.jpg)
Доктор Сіріол Коллі (Siriol Colley) – 84-річна племінниця Ґарета Джонса, журналіста, який зумів не тільки пробратися за залізну завісу, а й жити в українських селах, охоплених голодом. Він мандрував Україною видаючи себе за звичайну радянську людину Статті дядька так вразили Коллі, що вона та її син вважають справою свого життя донести правду про голод в Україні співвітчизникам.
У.Т.: Чому Ґарет вирішив писати про голод в Україні, звідки він про нього дізнався?
– Мати Ґарета Джонса три роки була вчителькою онуків валлійця Джона Юза (засновника містечка Юзівка – ред.). Ґарет зробив прекрасну академічну кар’єру лише з однією метою: відвідати Україну та Радянський Союз, тож вивчив російську. Вперше до Юзівки він приїхав 1930 року, перед цим його призначили радником із міжнародних питань прем’єр-міністра Ллойда Джорджа. Тодішній лист Ґарета надавав можливість відчути розпачливу ситуацію в Україні: «Зима обіцяє бути одним із найбільших лих, а ще й голод. Уряд тут – найжорстокіший із усіх можливих у світі. Селяни ненавидять комуністів. Тисячі й тисячі найкращих у Росії людей були заслані в Сибір і на безлюдний острів Соловки… Тож однією з причин, які змусили мене полишити Юзівку, було те, що кусень хліба – це було все, що я мав їсти протягом дня».
Наступного разу він приїхав до України 6 березня 1933 року. Зсівши з потягу, Ґарет пройшовся разом із селянами залізничними коліями. Він занотовував усе, що бачив, у маленьких щоденниках. Селяни розповідали: «Немає хліба. Ми вже не їли хліба понад 5 місяців. Багато людей помирає. В першому селі вже не лишилося картоплі… Худоба помирає. В іншому селі весь хліб закінчився 2 місяці тому, картоплі також немає, тож залишається їсти лише корінці».
Один молодий робітник сказав Ґарету: «А в деяких районах померло 50% людей. Вони знищують нас. Черги страшні, в них по 7000 осіб. Стають зранку, в три-чотири години, щоби отримати шмат хліба наступного ранку о сьомій».
29 березня 1933 року Ґарет підготував прес-реліз, який було розміщено в New York Evening Post і в британській пресі, зокрема в Manchester Guardian: «Голод охопив Росію, мільйони вмирають». 31 березня Волтер Дюранті ганебно написав: «Росіяни хочуть їсти, та не голодують», на що Ґарет відповів у New York Times: «Скрізь, де б я не був у російських селах, я чув стогін: «Немає хліба, ми помираємо». Й це був голод, який забрав життя в мільйонів людей».
Після повернення до Британії Ґарет написав десь із 20 статей, у яких розповів про голодомор в Україні. В Daily Express було розміщено дуже відвертий матеріал про побачене ним: «В одній сільській хаті, де я зупинився, ми спали вдев’ятьох у одній кімнаті. Було жахливо бачити, що в двох із трьох діточок боліли животи. Все, що можна було з’їсти, – брудний суп, у якому плавали одна-дві різочки картоплі, і це все, що їла ціла родина, зокрема і я, дерев’яними ложками». «Страх смерті оповив хату. З усіх боків у селі лунав стогін: «Ми помремо!»
У.Т.: Навесні 1933 року Ґарет перестає публікуватися в британській пресі, чому?
– Одна з останніх статей мала назву Good-bye Russia. Я переконана, хоча в мене немає доказів, що британська влада змусила Ґарета мовчати. Новопризначений канцлер Німеччини Гітлер, страх перед можливим нападом на Китай із боку Японії – все це відвернуло увагу від голоду в Україні. Девід Ллойд Джордж більше ніколи не контактував із Ґаретом після того, як молодий журналіст порушив питання про його захоплення Сталіним.
У січні 1935 року Ґарет опублікував у New York American деякі свої нотатки розмов із селянами: «Комуністи прийшли й забрали нашу землю, вони вкрали нашу худобу та змусили нас працювати на колгоспи, як рабів, адже нічого власного не було, все належало колективові, – очі одного з українських селян наповнилися гнівом, і він відповів: – А чи знаєте ви, що вони зробили з тими, хто чинив опір? Вони жорстоко вбили їх».
У.Т.: Чи вже повністю оприлюднено матеріали пана Джонса?
– Якось я прибирала в будинку, де жила сестра Ґарета, й знайшла його щоденники та статті. Зробивши копії, виклала на сайті: www.garethjones.org. В часи великої депресії Радянський Союз був потужним постачальником різних товарів на світовий ринок, тому, не зважаючи на голод у країні, там і надалі наказували відбирати в селян усе, що тільки можна, щоби на цьому заробити великі капітали. Насправді, якби не ця політика, то в Україні жодного голоду не було б, адже цей родючий край повністю забезпечив себе врожаєм і заготівлями, голодомор був чітко спланованою акцією з боку Сталіна.
