кілька століть тому вижити було практично неможливо.

 

Стримувальну, а часом і репресивну, роль відігравала релігія. У наш час звичаєві правила і релігійні настанови вже не видаються аксіоматичними. Результат відомий: кількість розлучень катастрофічно збільшується. Цікаво, що цей процес практично не залежить від матеріального благополуччя, та навіть від соціального устрою, а визначається виключно рівнем традиційної культури. На наших теренах збільшення кількості розлучень розпочалося ще у радянські часи. При тому, що у кавказьких та середньоазійських республіках СРСР розлучень практично не було, в Росії, Україні, Білорусії та Молдавії у 1970–1980-х роках минулого сторіччя їхній рівень був навіть вищим, ніж у більшості європейських країн, хоча до рівня США було далеко. Україна у цьому сумному марафоні не відстає від розбещеної Європи й зараз: частка розлучень збільшилася у нашій країні з 38% у 1985 році до 72%(!) у подефолтному 2000-му. Останніми роками ситуація дещо поліпшилася, але все-таки приблизно половина родин розпадається за 3–4 роки після укладання шлюбів.

 [457]

 

До краху традиційної родини доклали рук і жінки. Фемінізм, що поширився ще у кінці XIX ст., основним своїм завданням ставив усунення чоловічого домінування у родині. Гаслом руху було: «Перемогти ворога його зброєю і на його території». Феміністки пропонували жінкам «перемаскулинити» чоловіків – довести, що вони можуть успішно конкурувати у суто чоловічих сферах. Як результат, жінки перестали визнавати пріоритет чоловіка у прийнятті рішень і безмовно терпіти домашнє насильство. Вони рішуче відкинули вимогу однобічної подружньої вірності, що панувала протягом сторіч, і відмовилися від ролі «народжувальної машини».

 

Але, як це звичайно й буває з революціонерами, усунувши ці недоліки, притаманні традиційній родині, феміністки не запропонували конструктивних альтернатив.

 

 

Деякі соціологи вважають, що відмова від традиційних форм родини єхворобою росту, і в майбутньому людям важливо буде «триматися коріння», яким і буде родина. «Люди будуть одружуватися, щоб увійти в стійку структуру», – пояснює Ірвін Гринберг, професор психіатрії Медичного коледжу Альберта Ейнштейна. А відомий психолог, нобелівський лауреат Е. Тоффлер назвав родину «основним шокопоглиначем» сучасного суспільства – місцем, куди пом’ята і побита людина повертається після сутички з соціумом, адже це єдиний острівець стабільності у мінливому світі. Останніми роками епідемія СНІДу сприяє поширенню пуританських настроїв, здавалося б, назавжди відкинутих після сексуальної революції кінця 1960-х. Можливо, саме внаслідок цього у багатьох країнах відроджується й мода на моногамні родинні стосунки. У США та деяких інших країнах «золотого мільярду» впершее за багато років потихеньку почав знижуватися рівень розлучень. Тому традиційну родину ховати, мабуть, передчасно.