Проект, завдяки якому Україна залишається в космічній еліті світу, створено 1995 року. До міжнародного консорціуму Sea Launch увійшли американська корпорація «Боїнг» (40% статутного капіталу), російська корпорація «Енергія» (25%), українські КБ «Південне» і ВО «Південмаш» (15%), а також норвезька суднобудівна компанія «Акер Квернер» (20%). Загалом у «Морський старт» початково було вкладено $3,5 млрд.
Американці забезпечували загальне керівництво проектом та його фінансування, росіяни та українці – ракетну техніку, а норвежці – командне судно та пускову платформу. Точку старту визначили поблизу екваторіального острова Різдва в Тихому океані. Головною перевагою морського космодрому є те, що на екваторі завдяки можливості використання інерції обертання Землі створюються найоптимальніші умови для запуску ракет-носіїв.
Перший, демонстраційний, запуск успішно відбувся 27 березня 1999 року.
9 жовтня того ж року запустили перший комерційний супутник. Загалом у межах проекту здійснили 30 запусків: 27 успішних, 1 частково успішний і 2 невдалих. На лютий заплановано черговий запуск – супутника Italsat-3000, який забезпечуватиме зв’язок для італійського міністерства оборони та країн НАТО.
Логічним розвитком «Морського старту» став «Наземний старт» – міжнародний проект, який передбачає запускати ракети-носії «Зеніт-2SLB» та «Зеніт-3SLB» із космодрому Байконур. Перший запуск у межах цієї програми відбувся 28 квітня 2008 року.
