Недоекстремісти

ut.net.ua
27 Лютого 2009, 00:00

 

Лідери російськомовного населення півострова говорять про сепаратизм і криміналізацію крим­ських татар. Як передає інформаційна агенція «Е-Крим», днями депутат парламенту АРК Олег Родівілов заявив: «У нас є така нелегітимна партія «Адалет» – «справедливість» татарською. Це партія боксерів, яку очолює майстер спорту з боксу, він же член нелегального Меджлісу-Курултаю». На думку Родівілова, основний напрям діяльності згаданої партії – «повернення боргів серед співвітчизників та забезпечення порядку на масових заходах кримських татар». Своєю чергою Ігор Беркут, голова партії «Велика Україна», переконаний, що в осяжному майбутньому татари зажадають відокремлення від України. «Коли Росію сварили за Чечню, нам варто було поміркувати, що нас чекає точнісінько така сама Чечня в Криму за декілька років», – заявив він у інтерв’ю інтернет-виданню «Обозреватель».
 
Ці страхи мають цілком раціональне пояснення.
 
Татар-бригад
 
Міністерство внутрішніх справ України, досліджуючи проблему етнічної злочинності, в останні роки фіксувало існування кримськотатарських організованих угруповань, що спеціалізуються на самозахопленні земельних ділянок. Народний депутат Геннадій Москаль, генерал міліції, який в 1997–1998 рр. очолював кампанію з ліквідації банд­формувань півострова, має цьому пояснення. «Скажу так: татар штовхає до самозахоплень та нечесних методів отримання землі повністю непрозорий механізм розподілу земельних наділів», – розповів він Тижню. Віталій Кулик, директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства, запевняє, що в середовищі татар сформувалися неформальні лобістські угруповання з земельних питань. «Вони досить могутні та вже в змозі забезпечити прийняття вигідних для себе рішень на високих щаблях влади», – переконаний він.
 
«Хоча в мене і немає доступу до свіжих даних правоохоронних органів, я впевнений, що татарські угруповання, безумовно, існують, – говорить Віктор Чумак, директор програм політичного аналізу та безпеки Міжнародного центру перспективних досліджень. – Звичайно, вони не повністю замкнені для представників інших національностей. Є як змішані, так і суто етнічні угруповання. Це диктується логікою виникнення злочинності як такої. Татари – аж ніяк не виняток».
 
Повернення татар із заслання збіглося в часі з розквітом злочинності на півострові. Банди обкладали даниною всіх, при цьому вели жорстоку безкомпромісну боротьбу за сфери впливу. Репатріанти не забарилися з відповіддю місцевим злочинцям. Так виникло кілька етнічних ОЗУ, серед яких «Ім­дат» («Сприяння»), яке діяло під офіційною вивіскою об’єднання підприємців. За числом активних членів – трохи більше трьох десятків – вони не могли тягатися зі своїми конкурентами, чиї загони налічували кілька сотень бойовиків. Тому у відкриту бійню не встрявали, обмежуючись переважно збиранням данини з одноплемінників. Керівниками ОЗУ називали братів Асана й Алі Белялових. Штаб-квартира розташувалася в Бахчисараї, зона впливу поширювалася на Євпаторію, Судак, Ялту та інші міста Криму.
«Імдату» були потрібні союзники. Зокрема, татари співпрацювали з Олегом Дзюбою (Аліком), який організував убивство лідера «Башмаків» Віктора Башмакова у червні 1994-го. Цей епізод призвів до кримінальної війни, в якій загинули майже 200 людей. Алік лише на рік пережив свою жертву, загинула і його родина. «Імдатівці» аж до його смерті забезпечували йому охорону. Остаточно це бандформування правоохоронці ліквідували лише у 2000 році.
 
«Після того, як були знищені могутні кримінальні клани «Башмаки» та «Сейлем», у інших угруповань зник­ла потреба у формуванні великих об’єднаних злочинних структур для свого захисту, – підсумовує Віталій Кулик. – Це стосується і татар».
 
