Орбіти Тігіпка

Україні, на думку Сергія Тігіпка, потрібна сильна президентська влада. За зразок він пропонує взяти Французьку Республіку кінця 50-х років минулого століття, яка тоді так само, як зараз Україна, переживала економічну кризу, помножену на політичну. Схоже, кумиром пана Тігіпка в політиці є генерал Шарль де Голль, який, «спираючись на довіру народу, подолав спротив парламенту і створив нову конституцію, що дала президенту найширші повноваження». 
 

 

– Розширення переліку товарів та послуг, які можуть обкладатися 13-відсотковим загороджувальним митом, задля зниження обсягів імпорту та захисту й відновлення внутрішнього виробництва.     

– Амністія капіталу за максимально спрощеною процедурою. Амністуватимуться не так доходи, як активи в усіх формах – і в Україні, і за кордоном.  

– Максимальне спрощення дозвільної системи для підприємців.

– Запровадження повноцінного прозорого ринку землі.  

– Модернізація ГТС. Створення керуючої газотранспортною системою компанії, 51% якої належатиме Україні (в особі уряду або Нафтогазу), а 49% буде розбито на частини і продано компаніям – представникам європейських споживачів (німецьким, італійським, французьким тощо), а також Газпрому.  

 

 

– Припинення «втручання влади в найтонші питання духовного, ідейного та світоглядного життя суспільства», яке Тігіпко називає «культуркампфом по-ющенківськи».

– Державні органи мають утримуватися від «надмірного провокування напруження у відносинах із Росією за рахунок акценту на розбіжностях у тлумаченні історії».

– «Корекція» державної мовної політики на користь російської мови: наділення обласних рад правом надання тій чи іншій мові статусу регіональної (запозичення з програми Партії регіонів?); обов’язкове створення російськомовних версій інтернет-сайтів усіх центральних органів державної влади; скасування титрування чи дублювання російських фільмів українською мовою; перегляд серії рішень Нацради з телебачення та радіомовлення, яким загальнонаціональні канали зобов’язуються випускати продукцію лише українською (на три останні пункти навіть Регіони не наважилися!).   
 

 

– Повернення до багатовекторної політики з акцентом на економічну дипломатію (підтримка українських компаній у їхньому прагненні завоювати місце під сонцем на ринках країн, що розвиваються).

– Ввічливо-партнерські відносини з НАТО.

– У російсько-українських відносинах зниження «градусу напруження шляхом ставки на економічну співпрацю, відмова від безоглядної підтримки режиму Саакашвілі в Грузії та згортання кампанії з переоцінки спільної історії».

– Відновлення активних контактів із Китаєм, Індією, Туреччиною, Єгиптом, Бразилією та іншими «майбутніми лідерами посткризової світової економіки».

– Посилення контролю над в’їздом в Україну громадян ЄС.

– Очищення дипломатичної служби від «професійних патріотів» із низьким рівнем знань.

 

Кандидат не пропонує основного, що потребує сьогодні електорат: верховенства права, законності. При цьому в деклараціях превалюють незрозумілі для більшої частини виборців меседжі. Відтак претендент однозначно не буде підтриманий більшістю. Натомість проросійська риторика і радикальніша, ніж у Партії регіонів, політика русифікації дозволять йому сподіватися на підтримку частини колишніх прихильників Януковича. Прогноз: 2–3% голосів виборців. 5–6-те місце у перегонах.

 

Сергій Тігіпко – незмінний фігурант рейтингів багатіїв України

 

У 2006 році посів 16-те місце в рейтингу Топ-50 найбагатших українців за версією журналу «Кореспондент» зі статками в $483 млн