(1).jpg)
Так історично склалося, що українці користуються кириличною системою письма, створеною в IX столітті просвітителями Кирилом та Мефодієм на основі візантійського уставу (деякі дослідники вважають, що Кирило і Мефодій створили іншу слов’янську абетку – глаголицю, а кирилиця виникла еволюційно). Українці є другою за чисельністю нацією – носієм кирилиці. Крім них кирилицею користуються також росіяни, білоруси, болгари, серби та деякі інші народи, переважно на території Росії та колишньої Югославії.
Донедавна кирилиця була поширена і в колишніх радянських середньоазійських республіках, але всі вони вже перейшли на латиницю. Останнім це зробив Казахстан – у 2006 році запрацювала програма Нурсултана Назарбаєва з поступового переходу країни на латиницю.
Латинська система писемності має і більшу кількість носіїв, і глибші традиції, і розвиненішу систему шрифторобства.«Розвиток і вдосконалення латинської абетки – безперервний процес, що розтягнувся на 2500 років. На латинський шрифт і каліграфію працюють тисячі художників, і ця робота не має меж у часі й просторі. Розвиток кириличного шрифту зупинила реформа Петра І в 1710 році», – пояснює тенденцію, Василь Чебаник завідувач кафедри графічного дизайну Київського державного інституту декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука. «Навіщо сварите кирилицю? Нелюба дитина ніколи не виросте талановитою і красивою. Незручно працювати? Ні в кого піддивитися? Відсутня висока планка-орієнтир? Якщо з латиницею легко працювати, в цьому немає заслуги ні нашої з вами, ні самої латиниці, просто їй дісталися тисячі роботящих, люблячих рук, а кирилиці – звинувачення і розслабленість багатьох поколінь», – каже Віра Євстаф’єва, шрифтовий дизайнер із Москви, викладач Британської вищої школи дизайну.
Фахівці в галузях графіки, дизайну, реклами одностайні в тому, що потрібно сприяти вітчизняному шрифторобству. Кириличні шрифти можуть бути затребувані під час розробки плакатів, рекламних шпальт, упаковок чи етикеток із національним забарвленням (упаковку молока «Слов’яночка», етикетка горілки «Диканька» тощо). При цьому необхідні шрифти, від початку спроектовані в кирилиці, а не кирилізовані з латиниці, яких зараз більшість. Але такі шрифти можуть зробити лише українські шрифтові дизайнери і лише на основі вивчення історичної спадщини.
Цього року на «Святі кирилиці» було представлено чимало шрифтових інтерпретацій кириличних літер з України та Росії. У наших сусідів, до речі, шрифтова справа поставлена краще: є курс «Шрифт і типографіка» у Британській вищій школі дизайну в Москві, «Шрифтова майстерня Алєксандра Тарбєєва» в Московському університеті друку, працює каліграфічна школа Євґєнія Добровінского. У межах різних дизайнерських заходів відбуваються семінари, виставки, конференції, присвячені безпосередньо шрифту, – за останні два роки їх було понад десяток. В Україні ж спеціальності «шрифтовий дизайнер» немає в жодному навчальному закладі, лише на графічних факультетах викладають предмет «Шрифт». З 2004-го в нас не відбулося жодної шрифтової виставки. На такому тлі фестиваль «Свято кирилиці» виглядає хоч і самотньо, але впевнено й потужно. А головне – в Україні та Росії все ж достатньо професіоналів шрифтової справи, здатних не лише проектувати нові кириличні шрифти, а й передавати свій досвід наступним поколінням.[1392][1393]
КАЛІГРАФІЯ – мистецтво красивого і чіткого письма. Історія каліграфії пов’язана з історією шрифту і не лише ставить на меті зручність читання, а й надає письму емоційно-образної графічної виразності.
УСТАВ – тип письма однієї з давніх слов’янських азбук кирилиці з геометрично чітким малюнком літер. Устав з’явився під впливом грецького листа. У східнослов’янській писемності був поширений до початку XV століття.
НАПІВУСТАВ – форма кирилиці, яка з другої половини XIV століття змінила устав. Порівняно з ним є дрібнішою і пластичнішою.
СКОРОПИС – тип ділового письма, що виник для пришвидшення написання і застосовувався для господарських, адміністративних та дипломатичних документів. Характеризується здебільшого безперервністю руху пера при зображенні літер.
ГРАЖДАНСЬКИЙ ШРИФТ – шрифт, який почали застосовувати в Росії після реформи, проведеної в 1708 році Петром I. Давньоруські напівуставні форми змінюються шрифтом, що ґрунтується на формах голландської антикви.
.jpg)
Саме так назвав свій проект відомий український художник-графік, заслужений діяч мистецтв України Василь Чебаник. Суть проекту в тому, щоб повернути графіку літер до справжньої, допетровської кирилиці. Пан Чебаник вважає, що сучасні українські літери, які стали так виглядати після реформи Петра I 1710 року, є спотвореними, що задля надання їм сучасної європейської пластики з характерною для української мови мелодикою потрібно повернути кириличний шрифт із його давніми ознаками. Графік переконаний: так ми ще й позбудемося плутанини, яку вносять графеми різних звуків у кирилиці та латиниці, що однаково виглядають. Наприклад, «АРАРАТ» написано кирилицею чи латиницею? Праворуч наведені деякі літери, які пропонує змінити Василь Чебаник.