Привид тероризму
 
Півострів час від часу збурюють тривожні чутки про виявлення спецслужбами арсеналів зброї, що належать місцевим ісламістам-те­рористам. «Постійно лунають розповіді про якісь секретні бази бойовиків зі зброєю, – говорить генерал Москаль. – Але їх ніхто ніколи так і не знайшов».
 
Кримські татари сповідують іслам, в більшості вони суніти. Голов­ний релігійний орган у Криму – Духовне управління мусульман (ДУМК). Водночас діють мусульманські громади, які ДУМК не визнають. Гроші з Йорданії, Єгипту, Кувейту, а найбільше – з Саудівської Аравії у 1990-ті роки до Криму принесли нове явище – «нетрадиційний» іслам. Спонсори пропонували мусульманським громадам кошти на будівництво мечеті за умови, що самі рекомендуватимуть імама. Натомість кримська влада, сподіваючись підірвати вплив Ме­джлісу кримськотатарського народу на ДУМК, усіляко спрощувала процес реєстрації автономних мусульманських громад, кількість яких стрімко зростала. У 2001 році тодішній голова Верховної Ради Криму комуніст Леонід Грач офіційно приймав представників благодійних фондів із Саудівської Аравії, відомих підтримкою ваххабістських течій у світовому ісламі.
 
Найбільш суперечлива діяльність релігійно-політичної організації «Хізб ут-Тахрір». «Хізб ут-Тахрір аль-Ісламі» (так звучить пов­на назва) виступає за поширення ісламу у світі шляхом джихаду (священної війни). У Криму «Хізб ут-Тахрір» налічує щонайбільше 600 членів, тобто не є впливовою. Однак постійно згадується у ЗМІ (переважно російських і проросійських) як свідчення радикалізації мусульман Криму.
Торік восени громадськість дізналася про існування ще однієї кримськотатарської громадської ор­ганізації – «Міллі Фірка» («Націо­нальна партія»). Від її імені було оприлюднено звернення до Владіміра Путіна, Дмітрія Мєдвєдєва та президента Республіки Татарстан Мінтімера Шаймієва з проханням «захистити корінний та інші нечисленні етноси Криму від безперервного геноциду з боку націоналістично налаштованої офіційної влади України».
 
«Міллі Фірка» вперше заявила про себе в серпні 2006-го. Стратегічною метою ставить відновлення кримськотатарської державності. При цьому у вміщених на офіційному сайті публікаціях неодноразово наголошується, що століттями Крим був суб’єктом між­народної дипломатії поряд із Ос­манською та Російською імперіями, в той час як про Україну ніхто ніколи не чув. Тому в Києва немає жодного права розпоряджатися долею Криму.
 
Важливим чинником, що наразі стоїть на заваді радикалам, є менталітет татар, які все ж не дуже войовничі, вважають експерти. «Їх можна зарахувати до так званого сільського ісламу, більш поміркованого», – каже Віталій Кулик. Тож головне питання полягає в тому, наскільки вдасться Меджлісу та Курултаю контролювати татарське середовище. Зараз під їхнім упливом щонайменше 90% кримських татар. Лише невеликі групи чисельністю до 100 осіб кожна не підконтрольні Курултаю та Меджлісу. «Це – небезпека, – стверджує пан Кулик. – Бо саме такі гуртики і є зародками терористичних груп. На щастя, поки що це не критична маса, і вони не призводять до розколу татарського суспільства на помірковану та фундаменталістську частини, як це сталося, наприклад, у Лівані». Водночас директор Центру досліджень проблем громадянського су­спільства застерігає: Меджліс щороку втрачає авторитет. «У найближчі 10 років ми станемо свідками розвалу організованого татарського руху», – прогнозує пан Кулик.
 
«Головною небезпекою в плані дестабілізації ситуації в Криму є все ж не татари, – підсумовує Віктор Чумак. – Сепаратистська загроза йде від екстремістських організацій проросійського штибу. Найбільша ж проблема Криму – це базування там Чорноморського флоту Росії. Адже при цьому флоті функціонує достатньо серйозно розвинена пропагандистська і розвідувальна інфраструктура». Експерт вважає, що російська сторона активно використовує її в антиукраїнських акціях на території Криму.