У.Т.: Чому британський уряд не вважає голод в Україні цілеспрямованим геноцидом?
– Англійський уряд не хоче визнавати, що голод в Україні був актом геноциду тому, що до політиків надійшли викривлені історичні дослідження, зокрема, з боку російських істориків, до яких Велика Британія, на жаль, дослухається. Таких сміливців, як Ґарет, небагато в світі. Потрібно на індивідуальному рівні працювати з членами парламенту, які не мають достатнього обсягу інформації. На жаль, МЗС України замало працює в цьому напрямі. Джон Ґроган, голова парламентського комітету всіх партій із питань голодомору, проводить активну роботу щодо роз’яснення, чому виник голод в Україні, якими були його справжні причини. Я вірю в цю людину. Ми маємо працювати разом на різних рівнях, освітньому, культурному, науковому, щоб у Британії усвідомили злочинну сутність голодомору в Україні й учні шкіл, і студенти та політики, й бізнесмени та парламентарі.
[1040][1041][1042]
ДОСЬЄ ТИЖНЯ
.jpg)
Ґарет Річард Воген Джонс (13 серпня 1905, Уельс – 12 серпня 1935, Китай) – відомий уельський журналіст, який уперше в західній пресі заявив, що в Україні в 1932–1933 роках відбувався голодомор. Статті Джонса не сподобалися європейській і американській інтелігенції, яка симпатизувала радянському режимові. З запереченням того, про що писав Ґарет Джонс, у американській пресі виступив Волтер Дюранті. Згодом за прорадянські матеріали цей журналіст здобув Пулітцерівську премію. Після заборони в’їзду до СРСР Ґарет Джонс приділяє велику увагу Далекому Сходу. Під час однієї з трьох мандрівок Внутрішньою Монголією на Ґарета Джонса та його німецького колегу напали бандити. Вони вимагали від британської влади викуп у розмірі 100 000 мексиканських срібних песо за життя Джонса. Німця випустили на волю вже за два дні, а Джонс залишився ув’язненим. Обставини його загибелі незрозумілі, тому є підстави вважати, що винуватцем його смерті могли бути радянські спецслужби.
Знав забагато
Девід Ллойд Джордж
прем’єр-міністр Великої британії 1916–1922 рр
Та частина світу – казан із постійними конфліктами й інтригами, тож усім, хто має до того діло, добре було відомо, що Ґарет Джонс знав дуже багато про те, що там насправді є. Він із запалом дошукувався, що ж відбувається в тій частині планети, та це все обернулося проти нього. Я завжди боявся, що колись його ризик буде завеликим. Журналістське ж око помічало все, і він не дозволяв жодним труднощам заважати йому в роботі, тому завжди працював настільки, наскільки це було максимально можливе…
Чисельність українців в Україні, 1700-2001 роки
Кирило Галушко
.jpg)
* На графіку відображено демографію не всіх громадян України/УРСР, а лише етнічних українців.
** Падіння графіку вирахуванні приблизно, оскільки точна кількість втрат населення достеменно не відома.
.jpg)
Доктор Сіріол Коллі (Siriol Colley) – 84-річна племінниця Ґарета Джонса, журналіста, який зумів не тільки пробратися за залізну завісу, а й жити в українських селах, охоплених голодом. Він мандрував Україною видаючи себе за звичайну радянську людину Статті дядька так вразили Коллі, що вона та її син вважають справою свого життя донести правду про голод в Україні співвітчизникам..jpg)
Ґарет Річард Воген Джонс (13 серпня 1905, Уельс – 12 серпня 1935, Китай) – відомий уельський журналіст, який уперше в західній пресі заявив, що в Україні в 1932–1933 роках відбувався голодомор. Статті Джонса не сподобалися європейській і американській інтелігенції, яка симпатизувала радянському режимові. З запереченням того, про що писав Ґарет Джонс, у американській пресі виступив Волтер Дюранті. Згодом за прорадянські матеріали цей журналіст здобув Пулітцерівську премію. Після заборони в’їзду до СРСР Ґарет Джонс приділяє велику увагу Далекому Сходу. Під час однієї з трьох мандрівок Внутрішньою Монголією на Ґарета Джонса та його німецького колегу напали бандити. Вони вимагали від британської влади викуп у розмірі 100 000 мексиканських срібних песо за життя Джонса. Німця випустили на волю вже за два дні, а Джонс залишився ув’язненим. Обставини його загибелі незрозумілі, тому є підстави вважати, що винуватцем його смерті могли бути радянські спецслужби..jpg)